Частина 3. Українські землі в добу модернізації

Історія України


Розділ 11. УКРАЇНА У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ТА ГАБСБУРЗЬКОЇ ІМПЕРІЙ



Остаточна інкорпорація Гетьманщини та Слобожанщини до складу Російської імперії


Початок "тихої соціальної революції" на теренах Лівобережної України поклали заходи уряду щодо скасування Гетьманату, руйнації Запорозької Січі та централізаторські реформи П.О.Румянцева. Утім, до 80-х рр. українське суспільство зберігало ще свої особливості в соціальному складі, в господарчому житті, судовій системі та місцевому судочинстві.

Проведення адміністративної реформи започатковане поширенням на терени Гетьманщини у 1779 р. т. зв. Статуту для губерній (1775). Ним передбачалося створення трьох малоросійських намісництві Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського. Намісництва у свою чергу поділялися на менші адміністративні одиниці - повіти.

Новим політико-адміністративним і культурним центром північного регіону Лівобережної України стає колишнє сотенне містечко Новгород-Сіверський, який перетворюється на губернський центр Новгорода-Сіверського намісництва, у межах якого опинилися дві колишні гетьманські столиці - Батурин і Глухів. У Новгороді-Сіверському були зосереджені губернські установи, кафедра нової єпархії, Головне народне училище (що було перетворено на гімназію), духовна семінарія, губернське чиновництво і шляхетне панство; усе це пожвавило громадське і культурне життя старовинного княжого міста, перетворило його на культурно-політичний центр усієї північної Гетьманщини. Тут була зосереджена адміністративна і культурна еліта краю.

Зі змінами адміністративного устрою тісно координувалася і військова реформа, яка передбачала перетворення полкової козацької організації на регулярне військо. У 1784 р. колишніх 10 козацьких полків були реорганізовані в так звані карабінерські, що мали статус підрозділів регулярного війська. Зазнала реформувань і судова система. Гродський, земський та підкоморський суди скасувалися, а їх повноваження передавалися повітовим судам. У 1786 р. Малоросійська колегія як найвищий апеляційний трибунал була ліквідована.

Сходження на імператорський престол Павла І, котрий був вороже налаштований проти політики своєї матері та перебував під певним впливом вихідців з України (О.Безбородька, А.Гудовича), давало підстави сподіватись на лібералізацію урядового курсу. Зокрема, в українських столичних колах побутувала думка, що син Павла І, великий князь Костянтин, може стати гетьманом за регентства при ньому А Тудовича. Втім, незважаючи на українські симпатії Павла, його політика щодо України не пішла далі т. зв. напівреформ. Указом Павла І скасовувалися намісництва і на їх місці постала єдина Малоросійська губернія, з центром у Чернігові. Павло І частково відновив судові інституції Гетьманщини: нижчі суди - земський та підкоморський, що розглядали цивільні справи. Відновлений був і Генеральний суд як найвища інстанція для цивільних і карних справ на території Лівобережної України.

Уряд Олександра І, декларуючи повернення до курсу Катерини II, ліквідував "напівреформи" Павла І. Указом від 27 лютого 1802 р. було здійснено поділ Малоросійської губернії на дві територіально-адміністративні одиниці: Полтавську і Чернігівську губернії. Центр адміністративно-політичного і культурно-громадського життя Лівобережної України перемістився до Полтави. Як протидію заходам Павла слід розглядати й скасування традиційного судоустрою на лівобережних землях, де в недоторканності залишилися лише підкоморські суди. Разом з тим, політика Олександра 1 виявилася більш гнучкою, ніж у його попередника, і балансувала на межі централізму та регіоналізму. Зокрема, він повертається до ідеї регіонального управління у формі генерал-губернаторств, і 1802 р. на території Лівобережної України було створене Малоросійське генерал-губернаторство. На чолі генерал-губернаторства було поставлено намісника (генерал-губернатора), котрому дозволялось враховувати особливості регіону при реалізації політики центру.

Важливим чинником "української" політики наступника Олександра І, Миколи І, стає польське повстання 1830 р. Замах на устої російського самодержавства викликав його жорстку реакцію, поширивши наступ і на традиційні українські установи і норми. У 1831 р. в містах Лівобережної України, а в 1834 р. й у Києві було ліквідовано магдебурзьке право. Відбулися й чергові адміністративно-територіальні зміни: Малоросійська губернія була поділена на Полтавську і Чернігівську. У 1834 р. уряд скасував підкоморський суд. У1843 р. замість Литовського статуту набули чинності норми російського законодавства. А з 1837 р. з офіційних документів зникає навіть сама назва "Малоросія".

Тим часом на Слобожанщині ще маніфестом Катерини II від 28 липня 1765 р. козацька служба була замінена регулярною армійською. Слобідські козацькі полки було розформовано, а на їх місці створено 5 гусарських полків. Роком раніше на теренах Слобожанщини постала Слобідсько-Українська губернія, що поділялася на 5 провінцій, а ті у свою чергу-на комісарства. У 1781 р. замість Слобідсько-Української губернії постало Харківське намісництво з центром у Харкові, яке в 1802 р. було реформовано в Харківську губернію.

Ліквідація козацького устрою Слобожанщини привела до суттєвих соціальних перетворень. Реформи Катерини II виявилися корисними для козацької старшини, яка після розгляду їх справ у спеціальних комісіях отримала права на російське дворянство. Військові обивателі, позбавлені військової служби, могли займатися землеробством або промислами. Тих, хто жив у містах і мав у себе більше 500 крб капіталу, записували до купецького стану, хто менше - до міщанського.

У декілька стадій пройшов процес формування українського дворянства. Дворянство надавалося тим, хто перебував на урядовій службі, українські службовці отримували рівні з росіянами ранги. Як верховний головнокомандуючий П.О.Румянцев використовував своє право надавати найнижчий офіцерський чин в російській армії - чин корнета, що автоматично означало дворянські права, і роздавав його українським землевласникам та урядовцям. Після скасування полкового устрою ті урядовці, які не залишили службу, отримали російські ранги, тобто права дворянства.

"Жалуваною грамотою дворянству" 1785 р. уряд Катерини II зрівняв статус російського дворянства з тим, що мала литовсько-польська шляхта за нормами Литовських статутів. Зокрема, заборонялися тілесні покарання дворянина; його було звільнено від обов'язкової державної служби, від сплати податків і військового квартирування в маєтках; надано право володіти маєтком, кріпаками, майном у місті, судитися судом рівних (тобто впроваджувалися станові суди), утворювати свої організації - дворянські збори, подорожувати за кордон і поступати на військову службу тощо. Після цього українська старшина більше не вимагала від уряду статусу окремої української шляхти, а масово намагалася вступити до корпорації російського дворянства. У зв'язку з цим розпочинається кампанія зі збирання документів, грамот, указів, які б підтвердили шляхетське походження претендента. Якщо документів для отримання дворянства не вистачало, для доведення своїх дворянських прав необхідно було виставити 12 свідків.

На кінець XVIII ст. кількість українського дворянства становила 23- 25 тис. осіб. Разом з тим, боротьба нащадків української старшини за нобілітацію тривала аж до 30-х pp. XIX ст. У 1835 р. дворянські ранги були визнані за бунчуковими та військовими товаришами, яким раніше в цьому відмовляли.

Перетворення козацької старшини на дворянство виступало одним з переконливих свідчень модернізації соціальної структури українського суспільства. Сутність процесу модернізації полягала в уніфікації соціального статусу імперської і регіональної української еліт, а також уніфікації владних структур в Лівобережній Україні. Уніфікація апарату управління здійснювалася руками місцевої еліти. Так, представники українського дворянства становили ядро адміністративно-політичної бюрократії краю: І.Гудович з 1798 р. обіймав посаду губернатора Малоросійської губернії, А.Милорадович з 1781 р. був правителем Чернігівського намісництва, М.Миклашевський з 1797 р. став цивільним губернатором Малоросійської губернії, а з 1801 р. - Катеринославським цивільним губернатором; намісником Новгород-Сіверського намісництва був І.Журман, а віце-губернатором - В.Туманський.

Інтегровані в імперську бюрократичну систему представники української еліти відігравали важливу роль у процесі європеїзації Росії. Наприкінці XVIII ст. в обох російських столицях було багато української знаті, які служили в гвардії, Сенаті, Священному синоді, колегіях, Петербурзькій академії наук, у вищих військових навчальних закладах тощо.

За часи правління Катерини II починається перший етап соціальної трансформації козацтва як окремого соціального стану Малоросії. Виборні козаки і підпомічники отримали козацький статус за ревізією 1782 р. Багато з претендентів не змогли це підтвердити і були зареєстровані як селяни, що викликало соціальні конфлікти.

Указ Сенату від 1803 р. стверджував, що право на реєстрацію козацького статусу мали ті, хто був виборним козаком на 1782 р., а претензії підпомічників навіть не розглядалися, вони автоматично вважалися селянами. Щоб зняти соціальне напруження і розв'язати тим самим козацьку проблему, започатковувалася козацька еміграція на Південь та Кубань. У 1811 р. були підтверджені основні економічні права козацтва на землеволодіння, винокуріння і продаж алкогольних напоїв.

Під час російсько-французької війни уряд був змушений знову повернутися до ідеї утворення козацьких полків. Перші козацькі полки створюються на Правобережжі з кріпаків Київської та Подільської губерній. Цар обіцяв по закінченні війни залишити козаків вільними. У війні взяли участь 3 тис. козаків, з них загинула майже третина. Свої обіцянки зробити колишніх кріпаків, що вступили до козацьких полків, вільними цар не виконав, і правобережні козацькі полки в 1814 р. були перетворені на регулярні уланські полки.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 3. Українські землі в добу модернізації“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації
  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики