Утворення ОУН та її боротьба з режимом

Історія України

Перший конгрес Організації українських націоналістів відбувся 28 січня - 3 лютого 1929 р. у Відні. Конгрес проголосив намір здійснювати "політику всеукраїнського державництва" і протистояти всім партійним і класовим угрупованням українства. Основою політичного ладу в майбутній українській державі мала бути влада одного руху (монопартійність) та провідницький принцип ("вождизм"). У майбутній Україні відводилося місце тільки на одну політичну організацію (ОУН), шо мала б становити своєрідний орден "луччих людей", а апарат влади повинен творити ієрархію "провідників" із вождем на чолі, який сполучатиме функції лідера руху та голови держави. Послідовно в практичній пропаганді та вихованні політичних кадрів виокремлювалась роль й авторитет провідника.

Конгрес обрав провід ОУН (ПУН), який очолив Є.Коновалець. Голова ПУНу наділявся великими повноваженнями. Влада його поширювалася на всі сторони життя ОУН. Кожний член організації мусив підпорядковуватися йому безоглядно. У складі проводу утворювалися референтури - організаційна, політична, військова, ідеологічна, пропаганди, зв'язку, фінансів.

На конгресі було закладено основи організаційно-територіального поділу ОУН на західноукраїнських (ЗУЗ) та східноукраїнських (СУЗ) землях, а також за межами України. На етнічних землях структура ОУН складалася з країв і округ, в еміграції - з відділів.

Наголошуючи на недемократичних засадах функціонування ОУН, варто відзначити, шо український націоналізм міжвоєнного періоду не міг існувати й діяти як демократична структура. Він мусив набути тоталітарних рис, щоб вижити у тогочасних політичних умовах. Але йому не були притаманні расизм і антисемітизм, хоча у працях деяких публіцистів 30-х рр. з табору ОУН було немало антисемітських висловів.

Теоретичні засади діяльності ОУН розробляли М.Сціборський, Ю.Вассиянта інші діячі націоналістичного руху, відштовхуючися віддонцовського "чинного націоналізму". Націоналізм ОУН вони називали організованим, або революційним. Проте прищепилася інша назва, скоріше родова, ніж видова, - "інтегральний націоналізм". Авторитетний американський спеціаліст з історії українського націоналізму Дж.Армстронг уперше ототожнив останній з інтегральним націоналізмом і виділив чотири головні характеристики цього родового поняття:

♦ віра в те, що нація є найвищою цінністю, якій мають бути підпорядковані усі інші;

♦ містична ідея єдності всіх особистостей, які складають націю, заснована на припущенні, що люди об'єднуються в органічне ціле біологічними характеристиками або незворотними наслідками спільного історичного розвитку;

♦ наявність харизматичного лідера або групи лідерів, котрі вважаються уособленням "волі нації";

♦ культ дії (чину), війни, насильства як вираження "вищої біологічної життєздатності нації".

Націоналізм ОУН прагнув виховати новий тип українця: "сильної людини" з "невгнутим" характером, фанатично відданої ідеалам руху і готової пожертвувати для них собою й іншими. Важливим інструментом цього виховання була терористична діяльність членів ОУН. Терор спрямовувався не тільки і не стільки проти поляків, скільки проти тих українців, які були прибічниками діалогу з поляками. Звичайно ж, найбільшого розголосу здобували вбивства поляків. Одним з найголосніших стало вбивство посла сейму Т.Голувка 29 серпня 1931 р. Цей політичний діяч з оточення Ю. Пілсудського мав великий вплив на політику маршала. Т.Голувко не заперечував прав українців на державність, але тільки на схід від Збруча. Щоб перетворити українців Другої Речіпосполитої в лояльних громадян, він вважав необхідним надати їм певні національно-культурні права. Оунівці розглядали його як небезпечного противника, тому що його позиція імпонувала центристським політичним силам української національної меншини.

22 березня 1932 р. бойовик Ю. Березинський розстріляв комісара львівської політичної поліції Е.Чеховського, який відзначався надзвичайною жорстокістю при допитах політв'язнів. У листопаді невдачею закінчився напад бойовиків ОУН на пошту в Городку з метою експропріації грошей. У січні 1933 р. крайову екзекутиву ОУН очолив С.Бандера, і з цього часу ОУН зробила наголос на індивідуальному терорі.

Особливо сильне враження в Польщі та за її межами справило вбивство у Львові в жовтні 1933 р. завідуючого канцелярією генерального консульства СРСР О.Майлова. Цей незначний за посадою службовець увійшов у приміщення разом з охоронцем. Думаючи, що це консул, бойовик забив його двома пострілами, а потім поранив охоронця, кинув зброю і став спокійно чекати приходу поліції. Задум акції полягав у тому, щоб на судовому процесі висловити протест української громади з приводу замовчуваного радянським урядом голоду в УСРР. Суд тривав лише один день і оголосив бойовику М Леміку смертний вирок, який пізніше замінили на довічне ув'язнення у зв'язку з неповноліттям.

У травні наступного року терористичний акт було здійснено в редакції львівської прокомуністичної газети "Праця". У зізнаннях перед польським судом на Львівському процесі (червень 1936 р.) С.Бандера заявив, що це був демонстративний і застерігаючий крок, скерований проти політичних сил, що перебували на службі Москви. Він підкреслив, що ОУН бореться як із польськими окупантами, так і з комуністичними елементами й угодовцями в українському середовищі. Лояльність до польських або російських окупантів України провідник ОУН розглядав як "національний злочин".

Вершиною терористичної діяльності ОУН став замах 15 червня 1934 р. на міністра внутрішніх справ Б.Перацького, цілком справедливо звинуваченого в організації політики "пацифікації" 1930 р.

Після вбивства Перацького польський уряд створив концтабір у Березі Картузькій і денонсував закон про захист національних меншин. Польща виступила в Лізі Націй з вимогою застосувати міжнародні санкції проти тероризму. Йшлося насамперед про ненадання політичного притулку емігрантам. У цій ситуації Є. Коно валець заборонив терористичні акти на території Польщі. Проте накази вже заарештованого С.Бандери продовжували діяти. Одним з них був наказ про фізичну ліквідацію директора української академічної гімназії у Львові 1.Бабія. Колишній старшина УГА, Бабій користувався великим авторитетом в українській громаді. Він був противником політичного терору і забороняв своїм учням вступати в ОУН. Після кількох попереджень, які не вплинули на директора гімназії, останній був забитий бойовиком 25 липня 1934 р.

Цей замах істотно підірвав популярність націоналістів у Західній Україні. Митрополит А.Шептицький в окремому пастирському посланні засудив діяльність ОУН, вказавши на те, що вона не підриває влади Польської держави, а тільки накликає репресії на українців. Ідейні засади Й тактику українських націоналістів критикували лідери українських центристських партій С.Баран, В.Мудрий, М.Руднииька, В.Старосольський та ін.

З укладенням у січні 1934 р. пакту про ненапад між Німеччиною і Польщею були видані польським властям один з організаторів замаху на Б.Псрацького М.Лебедь та група інших активістів руху. Навесні 1935 р. чеська поліція вилучила архів члена ПУНу О.Сеника-Грибовського, в якому зберігалося листування членів ПУНу і облікові картки на більш ніж 2 тис. функціонерів ОУН. Незабаром з інформацією, що містилася у цьому архіві, була ознайомлена польська поліція.

За німецькими джерелами, в середині 30-х рр. ОУН мала до 1500 активних членів. І лише за 1929-1934 рр. польська поліція заарештувала 1024 членів ОУН. З листопада 1935 р. до січня 1936 р. у Варшаві тривав процес над членами крайової екзекутиви ОУН у Західній Україні. С.Бандера, Я.Карпинець і М.Лебедь зустріли свій смертний вирок вигуками "Слава Україні!" Дев'ятьох інших керівників крайового проводу засудили до тюремного ув'язнення на строк від 7 до 15 років. Пізніше на підставі амністії смертна кара була замінена довічним ув'язненням. В'язні вийшли на волю після розвалу Польської держави у 1939 р.

Мужня поведінка С.Бандери та його соратників на процесі справила сильне враження не лише на українське, а й на польське суспільство.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Утворення ОУН та її боротьба з режимом“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом
  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики