Перший конгрес Організації українських націоналістів відбувся 28 січня - 3 лютого 1929 р. у Відні. Конгрес проголосив намір здійснювати "політику всеукраїнського державництва" і протистояти всім партійним і класовим угрупованням українства. Основою політичного ладу в майбутній українській державі мала бути влада одного руху (монопартійність) та провідницький принцип ("вождизм"). У майбутній Україні відводилося місце тільки на одну політичну організацію (ОУН), шо мала б становити своєрідний орден "луччих людей", а апарат влади повинен творити ієрархію "провідників" із вождем на чолі, який сполучатиме функції лідера руху та голови держави. Послідовно в практичній пропаганді та вихованні політичних кадрів виокремлювалась роль й авторитет провідника.
Конгрес обрав провід ОУН (ПУН), який очолив Є.Коновалець. Голова ПУНу наділявся великими повноваженнями. Влада його поширювалася на всі сторони життя ОУН. Кожний член організації мусив підпорядковуватися йому безоглядно. У складі проводу утворювалися референтури - організаційна, політична, військова, ідеологічна, пропаганди, зв'язку, фінансів.
На конгресі було закладено основи організаційно-територіального поділу ОУН на західноукраїнських (ЗУЗ) та східноукраїнських (СУЗ) землях, а також за межами України. На етнічних землях структура ОУН складалася з країв і округ, в еміграції - з відділів.
Наголошуючи на недемократичних засадах функціонування ОУН, варто відзначити, шо український націоналізм міжвоєнного періоду не міг існувати й діяти як демократична структура. Він мусив набути тоталітарних рис, щоб вижити у тогочасних політичних умовах. Але йому не були притаманні расизм і антисемітизм, хоча у працях деяких публіцистів 30-х рр. з табору ОУН було немало антисемітських висловів.
Теоретичні засади діяльності ОУН розробляли М.Сціборський, Ю.Вассиянта інші діячі націоналістичного руху, відштовхуючися віддонцовського "чинного націоналізму". Націоналізм ОУН вони називали організованим, або революційним. Проте прищепилася інша назва, скоріше родова, ніж видова, - "інтегральний націоналізм". Авторитетний американський спеціаліст з історії українського націоналізму Дж.Армстронг уперше ототожнив останній з інтегральним націоналізмом і виділив чотири головні характеристики цього родового поняття:
♦ віра в те, що нація є найвищою цінністю, якій мають бути підпорядковані усі інші;
♦ містична ідея єдності всіх особистостей, які складають націю, заснована на припущенні, що люди об'єднуються в органічне ціле біологічними характеристиками або незворотними наслідками спільного історичного розвитку;
♦ наявність харизматичного лідера або групи лідерів, котрі вважаються уособленням "волі нації";
♦ культ дії (чину), війни, насильства як вираження "вищої біологічної життєздатності нації".
Націоналізм ОУН прагнув виховати новий тип українця: "сильної людини" з "невгнутим" характером, фанатично відданої ідеалам руху і готової пожертвувати для них собою й іншими. Важливим інструментом цього виховання була терористична діяльність членів ОУН. Терор спрямовувався не тільки і не стільки проти поляків, скільки проти тих українців, які були прибічниками діалогу з поляками. Звичайно ж, найбільшого розголосу здобували вбивства поляків. Одним з найголосніших стало вбивство посла сейму Т.Голувка 29 серпня 1931 р. Цей політичний діяч з оточення Ю. Пілсудського мав великий вплив на політику маршала. Т.Голувко не заперечував прав українців на державність, але тільки на схід від Збруча. Щоб перетворити українців Другої Речіпосполитої в лояльних громадян, він вважав необхідним надати їм певні національно-культурні права. Оунівці розглядали його як небезпечного противника, тому що його позиція імпонувала центристським політичним силам української національної меншини.
22 березня 1932 р. бойовик Ю. Березинський розстріляв комісара львівської політичної поліції Е.Чеховського, який відзначався надзвичайною жорстокістю при допитах політв'язнів. У листопаді невдачею закінчився напад бойовиків ОУН на пошту в Городку з метою експропріації грошей. У січні 1933 р. крайову екзекутиву ОУН очолив С.Бандера, і з цього часу ОУН зробила наголос на індивідуальному терорі.
Особливо сильне враження в Польщі та за її межами справило вбивство у Львові в жовтні 1933 р. завідуючого канцелярією генерального консульства СРСР О.Майлова. Цей незначний за посадою службовець увійшов у приміщення разом з охоронцем. Думаючи, що це консул, бойовик забив його двома пострілами, а потім поранив охоронця, кинув зброю і став спокійно чекати приходу поліції. Задум акції полягав у тому, щоб на судовому процесі висловити протест української громади з приводу замовчуваного радянським урядом голоду в УСРР. Суд тривав лише один день і оголосив бойовику М Леміку смертний вирок, який пізніше замінили на довічне ув'язнення у зв'язку з неповноліттям.
У травні наступного року терористичний акт було здійснено в редакції львівської прокомуністичної газети "Праця". У зізнаннях перед польським судом на Львівському процесі (червень 1936 р.) С.Бандера заявив, що це був демонстративний і застерігаючий крок, скерований проти політичних сил, що перебували на службі Москви. Він підкреслив, що ОУН бореться як із польськими окупантами, так і з комуністичними елементами й угодовцями в українському середовищі. Лояльність до польських або російських окупантів України провідник ОУН розглядав як "національний злочин".
Вершиною терористичної діяльності ОУН став замах 15 червня 1934 р. на міністра внутрішніх справ Б.Перацького, цілком справедливо звинуваченого в організації політики "пацифікації" 1930 р.
Після вбивства Перацького польський уряд створив концтабір у Березі Картузькій і денонсував закон про захист національних меншин. Польща виступила в Лізі Націй з вимогою застосувати міжнародні санкції проти тероризму. Йшлося насамперед про ненадання політичного притулку емігрантам. У цій ситуації Є. Коно валець заборонив терористичні акти на території Польщі. Проте накази вже заарештованого С.Бандери продовжували діяти. Одним з них був наказ про фізичну ліквідацію директора української академічної гімназії у Львові 1.Бабія. Колишній старшина УГА, Бабій користувався великим авторитетом в українській громаді. Він був противником політичного терору і забороняв своїм учням вступати в ОУН. Після кількох попереджень, які не вплинули на директора гімназії, останній був забитий бойовиком 25 липня 1934 р.
Цей замах істотно підірвав популярність націоналістів у Західній Україні. Митрополит А.Шептицький в окремому пастирському посланні засудив діяльність ОУН, вказавши на те, що вона не підриває влади Польської держави, а тільки накликає репресії на українців. Ідейні засади Й тактику українських націоналістів критикували лідери українських центристських партій С.Баран, В.Мудрий, М.Руднииька, В.Старосольський та ін.
З укладенням у січні 1934 р. пакту про ненапад між Німеччиною і Польщею були видані польським властям один з організаторів замаху на Б.Псрацького М.Лебедь та група інших активістів руху. Навесні 1935 р. чеська поліція вилучила архів члена ПУНу О.Сеника-Грибовського, в якому зберігалося листування членів ПУНу і облікові картки на більш ніж 2 тис. функціонерів ОУН. Незабаром з інформацією, що містилася у цьому архіві, була ознайомлена польська поліція.
За німецькими джерелами, в середині 30-х рр. ОУН мала до 1500 активних членів. І лише за 1929-1934 рр. польська поліція заарештувала 1024 членів ОУН. З листопада 1935 р. до січня 1936 р. у Варшаві тривав процес над членами крайової екзекутиви ОУН у Західній Україні. С.Бандера, Я.Карпинець і М.Лебедь зустріли свій смертний вирок вигуками "Слава Україні!" Дев'ятьох інших керівників крайового проводу засудили до тюремного ув'язнення на строк від 7 до 15 років. Пізніше на підставі амністії смертна кара була замінена довічним ув'язненням. В'язні вийшли на волю після розвалу Польської держави у 1939 р.
Мужня поведінка С.Бандери та його соратників на процесі справила сильне враження не лише на українське, а й на польське суспільство.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Утворення ОУН та її боротьба з режимом“ на сторінці 1. Приємного читання.
