Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

Історія України

Населення західноукраїнських земель в часи переходу від традиційного до індустріального суспільства становило 3,5 млн осіб (дані на 1890 р.), що складало 8,5 % від загальної кількості населення Австро-Угорської монархії. З них 2,8 млн осіб проживало в Галичині, 260 тис. - Північній Буковині та близько 530 тис. на Закарпатті.

За переписом 1910 р., за національною ознакою населення всієї Галичини розподілялось на: поляків - 47 %; українців - 42 %; євреїв -11%, показники ж етнічної належності у Східній Галичині суттєво різнилися. Так, українці тут складали 62 %, поляки - 25 %, євреї -12%. Революція 1848 р., ставши важливим модернізаційним імпульсом в соціальній сфері Східної Галичини, підштовхнула до розмежування її громади на дві спільноти - українську та польську.

Ще однією особливістю соціальної сфери західноукраїнських земель були дуже повільні темпи її модернізації, пов'язані з процесом урбанізації і формуванням нових соціальних страт. В усіх трьох регіонах домінувало сільське населення. Заданими перепису 1890 р., за видом діяльності населення Східної Галичини поділялося таким чином: 75 % працювало в сільському господарстві, лісництві та споріднених галузях, 10 % - у промисловості, 9 % у торгівлі та на транспорті. Майже аналогічними були показники і Північної Буковини. Тоді як у австрійських провінціях, наприклад у Нижній Австрії, в сільському господарстві, лісництві та споріднених галузях було задіяне лише 25 %, промисловості - 42 %, торгівлі та на транспорті - 17 %.

Національний чинник був тісно пов'язаний з соціальним: сільське населення складали переважно українці, міське - поляки, євреї, німці, румуни, мадяри. Із 380 маленьких містечок Східної Галичини (населення менше 12 тис.) у 59 переважало єврейське населення, яке швидко полонізувалося.

Землевласники-поміщики належали до правлячої етнічної верхівки, в Галичині - до польських магнатів та сполонізованої руської шляхти, Північній Буковині - до румунізованих бояр, на Закарпатті - до угорського дворянства.

Товарно-промисловий клас (підприємці) також був іноземного походження - німці, мадяри, поляки, французи, євреї тощо. Національна українська буржуазія почала формуватися під час промислового перевороту і була економічно слабка.

Певної модернізації зазнала така найбільш мобільна соціальна група, як інтелігенція. Основною модернізаційною ознакою було формування нової світської інтелігенції в Галичині, яка, на відміну від старої, представленої верхівкою греко-католицького духовенства, походила з соціальних низів. Розмежування в середовищі інтелігенції відбувалося і за національною ознакою. Місцева адміністрація Галичини перебувала в руках поляків і підлягала юрисдикції крайового сейму, діловодство велося польською мовою.

В ході революції 1848 р. відбулося самовизначення української національної інтелігенції. Ідеологію польської інтелігенції Галичини становила шляхетська культурно-історична традиція, сконцентрована в ідеї відновлення польської державності. Ідеологія ж української інтелігенції, що сформувалася під час революційних подій, проголосила окремішність галицьких українців від польської спільноти та їх етнічну спорідненість з українцями Наддніпрянщини.

Галицька українська інтелігенція була найбільш "європеїзованою гілкою східних слов'ян", саме вона очолила процес національно-культурного відродження в західноукраїнських землях. На Закарпатті українська інтелігенція була мадяризована, а в Північній Буковині - лише народжувалася.

Важливим наслідком модернізації соціальної структури західноукраїнських земель була поява такої соціальної групи, як наймані робітники, основними джерелами формування якої стали безземельні та малоземельні селяни й розорені ремісники та кустарі.

Найчисельнішу групу цієї соціальної верстви становив сільськогосподарський пролетаріат - робітники, зайняті в сільському господарстві, лісівництві, рибальстві. Другий загін представляли сезонні робітники, поденники на транспорті, в торгівлі та на сільськогосподарських роботах. Останній нечисленний загін утворювали промислові, індустріальні робітники. Через низький рівень промислового виробництва ця група формувалася досить повільно. Індустріальні робітники концентрувалися в нафтовидобувній, машинобудівній, деревообробній та харчовій промисловості.

Найбільш чисельним був робітничий клас у Східній Галичині, де на початку XX ст. налічувалось 470 тис. робітників, у Північній Буковині - близько 73 тис. (серед яких постійних робітників - 27 тис, поденних - 39 тис, прислуги - 7 тис), на Закарпатті - лише 14 тис. осіб (з них одна половина була зайнята в дрібній промисловості, а інша ставала поденниками).

Зворотною стороною модернізацій них процесів стала масова еміграція селянства Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття. Основною причиною еміграції західноукраїнських селян були малоземелля та безземелля після реформи 1848 р., що вело до масової пауперизації. Так, на початку XX ст. майже половина селянських господарств у Східній Галичині та Північній Буковині за своїми розмірами була меншою ніж 2 га. Іншою причиною еміграції була слабо розвинута промисловість у західноукраїнських землях, яка не могла поглинути надлишкові вільні руки, пролетаризоване сільське населення. Ще однією причиною стало неадекватне поширення лихварства, коли на початку 1890-х рр. до рук лихварів в Галичині перейшла чверть, а на Закарпатті - більше половини селянських земель. При цьому відсоткова ставка складала на тиждень від 2 до 5 центів з гульдена, що становило 50-260 % річних. Позики давалися на короткий термін, борг зростав до таких розмірів, що не вистачало усього майна боржника, щоб розрахуватися з лихварем. Тоді лихвар приступав до примусового стягнення заборгованості.

Еміграція західноукраїнських селян мала сезонний та постійний характер. Напрями еміграції також були різні - Росія, країни Європи, Північна та Південна Америка. Так, у 1900 р. на заробітки з Галичини за кордон виїхало 55 тис. осіб, з них 50 тис - до Німеччини, промисловість якої потребувала дешевих робочих рук. У 1892 р. еміграційний потік був спрямований до Росії, куди емігрувало 7 тис осіб зі Східної Галичини та Північної Буковини.

З другої половини XIX ст. зі Східної Галичини та Північної Буковини до Америки емігрувало 250 тис. осіб, з Закарпаття - 170 тис. Перша хвиля української еміграції до США припадає на 70-ті pp. XIX ст. Масового характеру еміграція збіднілих селян з Галичини та Буковини до Канади набуває наприкінці 1890-х pp. На початку XX ст. українська іммігрантська громада в Канаді налічувала близько 24 тис. осіб.

Ще один маршрут української еміфації за океан пролягав до Бразилії та Аргентини. Перші родини українських переселенців з'явилися в Бразилії в 1870-ті pp. Масова еміграція почалася у 1890-х pp. Друга хвиля еміфації припадає на 1897-1907 pp. Основними районами переселення були Східна Галичина та Буковина, які охопила справжня "бразильська лихоманка". Уряд Бразилії заохочував селянську бідноту обіцянками: безплатними транспортними послугами, наданням великих ділянок землі (25- 50 га) у повну власність, від початку платежів за земельні наділи на 10 років. До Бразилії протягом 1892-1914 pp. прибуло 120 родин переселенців і з Наддніпрянської України.

У цілому, еміфаційні рухи збіднілого селянства Галичини, Буковини та Закарпаття були своєрідним виявом процесу модернізації соціальної сфери, засобом інтефації українства у світовий економічний простір та культурне життя.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях
  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики