Екологічні проблеми

Історія України

З кожним новим десятиліттям стає все більш зрозумілим, що виробнича діяльність людства істотно змінює навколишнє середовище. Сучасні кліматичні "рекорди" з особливою силою показали, наскільки небезпечними для людини можуть виявитися вже в найближчій перспективі наслідки її втручання в природні процеси. Однак для України особливе значення мають не загальнолюдські екологічні проблеми, а наслідки найбільшої в історії техногенної катастрофи - Чорнобильської.

Ніхто не може заперечити її глобального характеру. Викиди радіоактивних елементів, які здатні впливати впродовж десятків й сотень років на здоров'я людини, зустрічаються майже всюди. Проте в межах кола з радіусом 400 км від ЧАЕС, тобто на площі, яка становить понад 5 % території Європи, знаходиться майже 40 % викинутої за межі проммайданчика кількості цезія-137. Це - територія України, Білорусі та кількох областей Російської Федерації. В кордонах України радіоактивне забруднення покриває понад 50 тис. км , тобто майже 9 % її території.

Суспільство не залишає поза увагою потреби тих громадян, які постраждали від вибуху на ЧАЕС. Робота щодо подолання наслідків цієї трагедії має програмний характер і, як правило, регулюється спеціально прийнятими законами. Зокрема, 14 березня 2006 р. було прийнято Закон України "Про загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки". Але далеко не завжди вдається задовольнити потреби постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС осіб.

До 1999 р. кількість постраждалого населення постійно збільшувалася. На 1 січня 2000 р. вона становила 3362 тис. осіб. У 2006 р. постраждалими від аварії на ЧАЕС вважалися 2594 тис. осіб. Визначення статусу постраждалих, у тому числі інвалідів Чорнобиля, відбувається через експертизу стану здоров'я, яку проводять фахівці Міністерства охорони здоров'я і Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно із законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1991 р.), держава взяла на себе зобов'язання щодо виплати компенсацій і надання допомоги соціального характеру. У зв'язку із цим актуалізувалося питання про перевірку статусу постраждалого, ліквідатора або інваліда Чорнобиля. За постановою Кабінету Міністрів України, прийнятою в лютому 1997 р., була здійснена перевірка посвідчень. До середини 2000 р. перевірено 400 тис. справ щодо їх видачі, з них перереєстровано 376 тис.

У червні 1997 р. було впроваджено Державний реєстр осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Ефективність такої реєстрації не підлягає сумніву. Тим не менш, суспільство й досі не має достовірної інформації про стан здоров'я постраждалого населення. Зокрема, не вивчений вплив малих доз радіації на організм людини (як на генетичному, так і на імунному рівнях).

Подолання наслідків Чорнобильської катастрофи здійснюється за участю світової спільноти - міжнародних інституцій, окремих держав, ділових кіл, науковців, громадських організацій. Однак спостерігається тенденція применшити наслідки катастрофи, й перш за все з боку Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ).

У грудні 1996 р. український уряд розробив і затвердив програму дій, спрямованих на перетворення об'єкта "Укриття" над 4-м енергоблоком в екологічно безпечну систему. Він був зданий в експлуатацію в грудні і 986 р. і вже давно потребує капітального ремонту, а також створення додаткових захисних бар'єрів. З 2005 р. будівельні організації України та Росії в рамках спеціально створеного консорціуму почали проводити відповідні роботи. Однак механізм їх фінансування й досі не узгоджений на міжнародному рівні.

Держави "Великої сімки" наполягали на цілковитому виведенні ЧАЕС з експлуатації. Здійснити такий крок Україні було не просто, оскільки втрачені потужності потребували адекватної компенсації. Та все ж таки в грудні 1998 р. Верховна Рада ухвалила Закон України "Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему". Закриття ЧАЕС відбулося 15 грудня 2000 р.

Подолання наслідків Чорнобильської катастрофи лягло важким тягарем на державний бюджет України. Прямі видатки за період 1986-1991 рр. становили близько 6 млрд дол. США (за рахунок загальносоюзного і республіканського бюджетів), а за 1992-2005 рр. включно - 7,4 млрд дол. В бюджеті 2009 р. ці витрати за обсягом перевищували всі асигнування на охорону здоров'я. Сумарні економічні збитки (включаючи невикористання забруднених сільськогосподарських земель, водних і лісових ресурсів, скорочення виробництва електроенергії тощо) становитимуть, за підрахунками українських експертів, 179 млрд дол. США (за період 1986- 2015 рр.). До цієї суми не входять витрати, пов'язані з перетворенням об'єкта "Укриття" в екологічно безпечну систему, а також із виведенням ЧАЕС з експлуатації, захороненням радіоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива. Неможливо оцінити також втрату життя і здоров'я невизначеною кількістю людей.

Ускладнення політичної ситуації в Україні, пов'язане з президентськими виборами, призвело до перерви в 2009 р. у роботах з ліквідації наслідків аварії, зокрема у реалізації плану заходів на об'єкті "Укриття".

У жовтні 2010 р. з'явився указ Президента України "Про заходи, пов'язані з 25-ми роковинами Чорнобильської катастрофи". Основна його мета - привернути увагу міжнародної громадськості та урядів, країн, що виступили фінансовими донорами при спорудженні об'єкта "Укриття", до проблеми відставання від затвердженого графіка. У Києві навесні 2011 р. має бути проведена зустріч представників країн-донорів під егідою ООН. Увага державного керівництва та широкої громадськості України привертається також до невиконаних позицій у рамках загальнодержавної програми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 рр.

Чорнобильська проблема - це тільки один із напрямів природоохоронної політики, яка стала одним із пріоритетів для молодої Української держави. Незалежна Україна дістала у спадщину від Радянського Союзу не тільки Чорнобиль, а й інші нерозв'язані екологічні проблеми. Техногенне й антропогенне навантаження в Україні було істотно вищим порівняно з іншими регіонами СРСР. На неї припадала майже чверть промислових забруднень, хоч вона займала менше 3 % загальносоюзної території.

Екологічна політика розробляється та здійснюється у нас спеціальним державним органом. До 1994 р. таким було Міністерство охорони навколишнього природного середовища (перший міністр - Ю. Щербак). У грудні 1994 р. його разом із Державним комітетом з ядерної та радіаційної безпеки реорганізовано в Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки. З 2000 р. ця структура одержала іншу назву - Міністерство екології та природних ресурсів України.

Україна взяла активну участь у Всесвітній конференції, присвяченій глобальним кліматичним змінам, що відбулася в місті Кіото (Японія) в грудні 1997 р. Кіотський протокол визначив шість газів, які спричиняють парниковий ефект, що загрожує зміною клімату, і намітив шляхи скорочення їх викидів в атмосферу. Він ратифікований ВРУ в лютому 2004 р. В лютому 2005 р. протокол набув чинності, на той час його ратифікувала вже 141 країна, відповідальна за викид в атмосферу 55 % парникових газів.

За останні роки антропогенний тиск на довкілля в Україні істотно зменшився. Та зниження забруднення повітряного й водного середовищ зумовлене, перш за все, економічним спадом.

Серед нерозв'язаних екологічних проблем на другому місці після Чорнобильської перебуває проблема Дніпра. Гострота її пов'язана з невеликими запасами водних ресурсів: менше 1 тис. м у розрахунку на одну особу. В Росії відповідний показник складає ЗІ тис. м , в Білорусі - 3,3, у Франції - 2,9. Дніпро забезпечує водою дві третини території України та дві третини її економічного потенціалу.

Дніпровський басейн перенасичений промисловими гігантами з недосконалим технічним і технологічним рівнем. Головна ріка України забруднена нафтопродуктами, солями важких металів, пестицидами, мінеральними добривами, радіонуклідами, стічними водами з об'єктів тваринництва та населених пунктів тощо.

Спеціальним Указом Президента України в квітні 1992 р. було утворено Комісію з проблем екологічного стану Дніпра та якості питної води. Під її наглядом розгорнулися моніторинг стану водних ресурсів і дослідження в галузі екологічного оздоровлення ріки. На їх основі була створена

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екологічні проблеми“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми
  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики