Дебют українства на парламентській арені

Історія України

Маніфест 17 жовтня 1905 р. заклав підвалини конституціоналізму в Російській імперії. В грудні був виданий закон про вибори в Думу.

Від Української демократично-радикальної партії до загальноросійського парламенту пройшов один депутат з Полтавщини - В.Шемет. Від Києва в єдиному блоці з кадетами і Бундом до Думи були обрані такі представники активного українства, як Б.Гріиченко, М.Левицький. Від кадетської партії до парламенту пройшли такі українські депутати, як І.Шраг, П.Чижевський, М.Біляшівський, від селян - М.Онацький, П.Зубченко.

Українськими думцями був утворений український парламентський клуб, до якого увійшли 44 посла: 19 селян, 17 представників інтелігенції - лікарі, адвокати, земські активісти. Активними учасниками були І.Шраг, П.Чижевський, В.Шемет, барон Ф.Штейнгель, А.Вязлов. Ідеологом української думської фракції став професор М. Гру шевський, який спеціально приїхав зі Львова і оселився в Петербурзі. Український клуб в І Державній думі не мав формального статусу фракції, але це була найчисленніша група серед депутатів - представників національних окраїн. Саме українська думська група відіграла вирішальну роль у створенні в травні 1906 р. потужної думської фракції "автономістів-федералістів". М.Грушевський видавав в Петербурзі російською мовою щомісячник "Украинский вестник". Представники українського парламентського клубу виступали за скасування закону (15 квітня 1906 р.) проти сільських страйків, засуджували єврейські погроми.

Ознакою революціонізації II Думи було утворення української парламентської фракції у складі 47 депутатів (для порівняння октябристів було 44). "Українська думська громада" своїм коштом видавала газету "Рідна справа - вісті з Думи", де друкувалися заяви, промови членів думської фракції. Редактором газети був В.Доманицький. "Українська думська громада" підготувала законопроекти про автономію України та запровадження української мови в школі, церкві. Члени української парламентської фракції внесли принципові поправки до думського законопроекту про освіту, запропонувавши заснувати курси української мови в учительських семінаріях, а також відкрити в Харківському, Київському, Новоросійському (Одеському) університетах українознавчі кафедри.

Існування українських парламентських груп в І та II Державних думах репрезентувало дебют українства на парламентській сцені, ставши фактором політизації українського руху та поєднання в свідомості українства політичної й національної ідеї.

Українських клубів в III та IV Думах не було, але "українське питання" не раз поставало на думських засіданнях. В III Думі існувала група свідомих українців (близько 25 осіб), але вони не могли конституюватися у парламентську фракцію. Саме гурток українських депутатів цієї Думи вніс законопроект про впровадження української мови в народних школах. Українські думці виступали проти переслідування української преси та за задоволення потреб українського шкільництва. III Дума схвалила т. зв. Холмський проект, який передбачав виділення Холмщини і Підляшшя, де переважало українське населення, в окрему українську (малоросійську) губернію, поляки й соціалісти не підтримали його. Депутат IV Думи єпископ Никон вніс законопроект про використання української мови в початкових школах та культурно-освітніх установах. В 1914 р. в Думі відбулися дебати з приводу заборони властями святкування 100-літнього ювілею Т.Шевченка.

Україна та революція "зверху"

Основним здобутком революції "знизу" 1905-1907 рр. було перетворення Російської імперії в напів конституційну державу. Спектр політичних свобод був обмежений і на нього відбувався постійний наступ.

Невирішеним залишалось аграрне питання. Уряд змушений був піти на продовження структурних перетворень в суспільстві іншими засобами: замість революційних - низкою реформ, що впроваджувались адміністративними засобами.

Лідером революції "зверху" став щирий прихильник монархії та російської національної ідеї, видатний адміністратор прем'єр-міністр П.А.Столипін. Призначений прем'єр-міністром після розпуску і Думи він зберігав посаду міністра внутрішніх справ, що дало йому змогу пустити в дію цілу репресивну машину для придушення революції. Запропонована ним програма передбачала невідкладні заходи щодо придушення революційного руху, проведення аграрної, військової та низки адміністративних реформ, розширення мережі залізниць, упровадження нової системи оподаткування, зрівняння прав старообрядців і євреїв, поступове введення обов'язкової освіти, утворення системи страхування і пенсійного забезпечення.

Із усієї широкомасштабної програми реформ реалізований був лише аграрний проект. Укази 1906 р. спрощували вихід селян з общини, а також передбачали передачу Селянському банкові казенних та удільних земель, який продавав їх селянам на 20 % дешевше за ринкові ціни. Найважливішим в пакеті аграрних указів став указ 9 листопада 1906 p., що надавав право приватизації общинної землі. Указ передавав землю у приватну власність селянам, дозволяв їм продавати й купувати свої наділи, зводити відрізки землі в єдиний масив: хутір чи відруб.

Ініційована П.Столипіним аграрна реформа в Україні мала свої особливості, зумовлені історичними традиціями господарювання, свідомістю українського селянства, соціально-політичними обставинами. Перша з них полягала в тому, що в Наддніпрянській Україні переважали не общини, а подвірне землеволодіння. На Правобережжі історично общинного землеволодіння не існувало. Індивідуалістична свідомість українського селянства (на відміну від колективістського світогляду російського селянина) зумовила доволі швидкі темпи приватизації землі в Україні. В ході столипінської реформи практично вся селянська земля була приватизована на Полтавщині, у Правобережній Україні. Приватне землеволодіння було переважаючим на Лівобережжі (Чернігівській губернії) та Півдні (Катеринославській, Херсонській, Таврійській губерніях), де охоплювало близько 50 % усіх господарств. На відруби і хутори в ході реформи відійшло 227 тис. господарств, що становило 14 % від загального числа селянських господарств.

Зважаючи на темпи і масштаби здійснення аграрних перетворень в українському селі, посилюється соціальна диференціація, гострішими стають проблеми малоземелля і безземелля бідніших мас селянства.

Своєрідним засобом зменшення соціальної напруги на селі стає переселенська політика уряду. Основні потоки переселенців виїжджали з Полтавської та Чернігівської губерній, де процеси приватизації були інтенсивнішими, що прискорювало соціальне розшарування селянства. З 1906- 1912 pp. з України до Сибіру іммігрувало близько І млн селян. Щоправда, в 1911 р. 70 % переселенців повернулися назад. Крах переселенської стратегії П.Столипіна пояснювався важкими кліматичними умовами, епідеміями, відсутністю житла, невмінням налагодити власне господарство. Соціально-психологічний фактор невдалої еміграційної політики уряду пов'язаний з тим, що більшість переселенців були з найбідніших верств, розорені, в свідомості яких переважала споживацька мінімалістська етика, орієнтована на задоволення скромних життєвих потреб сім'ї, а не організацію і розбудову власного господарства. Рееміграція в українському селі готувала грунт для загострення соціальної конфронтації.

З приватизацією селянських земель пов'язувалося проведення адміністративної реформи. У відповідності до неї станові селянські установи (волость, волосний суд) заміняли позастановими органами управління. Адміністративна реформа мала закласти підвалини для змін в організаційній структурі самодержавства. Складовою адміністративної реформи було збільшення повноважень губернатора, заснування губернського управління з метою децентралізації адміністративного апарату. Але проект адміністративної реформи був відкинутий через негативне ставлення царя до самої ідеї децентралізації влади.

Проект П.Столипіна містив ідею реформування поліції, підвищення ЇЇ статусу, координації взаємодії поліції і жандармерії. Передбачалось розширення прав земств і створення земських структур там, де їх не було. П.Столипін виступав також за розширення виборчих прав в провінціях імперії.

Першої поразки П.Столипін зазнав в 1907 р., коли реакційні сили виступили проти його проекту адміністративної реформи і розширення прав окраїн. Аграрна складова проекту П.Столипіна не виправдовувала себе, процеси приватизації та переселенської колонізації в 1911 р. почали сповільнюватися і згортатися. В 1911 р. конфлікт поглибився через питання створення земств в західних українських губерніях. Законопроект про земства був не підтриманий Державною радою. В середині 1911 р. існував сценарій усунення П.Столипіна з політичної арени і призначення його намісником Кавказу. Реалізації планів завадило фізичне знищення прем'єра-реформатора в Києві агентом царської охранки есером Д. Багровим 18 вересня 1911 р. Зі смертю Столипіна стала очевидною остаточна поразка революції "зверху".


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дебют українства на парламентській арені“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені
  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики