Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

Історія України

Грандіозні перемоги, здобуті козацьким військом упродовж 1648 р., до невпізнання змінили Україну. Адже тріумфальне просування повсталих на захід супроводжувалося не лише зламом існуючих доти на українських землях старих соціально-економічних порядків і владних структур Речі Посполитої, а й становленням нових, заснованих на традиціях козацького самоврядування та судоустрою. Унаслідок цього на осінь 1648 р. полково-сотенний устрій утверджується не лише в традиційних козацьких регіонах і згаданих вище Лівобережжі та Чернігово-Сіверщині, а й у південно-східній частині Волинського, Подільського воєводств і навіть зачіпає південну частину Руського воєводства.

Поряд зі створенням місцевих органів самоврядування розпочинаються процеси формування апарату верховної влади, де поруч з гетьманом чільні місця посідають генеральні старшини.

Вкрай важливим для розуміння логіки подальшого розвитку Української революції є аналіз тих змін, що сталися на рубежі 1648-1649 р. у принциповому змісті політичної програми повсталих, адже саме в цей час український гетьман і його оточення вперше формулюють вимоги розриву з Річчю Посполитою та створення удільної Української держави.

Безумовно, що підґрунтя такої разючої метаморфози було закладене грандіозними перемогами козацької зброї та успіхами у становленні козацького устрою на українських землях. Але досить важливу роль у цьому процесі відіграли й події, що відбулися в Києві наприкінці грудня 1648 - початку січня 1649 р. Саме в цей час Богдан Хмельницький як тріумфатор в'їхав до давньої княжої столиці Русі, де його урочисто зустрічали городяни, представники православного духовенства, студенти Києво-Могилянського колегіуму. Прибуття гетьмана Київ вітав дзвонами в церквах, гарматними пострілами на замку та декламаціями написаних на його честь київськими інтелектуалами віршів, в яких його було проголошено "Руським Мойсеєм", "спасителем, освободителем і визволителем народу з лядської неволі".

У Києві гетьман мав зустрічі з київським митрополитом Сильвестром Косовим і єрусалимським патріархом Паїсієм. У Святій Софії Київській патріарх провів урочисте богослужіння, під час якого Богдану було відпущено не лише всі наявні на той час гріхи, а й гріхи майбутні. Така процедура була необхідним елементом коронації європейських володарів, і вона наочно демонструвала ставлення тогочасного українського суспільства до неординарної особи українського гетьмана.

Під впливом київських зустрічей і розмов з вищим українським і вселенським православним духовенством Хмельницький близько 8 січня 1649 р.

відправляє до російського царя посольство полковника Силуяна Мужилов-ського із проханням про надання Війську Запорозькому воєнної допомоги та прийняття його під царську протекцію. Цим самим гетьман недвозначно демонструє наміри не обмежуватися досягнутим, а продовжувати боротьбу з Річчю Посполитою до здобуття повної незалежності України.

Ще більш відверто Хмельницький говорить про свої наміри "вибити з неволі лядської" український народ під час переговорів з королівськими комісарами, що розпочалися в Переяславі у другій половині лютого 1649 р. У ході зустрічей з польською делегацією, очолюваною А.Киселем, гетьман чітко вказує на право українського народу на створення власної держави в межах його проживання. Крім того, український лідер недвозначно говорить і про свій намір звільнити Українську державу від зверхності польського монарха. Вельми важливою у контексті еволюції української державної ідеї є і його заява щодо соборності українських земель. Зокрема, під час зустрічей з королівськими комісарами в Переяславі він заявляє про свій намір звільнити "з неволі лядської весь народ руський". Трохи згодом, уже з весни 1649 р., збереглися відомості про те, що Хмельницький розглядає козацьку Україну як спадкоємицю Київської Русі та воліє створення Української козацької держави по тих кордонах, "як володіли благочестиві великі князі".

Таким чином, упродовж першої половини 1649 р. вперше в історії української суспільно-політичної думки було сформулювано національну державну ідею, що стала визначальною у визвольних змаганнях народу протягом наступних десятиліть і століть. Вона передбачала створення незалежної Української держави в етнічних межах України.

Готуючись до війни, Хмельницький намагався створити антипольську коаліцію. З цією метою він переконує московське керівництво в доцільності виступити разом з Військом Запорозьким проти свого супротивника, який завдав Москві таких серйозних територіальних збитків у ході Смоленської війни. Одночасно гетьман активно розвиває стосунки із тогочасним правителем Трансільванії Д'єрдєм II Ракоці, закликаючи його силою зброї здобути польську корону, претензії на яку висував його батько, Д'єрдь І Ракоці. Певні сподівання Хмельницький покладав і на литовських протестантів на чолі з польним гетьманом литовським Янушем Радзивіллом, котрий у минулому році так і не прийшов на допомогу полякам у їх боротьбі з повсталими козаками. Крім того, з осені 1648 р. інтенсифікуються переговори з Османською Портою, а також й надалі зберігає свою актуальність українсько-кримський військово-політичний союз.

Наприкінці травня 10-12-тисячне (а разом з обозними та військовими слугами - 18-20-тисячне) польське військо переправилося через Горинь і кількома колонами вторгнулося у південно-східну Волинь. На зустріч ворогу через Животів, Пиків, Хмільник і Старокостянтинів вирушив з військами гетьман Хмельницький. Наприкінці червня в Україну надійшла обнадійлива для Богдана звістка про те, що головні сили кримського хана форсували Дніпро й рухаються на з'єднання з козаками.

17 липня Хмельницький розпочав штурми Збаразької фортеці. За її мурами знайшли захист загони регіментаря А.Фірлея та надвірні корогви князя Вишневецького. Ще на шляху до Збаража, вранці 9 липня 1649 р., відбулося об'єднання української армії з ордами хана Іслам-Ґерея (всього близько 40 тисяч вояків). Хмельницький мав у своєму розпорядженні приблизно 80-90 тисяч осіб, з них більше половини, тисяч 50-60, було випробуваних у боях досвідчених вояків, а решта - вчорашні селяни й міщани.

Зважаючи на свою чисельну перевагу, гетьман організовував численні штурми фортечних валів, деякі з них були досить близькими до успіху. Особливо активізувалися козацькі приступи з кінця липня - початку серпня, коли за наказом гетьмана Хмельницького навпроти фортечного муру було насипано рівний з ним по висоті земляний вал, звідки козацька артилерія могла обстрілювати весь табір противника. Генеральний штурм було розпочато 6 серпня. У його ході козакам вдалося в ряді місць захопити ворожі позиції, та все ж втримати їх із-за відчайдушного опору польських жовнірів і шляхти не вдалося. І все ж таки становище останніх стало по-справжньому критичним, оскільки козаки в ніч на 8 серпня насипали навколо польського табору ще декілька валів, а, крім того, надійно перекрили будь-яке сполучення тих, хто залишався у фортеці, з навколишнім світом, внаслідок чого в Збаражі виникли великі проблеми із продовольством, питною водою.

Від остаточного розгрому захисників Збаража порятувало те, що врешті-решт на допомогу підходив Ян Казимир з коронною армією та посполитим рушенням (понад 20 тисяч жовнірів і шляхти та близько 15 тисяч обозних і військових слуг, при 30 гарматах). У ніч з 13 на 14 серпня за результатами наради гетьмана Хмельницького та хана Іслам-Герея близько 40 тисяч козаків і 20 тисяч татар було знято з облоги Збаразької фортеці і спрямовано навперейми королю, аби не допустити його наближення до Збаража.

Хмельницькому та Іслам-Герею вдалося здійснити свій марш на зустріч Яну Казимиру доволі блискавично й непомітно для ворожої розвідки. Отож справжнім шоком для короля та його оточення став несподіваний напад козаків і татар на авангард та обоз польського війська, як воно тільки-но розпочало вранці 15 серпня 1649 р. переправу через р. Стрипу в районі м. Зборова (нині районний центр Тернопільської обл.). Атакуючим вдалося зім'яти польські дозори, покликані захищати переправу, та завдати відчутних втрат полкам, кинутим королем на ліквідацію прориву. Утім виявлена королем холоднокровність дала можливість вишукати польські полки для відбиття атак. За його наказом було розпочато зведення захисних валів, але завершити їх будівництво не встигли - на горизонті з'явилися передові загони Хмельницького та Іслам-Герея.

Спершу основного удару було завдано по центру та правому крилі. Тут велику активність виявляли татари, але сильний зустрічний вітер заважав їм вести прицільний і дошкульний обстріл поляків з лука. Згодом масованого удару було завдано по правому крилі, і він виявився настільки потужним, що польські корогви не витримали й почали відступати. З поля бою втекли ряд магнатів і коронний канцлер. Дуже швидко втеча почала набирати масового характеру. Зібравши біля себе дві козацькі корогви та 200 рейтарів особистої охорони, Ян Казимир зумів на деякий час стримати наступ, і це дозволило привести до тями решту війська та порятувати табір від цілковитого розгрому. Утім на вечір 15 серпня 1649 р. Річ Посполита опинилася на краю прірви.

Але ніч з 15 на 16 серпня 1649 р., за визначенням Михайла Грушевського, стала однією з найтрагічніших в українській історії. Перебуваючи під загрозою повного знищення та не маючи засобів, аби в якийсь спосіб зарадити становищу, польський уряд схилив хана до укладення мирної угоди.

Наступного дня бої розгорнулися з новою силою, щоправда, участь татар у них дедалі більше згасала. Під вечір 16 серпня хан віддав наказ про припинення атак і початок переговорів з поляками. Договір, що постав у результаті цих переговорів, передбачав проголошення "вічної приязні" сторін і надання взаємної допомоги проти спільного ворога; польське керівництво брало на себе зобов'язання щорічно надсилати в Крим "упоминки"; не перечити хану у залученні ним в разі потреб військового союзу Війська Запорозького проти третьої сторони та залишити козаків при їхніх давніх правах і вольностях "згідно з окремою угодою".

Укладення ханом договору з королем ставило Хмельницького у вкрай важке становище - заручника їх волі. Зважаючи на це, українській стороні довелося піти на певні поступки полякам, які й були закріплені в Зборівському договорі 1649 р.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир
  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики