Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

Історія України

Зважаючи на геополітичні реалії та внутрішні потреби, на середину першого десятиліття XVIII ст. перед українською політичною елітою надзвичайно гостро постало питання вибору моделі наступного зовнішньополітичного розвитку. Мазепа розпочав пошук цієї нової моделі із зондуванням можливостей порозуміння з керівництвом Речі Посполитої. Формальну угоду між Мазепою та Станіславом Лєщинським було укладено на початку 1708 р. Згідно з договором Україна мала об'єднатися з Короною Польською як Велике князівство Руське, на тих самих правах, на яких увійшло в унію Велике князівство Литовське. Крім того, до її складу мала увійти Правобережна Україна. Договір уводив українського гетьмана в число потенційних союзників Карпа XII. І на випадок несприятливого для України розвитку міжнародних процесів у регіоні він забезпечував для неї бодай мінімум політичних вимог.

На початку червня 1708 р. король рушив у напрямку Смоленська, де мав з'єднатися з корпусом генерала Левенгаупта, що з артилерією та багатим обозом рухався з Курляндії. Після цього планувався вже безпосередній рух на Москву. Не маючи достатньо сил, аби дати Карлу XII генеральну битву, Петро І віддав військам наказ відходити на схід, застосовуючи тактику "спаленої землі". Тим часом корпус генерала Левенгаупта затримувався в дорозі і король ухвалив рішення повернути головні сили на південь, в Україну, не очікуючи підкріплення з Курляндії. Слідом за шведами в Україну посунула й головна російська армія під командуванням Шереметєва. Найбільш мобільна частина російських військ була спрямована проти Левенгаупта. Прокравшись непоміченими густими лісами та болотами, російські війська 28 вересня атакували шведів поблизу села Лісного.

Жорстока битва тривала з ранку до пізнього вечора, і лише сутінки та рання для тієї пори року хурделиця порятувала шведів від повного розгрому. З 12-15 тисяч вояків до Карла XII зуміли пробитися лише близько 6 тисяч, без обозу та артилерії.

Як же сприйняв гетьман Мазепа звістку про похід головних сил Карпа XII в Україну? Для нього це стало справжнім шоком. Адже перетворювати Україну на театр бойового суперництва Карпа XII та Петра І аж ніяк не входило в плани гетьмана. Крім того, незважаючи на своє тверде бажання мати при собі якомога більше козацького війська, на початок осені 1708 р. за наказом російського командування воно було досить розпорошеним. Так, близько 3 тисяч козаків, переважно з Гадяцького полку, послали в Польщу на допомогу Київському та Білоцерківському полкам, 6 тисяч осіб з різних полків - до Литви, під Пропойськ, ще 3 тисячі - з Ніжинського, Переяславського та охочекомонного - до Смоленська. Під повним контролем російського командування перебували й сіверські полки.

А тому вирушити назустріч шведському королю Мазепа зумів лише разом з невеликим військом, що складалося з козаків Лубенського, Миргородського та Прилуцького полків (загалом близько 5 тисяч). Увечері 28 жовтня 1708 р. Мазепа прибув до табору Карла XII.

Напередодні, 25 жовтня, за наказом царя генерал О.Д.Меншиков об'єднав свої кавалерійські частини з тими військами, що перебували під командою князя Д.М.Голіцина, і, форсувавши Десну, на чолі 10 тисяч вояків підійшов до гетьманської столиці Батурина, яку за наказом гетьмана обороняли сердюцький полковник Дмитро Чечель, осавул генеральної артилерії Фрідріх Кеніґсекта батуринський сотник Дмитро Нестеренко. Під їх командою перебували чотири сердюцьких полки - Чечеля, Покотила, Дениса та Максима, а також частини Лубенського, Миргородського та Прилуцького козацьких полків, всього понад 3 тисячі вояків. Залозі було віддано наказ боронити гетьманську резиденцію до підходу підмоги з числа українських та шведських військ.

1 листопада під Батурином розпочалися бойові операції. Спершу сторони обстрілювали одна одну з артилерії, і росіянам вдалося випалити посад навколо міста. А в ніч на 2 листопада Меншиков повів війська на штурм, і після двогодинного бою Батурин впав. Причиною такого швидкого захоплення фортеці стала зрада окремих козацьких старшин, зокрема, джерела називають прізвище прилуцького полкового обозного Івана Носа, котрий після цього як плату за свою "послугу" отримав від царя уряд прилуцького полковника. Після взяття міста за наказом Меншикова в ньому було вчинено показову розправу над прибічниками гетьмана Мазепи.

До рук Меншикова в Батурині потрапили понад 90 козацьких гармат (більшість з них було передано російським військам, а важкі гармати підірвані за наказом російського генерала), військові припаси, чималий скарб, гетьманські клейноди та архіви. Артилерії та припасів гостро потребувала шведська армія після нищівної поразки під Лісною. Але не менш важкими були й моральні наслідки від знищення гетьманської резиденції. П.Орлик повідомляв, що, стоячи на згарищах Батурина, Мазепа передбачив такс: "Тепер все піде інакше: Україна, залякана долею Батурина, буде боятися триматися з нами заодно".

Анонімний автор відомого політичного трактату кінця XVIII - початку XIX ст. "Історії Русів" стверджував, що в Лебедині створеною за наказом Петра слідчою комісією було закатовано до 900 осіб. Не меншої шкоди завдавало й те, що Лебединська комісія щедро винагороджувала тих, хто доніс на зрадливі дії та наміри когось із своїх ближніх, переважно майном і посадами, відібраними у "мазепинців". Така практика породила в Україні атмосферу тотальної недовіри, патологічної підозрілості та підступного віроломства.

Жорстокий терор і водночас щедрі винагороди царевим "доброхотам" забезпечили Петру І те, чого він прагнув найбільше, - виступ гетьмана Мазепи не отримав широкої підтримки українського населення. Тим більш несподіваним став альянс запорозьких козаків на чолі з кошовим Гордієнком з гетьманом Мазепою та шведським королем Карлом XII, що став реальністю навесні 1709 р. На початку квітня було укладено договір між шведським королем, українським гетьманом і Запорозькою Січчю. Метою укладення угоди було проголошено повне визволення Гетьманщини та Запорожжя з-під влади російського царя.

На початку квітня 1709 р. проти Запорозької Січі та повстанців на півдні України російське командування направило досить значні сили - три полки піхоти під командою полковника П.Яковлева, якому допомагали підрозділи князя Волконського та козаки призначеного після переходу на бік Петра І чигиринського полковника Гната Ґалаґана. Карл XII, зайнятий у цей час облогою Полтави і боротьбою проти партизанів, допомоги своїм прибічникам не надав, і це мало для нього досить трагічні наслідки.

11 травня Яковлев підступив під Січ, звідусіль оточену весняною повінню. Тригодинний штурм фортеці на човнах і судах успіху росіянам не приніс, натомість призвів до великих втрат. Але за допомоги Гната Ґалаґана, котрий свою молодість провів на Запорожжі та добре знав місцеву топографію й структуру січових укріплень, 14 травня Яковлеву вдалося оволодіти Січчю. Під час бою загинули новий кошовий (наказний) Кирик Копелевський і переважна більшість його товаришів. Близько 300 козаків було захоплено в полон, з них рядових січовиків було страчено негайно, а старшину затримано для розслідування обставин переходу Січі на бік Мазепи та Карла XII. Сама ж Січ була дощенту зруйнована, всі будівлі спалені.

Напередодні вирішальної битви, що розгорілась 27 червня 1709 р. під Полтавою, значна чисельна перевага виявилась на боці Петра І. За різними підрахунками, в його розпорядженні було близько 42-45 тисяч військ (61 батальйон піхоти та 24 кавалерійські - драгунські - полки) та 70-100 гармат.

Чисельність армії шведів напередодні генеральної битви не перевищувала 23-25 тисяч вояків (23-24 батальйони піхоти та 42 ескадрони кавалерії), допомогу яким могли забезпечити лише близько 30 гармат, більша частина з яких до того ж перебувала в поганому технічному стані та не мала відповідних набоїв. Близько 6 тисяч шведських вояків тримали в облозі Полтаву.

Готуючись до вирішального бою. Петро І наказав здійснити серйозну інженерну підготовку - на підступах до російського табору було споруджено лінію земляних редутів, де було розташовано артилерію та зосереджено піхоту. Обрана російським командуванням місцевість не дозволяла наносити флангові удари. До того ж фланги прикривали спеціальні загони, куди входили також й українські козаки гетьмана (.Скоропадського. Таким чином, шведи могли атакувати російські позиції лише і фронту, причому в тилу у них знаходилася Полтава.

У ніч на 26 червня Карла XII повідомили про наближення 40-тисячно-го калмицького війська хана Люки, що поспішало на допомогу Петру І, і король вирішив лати бій вранці 27 червня.

Найперше запеклий бій спалахнув навколо російських редутів. Не зумівши ними оволодіти, шведське командування спробувало їх обійти. Але внаслідок цього маневрування 6 батальйонів піхоти та 10 ескадронів кінноти під командуванням генералів Шліппенбаха і Рооса були відрізані від головних сил і стали легкою здобиччю для російської армії. Піл час бою Меншикову вдалося майже повністю знищити піхоту та заплати значних втрат кінноті. Рештки загонів Роса відійшли до Полтави, де незабаром були змушені здатися в полон.

Великих втрат зазнав і правий фланг шведів, який потрапив піл типів ний вогонь російської артилерії. Проте командуванню вдалося відвести війська до Будишанського лісу, там їх перешикувати і повести на новий приступ.

У бою, що розгорівся на початку 9 години ранку, найбільше далася взнаки значна перевага Петра І в артилерії. Шведський наступ було зупинено масованим гарматним обстрілом, який заплав значних втрат супротивнику. Одне з випущених росіянами ядер влучило в ноші Карла XII. Поранений король пересів на коня, але й того незабаром було вбито. Карл XII впав на землю і знепритомнів. У рядах шведів почалося замішання. Після цього російська армія оволоділа шведським табором, и на 11 годину ранку бій було закінчено. Втрати півслів лише вбитими становили близько 10 тисяч вояків, ще близько 3 тисяч було взято в полон.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.
  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики