Корона Данила Галицького

Історія України

На час монгольської навали на Галицько-Волинське князівство там княжив найбільш відомий з-поміж усіх галицько-волинських правителів - князь Данило Романович Галицький.

Будучи старшим сином Романа Мстиславича, Данило по смерті батька в 1205 р., як уже зазначалося, рятуючись від повсталих бояр, разом з матір'ю княгинею Анною та молодшим братом Васильком виїхав до Польщі. Згодом він певний час перебував при дворі угорського короля Андрія (Андраша) II, де близько зійшовся з його сином Белою. Близько 1209 р. віче Берестя запросило княжити Василька Романовича. З утвердженням його в Берестейській волості розпочалось довготривале збирання волинської частини отчини. У 1214-1215 рр. Данило та Василько вокняжились у Володи мирі-Волинському та розпочали збирання батьківської отчини. Наступного року Олександр Всеволодич, який перед тим захопив Володимир, був змушений віддати Романовичам Белз. Трохи згодом, у вересні 1211 р., на запрошення галицьких боярів княжий стіл посів Данило. Утім, вже на початку 1212 р. Данило разом з матір'ю був змушений вдруге втікати за кордон, цього разу до Угорщини.

Одружившись на доньці запрошеного галицьким боярством на княжий стіл Мстислава Мстиславича Удатного, по його смерті в 1228 р. Данило знову втрутився в боротьбу за галицький князівський стіл. Ведучи боротьбу з іноземними претендентами на владу над Галичом та не маючи змоги опертися на вірних бояр, волинський князь уперше на Русі сформував регулярне піхотне військо. Великих успіхів досяг Данило й у творенні центрального апарату управління з числа вірних собі бояр, широко впроваджував досвід державного життя Візантії та західних сусідів.

Декілька разів Романовичі входили до Галича, проте через опір бояр, яких підтримувала Угорщина, закріпитися там так і не зуміли. І лише 1238 p., протиставивши боярству підтримку городян, Данило Романович, врешті-решт, таки подолав спротив галицьких і перемишльських бояр, які орієнтувалися на Угорське королівство, і вокняжився в Галичі.

Ствердження Данила Романовича на князівстві у Галицькій землі відновило тим самим єдність Галицько-Волинського князівства, оскільки на Волині правив його брат Василько, що проводив цілком солідарну з ним зовнішню і внутрішню політику. Після цього князь здобув низку перемог над тевтонськими рицарями, а незадовго до Батиєвої навали оволодів Києвом, де, як уже зазначалося, посадив свого тисяцького Дмитрія.

Під час нападу на Галицько-Волинське князівство монгольських орд Данила Романовича там не було, оскільки він тільки-но вертався з Угорщини. Прибувши на свою вотчину вже після відходу нападників, князь розпочинає активно відбудовувати зруйновані міста та фортеці, споруджує нові захисні лінії. Свою столицю Данило Романович переніс до добре укріпленого Холму (місту вдалось вистояти під час монгольської навали). У цей же час на Галичині розпочинається побудова нового міста - Львова, названого в честь старшого сина князя Лева.

Водночас князеві доводилося вести напружену боротьбу з давнішнім претендентом на галицький стіл - представником чернігівської династії Ростиславом Михайловичем. 1245 р. Ростислав приводить на Русь угорські та польські війська, але в битві поблизу міста Ярослава на р. Сян Данило розбиває супротивників і тим самим завершує виснажливу майже сорокарічну боротьбу за галицьку спадщину.

Слідом за цим Данило Романович остаточно долає спротив боярської опозиції та утверджує свою владу в Галичі. Близько 1250 р. між Данилом Романовичем і угорським королем Белою IV налагоджуються дружні стосунки, які було скріплено шлюбом старшого його сина Лева з донькою угорського монарха Констанцією.

На противагу діям інших представників династії Рюриковичів, котрі вже після 1242 р. починають второвувати шлях до Сараю, аби там отримати ханський ярлик на княжіння у своєму уділі, Данило вперто ігнорував цей ритуал. Аж поки 1245 р. не отримав ханський наказ "дай Галич".

Близько місяця галицько-волинський князь перебував у ханській ставці, обговорюючи умови своєї залежності. І хоча спілкування з войовничим монгольським ханом було доволі принизливим для руського володаря, втім Данилу Романовичу вдалось досягти важливого дипломатичного успіху. Так, зважаючи на віддаленість Галицько-Волинського князівства від Сараю та напруженість стосунків Батия з великим ханом Гуюком, він погодився на доволі м'які форми залежності Данила Романовича, сподіваючись в разі необхідності отримувати від руського князя військову допомогу. За результатами візиту до Сараю Данило став мирником хана Батия, що фактично означало лише номінальну його залежність від сюзерена. Визнання такої залежності не призвело до істотного пониження рівня суверенності держави Данила Романовича, на відміну, скажімо, від князівств Північно-Східної Русі, де вже до кінця 50-х років XIII ст. було впорядковано систему збирання данини і загалом встановлено систему підданства, яка отримала в науці назву "монголо-татарське іго". Південно-Західна Русь перебувала в значно ліпшому становищі.

Залагодження стосунків з Ордою Данило використовує для того, аби ще більше зміцнити власні позиції, в тому числі для того, аби боронити свою державу від нападів тих-таки монголів. Зокрема, він споруджує низку укріплених міст, які мали стати щитом в разі нападу зі сходу. Розпочинає князь і пошуки союзників у боротьбі з Ордою. З цією метою він налагоджує стосунки з рицарями Німецького ордену, що перед цим, 1237 р., об'єднався з Орденом мечоносців та став поважною військово-політичною силою в регіоні. Залученню ордену до антиординської боротьби мав сприяти шлюб доньки Данила Романовича з впливовим серед рицарів графом Генріхом Шварцбургом. Спілка з орденом мала на меті й розв'язання так званої ятвязької проблеми. Згідно з укладеним 1254 р. Данилом Романовичем договором з мазовецьким князем Земовитом і магістром ордену Булгардом Горнхаузеном, орден міг претендувати на дві третини ятвязьких земель, а решта мали перейти до Данила та Земовита.

На заході Данилові Романовичу вдалося підкорити своїй владі Люблінську землю. А на сході його погляди були звернуті до давньоруської столиці Києва. Вже після Батиєвої навали князь виношував плани утвердитися в Києві, який за ханськими ярликами перебував у примарній залежності від володимиро-суздальських князів. З цією метою Данило взимку 1254/55 рр. навіть вів переговори з литовським князем Міндовгом. Щоправда, через неузгодженість дій похід так і не відбувся. Більше успіхів було досягнуто в підкоренні болохівських міст, розташованих у межиріччі Случі й Тетерева. Спочатку болохівці визнали владу галицько-волинських князів, однак, ймовірно, ще перед походом Батия на Південно-Західну Русь вони підкорилися татарам. Аби поширити свою владу на цю частину Русі, Данило в 1252 та 1254 рр. організовує декілька успішних походів на болохівські міста.

Ще з квітня 1246 р. Данило Романович вів переговори з Римським папою Інокентієм IV щодо організації спільного хрестового походу проти Орди. Князеві вдалося в тих переговорах досягти значних успіхів. Зокрема, Папа відмовив угорським королям у їх претензіях на західноруські землі, заборонив рицарям німецьких орденів без дозволу Данила Романовича селитися на підвладних йому землях. Водночас переговори проходили вкрай важко, оскільки турботою римської курії було не стільки організувати спільний похід на Орду, скільки перекрити їй шлях до Західної Європи.

Зростанню міжнародного авторитету Данила Романовича сприяло його вінчання на королівство, що мало місце 1253 р. Коронація відбулася в

Дорогичині на Підляшші, куди було привезено отриману від Інокентія IV королівську корону. В урочистостях з приводу коронації взяли участь польські князі Болеслав і Земовит, Лев Данилович, а також представники руського духовенства.

Факт коронації мав велике значення у сенсі зміцнення авторитету Данила Романовича передовсім на міжнародній арені. І насамперед бажаний ефект очікувався на західному напрямі, де князь воював з литовцями та ятвягами. Втім, дослідники спостерегли, що західноєвропейські хроніки називали Галицько-Волинське князівство королівством ще задовго до дорогочинської коронації, а тому Інокентій IV лише формалізував стан, який фактично існував перед тим.

Зміцнення позицій всередині Русі дає змогу Данилові проводити активну зовнішню політику. Крім згаданих вже контактів з німецькими орденами, Литвою, римською курією, Угорщиною, на увагу заслуговує й активне втручання князя в боротьбу за австрійську спадщину. Австрійське герцогство на той час було одним з найбільших з-поміж німецьких князівств, а до того ж - одним з найвпливовіших.

Привід для такого втручання Данилові надало одруження навесні 1252 р. його другого сина Романа з герцогинею Гертрудою, представницею австрійської правлячої династії Бабенбергів. Оскільки на час смерті Фрідріха II Войовничого у 1246 р. не було в живих жодного представника цієї династії, Роман Данилович при підтримці батька намагається утвердитися на австрійському престолі. Щоправда, у Романа були серйозні суперники в особі угорського короля Белли IV та чеського короля Пшемисла Оттокара, одруженого на сестрі Фрідріха II Маргариті.

Намагання протидіяти Оттокарові, котрому восени 1251 р. вдалося за підтримки частини австрійських баронів і духовенства проголосити себе австрійським герцогом і об'єднати у своїх руках величезну державу в центрі Європи, що простяглась від Судетів до Адріатичного побережжя, штовхають угорського короля на зближення з королем Данилом Галицьким. Становлення цього альянсу дає змогу Романові Даниловичу в тому ж таки 1252 р. на деякий час перебрати до своїх рук корону герцога австрійського. Але непослідовність Белли IV та не надання ним вчасної військової допомоги - знову повертають ініціативу чеському королеві. Упродовж 50-х - початку 60-х рр. XIII ст. Данило разом зі своїми синами Романом і Левом, а також у союзі з польськими князями, угорським королем та деякими представниками литовського князівського дому веде відчайдушну боротьбу за австрійський спадок, намагаючись утвердитись у центрі Європи. Однак суперництво всередині союзників, а також монгольські набіги на Галицько-Волинське князівство (особливо тяжкими були наслідки ординського походу 1261 р., коли Данило навіть був змушений шукати прихистку в Угорщині) не дають змоги Романові Даниловичу вийти переможцем у цьому суперництві. Навесні 1261 р. між чеським королем та Беллою IV і його союзниками (серед яких історичні джерела називають і "короля Русі") було укладено мирну угоду. А в Австрії після тривалої боротьби укріпилася добре знана з пізнішої європейської історії династія Габсбургів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Корона Данила Галицького“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького
  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики