Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

Історія України


Початок революції в Російській імперії


У Петрограді Лютнева революція 1917 р. почалася з поширення чуток про відсутність хліба в столиці та довжелезних черг біля хлібних магазинів. Далі в хід пішли заклики скинути злочинний уряд, який перекинувся на бік німців. 8 березня (25 лютого ст.ст.) у столиці припинили роботу десятки заводів і розпочався загальний страйк. Вирішальні ж події сталися 10 березня, коли солдати відмовилися стріляти в народ, життя міста було паралізованим, а стара влада втратила силу. Повсталі захопили Петропавловську фортецю, в Таврійському палаці почала конституюватись Рала робітничих депутатів, в іншому крилі палацу засідав Тимчасовий комітет Державної думи. Комітет виступив з ініціативою створення нового уряду й звернувся до населення й армії по допомогу. 12 березня Тимчасовий комітет призначив своїх комісарів для управління найважливішими міністерствами, а 15 березня Микола II відрікся від престолу.

До складу нового революційного уряду, що дістав назву Тимчасової громадської Ради міністрів, увійшли опозиційні до царизму діячі, переважно представники Прогресивного блоку. Уряд очолив голова Всеросійського земського союзу безпартійний князь Г.Львов. Урядова програма передбачала: цілковиту амністію в усіх політичних і релігійних справах; свободу слова, друку, спілок, зборів і страйків, з поширенням політичних свобод на військовослужбовців у межах, дозволених воєнно-технічними умовами; скасування всіх станових, конфесійних і національних обмежень; негайну підготовку до скликання Установчих зборів, які встановлять форму правління і конституцію країни; заміну поліції народною міліцією з виборним начальством, підпорядкованим органам місцевого самоврядування; вибори в органи місцевого самоврядування на основі загального, прямого, рівного і таємного голосування; не роззброєння і невивід з Петрограда військових частин, які брали участь у революційному русі за умови збереження ними суворої військової дисципліни при виконанні службових обов'язків, усунення для солдатів усіх обмежень у користуванні громадянськими правами, наданими всім іншим громадянам.

Нова влада досить швидко опанувала ситуацією в столиці. Велику роль у цьому відіграв ще Тимчасовий комітет Державної думи. Саме він ухвалив рішення відсторонити від посад царських міністрів, на їх місця призначити спеціальних думських комісарів. До 15 березня Тимчасовий комітет направив у міністерства та інші державні установи 38 комісарів з широкими повноваженнями. При комітеті була створена спеціальна воєнна комісія, яка взяла під свій контроль гарнізон Петрограда. Дума підпорядкувала собі Петропавловську фортецю, а також встановила контроль за Адміралтейством, Головним телеграфом та міськими органами влади. Вона ухвалила рішення створити міську міліцію.

Без особливих проблем Тимчасовий уряд поширив свою владу за межі столиці. На його адресу в березні 1917 р. прийшли десятки тисяч вітальних телеграм з найрізноманітніших куточків Росії, в т. ч. й з України.

Одночасно з утворенням Тимчасового уряду в перші дні революції виникає рада робітничих депутатів. 14 березня рада видала "наказ № 1", яким ініціювала створення солдатських комітетів та ліквідувала єдиноначальність в армії. Наказ узаконював солдатські комітети. Солдатам надавалися громадянські права. Військові частини повинні були підпорядковуватися радам солдатських депутатів і своїм комітетам. Останнім передавалося право розпоряджатися зброєю, яке раніше належало офіцерському корпусу.

"Наказ № 1" фактично розвалив російську армію. Проте завдяки йому Петроградська рада робітничих депутатів дістала потужну підтримку армії, а це в свою чергу додало впевненості й амбіцій її лідерам. Цьому сприяв також факт масового творення подібних рад по всій території Росії, поряд з ними почали творитись ради солдатських депутатів. Протягом березня 1917 p. у Київському військовому окрузі утворилося, за неповними даними, 28 рад солдатських депутатів, 22 ради офіцерських та військових (тобто об'єднаних з офіцерами солдатських) депутатів і 5 об'єднаних (тобто робітничих і солдатських) рад.

Перша міська рада робітничих депутатів виникла в Харкові 15 березня 1917 р. Наступного дня з'явилася міська рада в Києві, 17 березня - у Катеринославі й Кременчуці, 18 - Луганську й Полтаві, 19 - Одесі й Миколаєві, 20 - Херсоні й Вінниці, 22 березня - в Житомирі. Наприкінці березня в Україні діяли 43 ради.

Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів встановила контакт з багатьма провінційними радами і зібрала їх на Всеросійську нараду рад 11 - 16 квітня. Всього на ній було представлено 139 рад, у т. ч. від Києва, Харкова, Катеринослава, Одеси, Полтави, Миколаєва, Херсона, деяких донбаських міст. Нарада прийняла рішення утворити обласні об'єднання рад і поповнила виконком Петрограда одним представником від кожного об'єднання. Тим самим Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів набула статусу загальноросійської ради.

На відміну від рад робітничих і солдатських депутатів, селянські ради утворювалися тільки під організаційним впливом політичних партій, серед яких найбільшу активність виявляли есери. Метою створення рал була підготовка селян до виборів в Установчі збори через заснування Всеросійської ради селянських депутатів з центром у Петрограді.

Масове створення рад робітничих, солдатських і селянських депутатів свідчило, що поряд з табором ліберальної Росії, яку уособлював перший склад Тимчасового уряду, дуже швидко створився табір революційної демократії, лідером якого стала Петроградська рада робітничих депутатів.

Спочатку Петроградська рада робітничих депутатів не втручалась у сферу зовнішньополітичної діяльності уряду й ніби мовчазно підтримувала урядову лінію на переможне завершення війни. Однак уже під кінець березня, коли рада відчула за собою підтримку армії й усвідомила її негативне ставлення до війни, вона заговорила про необхідність завершення війни, про справедливий мир без анексій та контрибуції.

Тим часом 1 травня міністр іноземних справ П.Мілюков звернувся до союзників з нотою, в якій запевнив у готовності Росії вести війнуло переможного кінця. Нота викликала бурю пристрастей й прямих збройних зіткнень між симпатиками уряду й ради. У результаті спричиненої кризи пішли у відставку октябрист О.Гучков і кадет П.Мілюков. В Росії постав коаліційний уряд під головуванням того ж таки Г.Львова. В урядовій декларації говорилося про розгортання демократизації, боротьбу з господарською розрухою, підготовку аграрної реформи і підписання загального миру.

Створення коаліційного уряду не подолало кризу. Задекларовані урядом положення не так просто було виконати, його авторитет продовжував падати, число розчарованих діями уряду зростало, особливо погіршилися справи в армії, яка швидкими темпами втрачала боєздатність і яку уряд мав намір відправити в наступ. Усе це створювало сприятливі умови для зростання крайнього лівого радикалізму, речниками якого виступала партія більшовиків.

У лютневих подіях у Петрограді більшовики практично не зіграли будь-якої помітної ролі. Політичне обличчя партії в березні 1917 р. було дуже невиразним, здебільшого по країні діяли об'єднані меншовицько-більшовицькі організації. Такою ситуація залишалася доти, доки 16 квітня в Росію не повернувся В.Ленін. Його зустріч на Фінляндському вокзалі Петрограда була організована яскраво і претензійно. На привокзальному майдані він завершував свій виступ закликами "Хай живе всесвітня соціалістична революція".

17 квітня В Ленін виступив з доповіддю "Про завдання пролетаріату в даній революції". В ній розвивалися ідеї, сукупність яких дістала назву "Квітневих тез", які 20 квітня щоденна більшовицька газета "Правда" опублікувала як програму дій більшовиків у революції. У них Ленін висловлював думку, що після повалення самодержавства в країні створилося двовладдя Тимчасового уряду та рад робітничих та солдатських депутатів. Він закликав відмовитися від підтримки Тимчасового уряду і передати всю владу радам. Одночасно запропонував більшовикам боротися за вплив у радах, оволодіти ними і через них взяти в свої руки всю повноту влади. Ленін ставив питання про негайне закінчення війни і підписання миру без анексій і контрибуцій, а також вимагав розриву з соціал-демократією II Інтернаціоналу, утворення Комуністичного Інтернаціоналу й відповідно комуністичної партії.

Тези В Леніна в більшості революційної демократії викликали гостре заперечення, вони не відразу навіть прищепилися в більшовицькому середовищі, де існувала думка, що Ленін відмовиться від своєї програми, як тільки краще розбереться з ситуацією в Росії. Проте "квітнева криза" виявила велике соціальне незадоволення низів, для яких ленінський радикалізм виявився дуже привабливим. Ленінські гасла, потрапивши через пресу на вулицю, захопили свідомість мас насамперед своїм популізмом. Ленін говорив масам те, що вони хотіли почути. Селяни і солдати бачили в аграрній програмі більшовиків вимогу ліквідації поміщиків як класу, що відповідало їх інтересам. Вимога націоналізації землі мало торкалася їх через свою зовнішню абстрактність, а в передачі земель (у т. ч. поміщицьких) у розпорядження рад батрацьких і селянських депутатів вони не побачили пастки, яка потім виринула у вигляді радянських і колективних господарств. Ця програма наближалася до вимоги солдатських рад: експропріювати поміщицькі маєтки разом із землею і поділити їх між селянами на зрівняльних засадах.

Чисельність більшовицької партії почала стрімко зростати, до середини літа 1917 р., порівнюючи з лютим, вона збільшилася в 10 разів і досягла 240 тис. членів. Причини більшовицького успіху полягали в розстановці соціальних сил і постійному наростанні соціального напруження, викликаного війною та погіршенням стану економіки. Вимоги рішучих змін, з якими виступали більшовики, ставали ближчими і зрозумілішими велетенським масам населення. І це був один з найпотужніших викликів революції. Не менш гостро в Росії 1917 р. стояла і національна проблема.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)
  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики