Модернізаційні процеси в соціальній сфері

Історія України

Предметом особливої опіки та любові кількох поколінь династії Терещенків стало мистецтво - живопис, архітектура, музика. їх коштом збудовані приміщення Політехнічного інституту, Музей старовини і мистецтва (тепер Національний художній музей України), Троїцький народний дім (нині - Театр оперети). Охоче фінансували вони будівництво церковних споруд - Вол оди мирського та Миколаївського соборів, Покровського монастиря, Покровської церкви на Солом'янці. У колишньому особняку Миколи Терешенка нині знаходиться Національний музей Т.Г.Шевченка. На кошти онука Миколи Терешенка Михайла Івановича, відомого політичного діяча, мецената, шанувальника мистецтв, в 1913 р. в Києві була заснована консерваторія.

Предметом захоплення родини був живопис. Збирати живопис вони почали у 70-ті рр. XIX ст. Професійним колекціонуванням та меценатством займалися Іван Миколайович та Ольга Миколаївна Терещенки. 1877 р. Іван Терешенко підтримав ініціативу вчителя малювання, уродженця Глухова Миколи Мурашка про створення рисувальної школи. Спеціально для цього був збудований триповерховий будинок зі світлими залами та унікальною колекцією предметів мистецтва. Фінансову допомогу Міській рисувальній школі І.М.Терещенко надавав протягом чверті століття. В школі М.І.Мурашка брали уроки малювання Валентин Сєров, Костянтин Малевич, Леся Українка, Ольга Форш та ін.

В особистих колекціях членів сім'ї Терещенків знаходилися картини І.Рєпіна, І.Айвазовського, М.Врубеля, І.Шишкіна, А.Куїнджі, В.Верещагіна, І.Крамського, М.Ярошенка, К.Трутовського, В.Петрова та багатьох інших. У1892 р. для картинної галереї І.М.Терешенка збудовано спеціально двоповерховий будинок, де експонувалося понад 100 картин. На основі його колекції виник Київський музей російського мистецтва. Унікальна колекція картин та антикваріату стала основою Музею мистецтв Богдана та Варвари Ханенків (дочки Миколи Терешенка).

Відомим меценатом і колекціонером на Катеринославщині був поміщик і підприємець Олександр Поль, з ім'ям якого пов'язано розвідування і розроблення Криворізького гірничорудного басейну. На основі його колекції старожитностей в Катеринославі був утворений історико-краєзнавчий музей.

Перехід від аграрного до індустріального суспільства супроводжувався виникненням нових соціальних груп, яким належала провідна роль у функціонуванні нового індустріального суспільства: промисловців та робітників.

Робітники, робітничий клас, пролетаріат - соціальна група, що почала формуватися в процесі модернізації економічної та соціальної сфер традиційного суспільства. Характерною ознакою належності до неї є відсутність виробничої власності та потреба продавати свою робочу силу. За місцем прикладання своєї праці на кінець XIX ст. (1897 р.) серед робітників України склалася така стратифікація: у промисловості працювало 330 тис; сільському господарстві - 425 тис; транспорті - 60 тис; торгівлі - 35 тис; поденну роботу виконувало - 200 тис; прислуговувало - 429 тис. робітників.

Найбільш кваліфіковану та освічену, але водночас найменш чисельну частину пролетаріату становили індустріальні робітники, які були пов'язані з промисловим виробництвом, що базувалося на новій техніці. Найчисленнішим же загоном були сільськогосподарські робітники, праця яких носила сезонний характер і не потребувала значної кваліфікації. Саме ця група була тісно пов'язана з селом і поповнювалася за рахунок збіднілих, безземельних господарів-селян. Важливим джерелом поповнення пролетаріату в Україні були прийшлі робітники з Росії, які мали певний стаж роботи на промислових підприємствах. Робітничий клас в Україні формувався і з ремісників та кустарів, які не витримували конкуренції з промисловим виробництвом і розорювалися. Велика промисловість перетворювала ремісників, кустарів, дрібних господарів у найманих робітників.

Індустріальний пролетаріат був зосереджений здебільшого в Катеринославській, Київській і Харківській губерніях, а сільськогосподарський - переважно на Півдні, у Херсонській, Таврійській, Катеринославській губерніях.

Національний склад робітничого класу України свідчить про особливості його походження. Більшість сільськогосподарського і ремісничого пролетаріату були українського походження. Робітники харчової промисловості Правобережжя були українці. Щодо національного складу індустріального пролетаріату, то тут більшість становили робітники, що прийшли з російських промислових регіонів, така ситуація склалася зокрема в Донецько-Криворізькому басейні.

Формування системи соціального партнерства було пов'язане з підвищенням культурного та освітнього рівня робітників. Індустріальне виробництво, складні технологічні процеси все більше потребували кваліфікованих робочих кадрів, розумово розвиненого, освіченого робітника. Загальний рівень освіти населення в Україні був нижчим, ніж у Росії. За переписом 1897 р., в Україні грамотних було 19,8 %, в той час як у Росії - 21,1 %.

Російський уряд значно менше, ніж розвинені європейські країни, асигнував коштів на потреби народної освіти - всього 2 % від державного бюджету (у той час, як у Великій Британії на ці витрати спрямовувалось 10 %, а в Пруссії 6 %). За таких умов ініціативу з розвитку народної освіти перебрали на себе земства, наукові, технічні товариства та підприємці.

У добу модернізації відбувалося формування такої нової соціальної верстви, як інтелігенція. В XIX ст. інтелігентами називали освічених осіб, які фахово займалися розумовою діяльністю. До інтелігенції належать творці культурних та духовних цінностей - науковці, вчителі, журналісти, письменники, художники, юристи, лікарі, священики.

Особлива роль в українській історії належала духовенству. В добу середньовіччя духовенство, особливо чорне (чернецтво) було творцем і оборонцем культурних цінностей народу. У модерну добу соціальні функції духовенства суттєво змінюються. У Наддніпрянській Україні ідейний провід у суспільстві перебирає дворянська інтелігенція. У західноукраїнських землях духовенство перебувало в злиденному матеріальному та соціальному становищі. Лише верхівка греко-католицького духовенства - священицька інтелігенція починає справу культурного відродження у західноукраїнських землях.

В епоху модернізації народжується нова українська інтелігенція, яка виконує важливі економічні, культурні, соціально-психологічні функції в суспільстві. Індустріалізація виробництва, запровадження машин, нових виробничих технологій потребували освічених кадрів - інженерів, техніків, технологів. Попит на освічених людей стимулює розвиток освітньої сфери. Ускладнення виробничих процесів було тісно пов'язане зі станом науки, розвитком фундаментальних природничих і прикладних технічних дисциплін. Досягнення в освітянській та науковій сферах були неможливі без піднесення культури - високої та повсякденної, що також було передумовою становлення національної інтелігенції.

Традиційним джерелом поповнення кола освічених людей у дореформений період були вищі стани суспільства: дворянство, офіцерство, духовенство. В добу модернізації відбувається "демократизація" джерел поповнення людей інтелектуальної праці. Демократичні шкільні та університетські установи доби "великих реформ" відчиняли двері учбових закладів усіх рівнів для вихідців з нижчих станів суспільства - міщан, селян, солдатів, різночинців. Найбільшу кількість випускників вітчизняних університетів становили вихідці з духовенства, дворянства, поряд з ними право на освіту отримали діти селян і міщан.

В процесі становлення нової соціальної страти відбувалася її структуризація. Виходячи з потреб господарської та соціокультурної сфер, можна виділити три основних загони представників розумової праці: 1) технічна інтелігенція; 2) учительська; 3) творча.

Кадри технічної інтелігенції традиційно готувалися в столичних університетах та вищих навчальних закладах. На периферії імперії на Півдні та в Південно-Західному краї, де набував сили процес індустріалізації, пов'язаний з розвитком гірничовидобувної, металургійної, машинобудівної, легкої промисловості, технічно грамотних кадрів не вистачало. З огляду на це наприкінці XIX ст. завдяки заходам гірничопромисловців та інших підприємців в Україні виникають вищі навчальні заклади технічного профілю. В 1898 р. засновано Київський політехнічний інститут, 1899 р. - Вище гірниче училище в Катеринославі, яке в 1912 р. було перетворене на Гірничий інститут.

Найчисленніший загін української інтелігенції становило вчительство. В добу великих реформ відчувався сильний потяг до освіти, знань, особливо точних, технічних наук серед нижчих станів населення. Для підготовки вчителів, яких так не вистачало особливо в селах, виникла ціла низка учбових закладів. На першому місці за характером і якістю підготовки вчительського корпусу знаходилися університети, учительські інститути. Педагогічні кадри готували учительські семінарії, церковно-учительські школи, постійні педагогічні курси, короткочасні курси при земствах.

Усього в селах України, заданими на 1898 р., налічувалося 27 тис. учителів, 755 тис. учнів, близько 14 тис. шкіл. Основним джерелом формування сільської педагогічної інтелігенції були представники нижчих станів. У 1881 р. серед сільських учителів в Україні 44,1 % були вихідцями з сільського духовенства, 26,7 % - селян, 8 % - міщан і ремісників, 4 % - солдатських чинів, тобто 2/5 (близько 40 %) їх складу рекрутувалося з нижчих станів суспільства.

Особливу групу становить творча інтелігенція - літератори, публіцисти, музиканти, діячі театру, університетські професори, вчені тощо. Вони виступали справжньою творчою меншиною нації, активним носієм національної ідеології, творцем духовних цінностей українського народу. їх доробком було створення нової української культури епохи модерну.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Модернізаційні процеси в соціальній сфері“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері
  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики