На Буковині клаптикові селянські господарства по 2 га - становили майже третину (29 %), а розміром від 0 до 5 га - 85 %. 5 % землевласників володіли 61 % всієї землі.
Модернізації аграрного сектору в Західній Україні сприяло скасування панщини, а також аграрна криза 70 - середини 90-х рр. XIX ст., яка прискорила процес розорення і обезземелення селянства та концентрації землі. На початку XX ст. в сільському господарстві західноукраїнських земель розпочався промисловий переворот. Підвищувалася культура землеробства, що означало перехід від примітивної трипільної системи до модерних раціональних сівозмін. У великих поміщицьких господарствах починають все ширше застосовуватися нові сільськогосподарські машини, реманент. На початку XX ст. в сільському господарстві Галичини і Буковини використовуються 1942 сівалки, 8104 молотарки, 17 018 соломорізок, 242 сепаратори, 322 лущильники кукурудзи, 130 пресів, 2 парових плуги, 665 косарок тощо. У господарствах Закарпаття налічувалося 124 локомобілі й 17 парових двигунів. Для збільшення продуктивності сільськогосподарського виробництва починають використовуватися мінеральні добрива.
Ознаками промислового перевороту стало зростання товарності сільського господарства. Предметом експорту з Галичини до Німеччини та Австрії було зерно і худоба. У сільському господарстві західноукраїнських територій відбувався процес спеціалізації: на рівнині переважало рільництво, в гірських районах - м'ясне тваринництво.
Промисловий потенціал західноукраїнських земель виступав своєрідним вторинним придатком австро-угорської економіки. У ньому домінував іноземний капітал - австро-угорський, німецький, французький, англійський. Національний український капітал був пов'язаний з торгово-промисловими об'єднаннями зокрема в Галичині, такими як "Крайовий союз кредитовий", "Союз спілок для збуту худоби". Наслідком цього стало сповільнення темпів промислового розвитку.
Структура промислового виробництва регіону була помітно деформована через надання пріоритету добувним галузям, серед яких насамперед виділялась нафтодобувна промисловість. Із добувних галузей в західноукраїнських землях розвивалася озокеритна, буро-вугільна, соляна, лісопильна промисловість. Більшість заготовленої на Закарпатті деревини оброблялася на деревообробних заводах Угорщини, звідки експортувалася за кордон. З Галичини та Північної Буковини деревина вивозилася до Австрії, Німеччини, Англії, Італії, Франції, Туреччини тощо.
У порівнянні з Наддніпрянською Україною західноукраїнські землі суттєво відставали в розвитку важкої промисловості. У 1890 р. в Східній Галичині діяло 4 металургійних підприємства (тоді, як у 1870 р. їх було 7), та 13 - машинобудівних. На Буковині ці галузі лише зароджувались.
Слаборозвинутою залишалася й інфраструктура західноукраїнської економіки. Перша залізниця в Галичині, яка з'єднала Львів з Краковом та Віднем, була збудована 1861 р. Згодом залізничну лінію продовжено до Чернівців і Румунії, а також до Бродів. У 1870-ті pp. встановлено сполучення між Галичиною та Закарпаттям. Залізничними шляхами Галичина була зв'язана з Росією та Наддніпрянською Україною. Усього в 1895 р. в регіоні було прокладено 2704 км залізничного сполучення. На Закарпатті наприкінці XIX ст. протяжність залізничних шляхів складала близько 500 км, що становило трохи більше 3 % від загальних показників по всій Угорщині.
Модернізаційні процеси в соціальній сфері
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях“ на сторінці 2. Приємного читання.
