Соціокультурний розвиток Київської Русі

Історія України

Києві, переконують у широкому розповсюдженні письменності в Київській Русі XII-XIII ст., а отже, наявності достатньої мережі шкіл.

Щодо існування останніх, то достеменно відомо, що вже в роки князювання Володимира Святославича в Києві існувала школа, в якій навчалися діти найближчого оточення князя - старших дружинників князівської адміністрації, бояр. Для підготовки освіченого руського духовенства Ярославом Володимировичем була відкрита школа в Новгороді. Збереглися також відомості про існування школи грамоти в Софійському монастирі Києва.

Крім державних і церковних шкіл, існували також школи приватні. Зокрема, саме в такий спосіб освіту здобув один з основоположників руського чернецтва Феодосій Печерський, котрий навчався в місті Курську в приватного вчителя. З XI ст. в знатних родинах грамоти почали навчати не лише хлопчиків, а й дівчаток. Сестра Володимира Мономаха Янка, засновниця дівочого монастиря в Києві, створила в ньому школу для навчання дівчаток.

Розвиткові освіченості давньоруського населення сприяло існування бібліотек. Найпершою з-поміж них, а крім того, найвідомішою та найбільшою, була заснована в 1037 р. бібліотека при Софії Київській. Бібліотека перебувала під опікою софійської чернечої братії, яка займалася переписуванням книг, а також їх обслуговуванням і видачею для читання. Відтак при Софії існувала й найбільша книгописна майстерня. У ній працювали писці як духовного звання, так і миряни. Крім Києва, такі майстерні існували в Чернігові, Новгороді, Галичі, Володимирі-Волинському, Переяславі та інших містах.

Якими ж були книги книгозбірень давньої Русі? Зрозуміло, що переважна більшість книг була церковного змісту. Головним чином сакральна література мала богослужбовий характер. Так, для громадського богослужіння писались служебники (які містили переважно літургії) та часослови (містили так звані "часи", тобто денні богослужіння). Для приватного богослужіння виготовлялись требники. Основою богослужіння були служебні псалтирі, що складались з 12 частин-кафізм, кожна по три слави, а також з біблійних пісень і псалмів. Загалом, у богослужінні використовуються тільки уривки з Біблії впереміж з іншими ритуальними текстами, а тому Старого Заповіту як цілісного кодексу на Русі в описуваний період не було.

Крім богослужбових книг, писались також четьї (тобто книги для читання) і толкові - книги, що містили уривки з Біблії та коментарі до них різних авторів. Толкові книги вже не були сакральними текстами, а тому до них включали не тільки офіційно прийняті церквою тексти, а й так звані апокрифи, що не були сакралізованими формулюваннями.

Як своєрідну церковну публіцистику можна сприймати книги, що містили тексти проповідей. Як правило, вони виходили за межі суто релігійної тематики, мали повчальний, дидактичний характер, несучи моральне, ідеологічне й філософське навантаження. Найбільш відомим прикладом такого письменства є "Слово про Закон і Благодать" митрополита Іларіона. Визначним автором повчань був єпископ туровський Кирило, котрому належить авторство "Притчі про душу й тіло", "Повість про білоризця та мнішество", "Сказання про чорноризький чин" та низка інших текстів.

Значне місце в тогочасній церковній літературі займали твори, написані в жанрі житій - життєписів святих і мучеників.

Поряд із церковними книгами писались, а власне перекладались з інших мов і світські книги, що містили відомості зі світової історії, географії, астрономії, філософії тощо. Найбільш відомими з-поміж них були "Історія іудейської війни" Йосипа Флавія, "Джерело знань" Іоанна Дамаскина, "Хроніка" Георгія Амартола та ін. На Русі відомими були також твори Арістотеля, Платона, Гомера.

Проте найпомітнішим історико-літературним явищем середньовічної Русі було літописання - створення масштабних історичних творів, які охоплювали кілька віків давньоруської історії. Писання хронік на той час мало поширення по всій Європі. Однак на відміну від західноєвропейських середньовічних хронік, написаних латиною, давньоруські літописи писались рідною мовою.

На Русі літописання зародилося досить рано. Деякі дослідники відносять його початки до часів князя Аскольда, тобто 60-80 рр. IX ст. Вірогідніше, що перш ніж створювались масштабні історичні оповіді, існували усні оповіді та окремі записи, що вже згодом ставали основою для узагальнюючих творів. Таким чином літописи ставали колективним інтелектуальним продуктом. Автор кожного чергового літописного зводу виступав одночасно і як автор, і як упорядник та редактор.

Найбільш яскравою пам'яткою літописання кінця XI - початку XII ст. є "Повість временних літ", яка, за спостереженням фахівців, увібрала в себе попередні літописні зводи 996, 1039. 1073, 1093-1096 рр., а також різні церковні повчання, усні перекази, "Ізборник" Святослава, цитати з візантійських авторів та Біблії. Найбільш вірогідним автором твору є славнозвісний літописець Нестор - чернець Печерського монастиря, однак частина дослідників схильна вбачати його в особі ігумена Михайлівського Видубицького монастиря літописця Сильвестра. Або ж написаний у перше десятиліття XII ст. Нестором при дворі князя Святополка звід за наказом Володимира Мономаха і його сина Мстислава упродовж 1116-1118 рр. був заново переписаний ігуменом Сильвестром. "Повість временних літ" вважається вершиною раннього літописання Давньої Русі. Вона стала підґрунтям і зразком для написання пізніших літописів.

Літописна традиція зародилася в Києві, а згодом поширилася на всі регіони Русі - Новгород, Переяслав, Чернігів, Волинь, Галич. У духовних центрах Русі, зокрема у Видубицькому монастирі Києва, створювались цілі бібліотеки літописних зводів, що стали джерелами при підготовці літописних творів наступних віків.

Надзвичайно важливим джерелом пізнання духовного світу і матеріальної культури Русі є давньоруські архітектурні пам'ятки. Архітектурне мистецтво Київської Русі включало до себе різноманітні жанри - житлове будівництво, спорудження укріплень, культові споруди. Справжні архітектурні шедеври становили будинки представників заможних верств населення, відомі в джерелах під назвою "хороми". Вони були щедро прикрашені карнизами, гребенями, колонками, лиштвами, одвірками та іншими декоративними деталями. Більшість з них були представлені у вигляді дерев'яних споруд, а тому не збереглися.

Важливим етапом у розвитку давньоруської архітектури стало, як уже зазначалося, прийняття в часи Володимира Великого християнства. Адже разом з новою державною релігією Русь успадкувала від Візантії багатющу традицію сакрального будівництва. Зокрема, Русь запозичила від Візантії хрестово-купольну модель спорудження церков, коли основу храму складає квадрат, поділений чотирма стовпами, а до підкупольного простору примикають прямокутні ніші, створюючи архітектурний хрест.

Більшість давньоруських храмів були дерев'яними і їх також спіткала доля інших будівель, зроблених з такого недовговічного матеріалу, яким було дерево. Так, з літопису відомо, наприклад, що лише під час пожежі 1124 р. в Києві згоріло майже 600 храмів. Утім, в культовому будівництві більше, аніж будь-де, як основні будівельні матеріали впроваджувалися камінь і цегла (принаймні, при спорудженні центральних міських соборів), а тому архітектурне мистецтво Київської Русі можна охарактеризувати саме на прикладі сакральної архітектури.

Найвідомішим зразком найдавнішого кам'яного давньоруського культового зодчества була окраса "Міста Володимира" - Десятинна церква. Особливої урочистості храму надавало вже його місцеположення - на самому краю Старокиївської гори. Тут монументальна споруда високо піднімалася над дерев'яними кварталами і фортечними мурами дитинця. Величні бані Десятинної церкви були добре видні не лише з ремісничого Подолу, а й із задніпровських "пригородків" Києва.

Церква була прикрашена іконами, хрестами і церковним начинням, привезеними князем Володимиром із Херсонеса та отриманими як посаг за принцесою Анною з Константинополя. Підлога храму була викладена майоліковими плитками і мозаїкою, стіни розписані живописом та мозаїчним панно. Всередині знаходилися мармурові колони. Церкву будували грецькі майстри і за взірець вони брали один із соборів Великого палацу в Константинополі.

Новий етап розвитку сакральної архітектурної культури Русі започаткували ансамблі "Міста Ярослава", в яких, згідно із спостереженнями фахівців, поряд із візантійськими мотивами виразно простежуються і характерні місцеві риси зодчества. Становлення власної традиції засвідчує такий шедевр архітектури першої половини XI ст., як Софійський собор (його будівництво розпочали 1037 р. і завершили через 5-7 років). Фахівці звертають увагу на те, що своєю символічно-естетичною системою цінностей Софія Київська різко контрастувала з її більш раннім аналогом - Софією Константинопольською. Так, якщо храм Святої Софії у Константинополі був базилікою з грандіозним куполом, то в Києві - хрестово-купольною спорудою з тринадцятьма верхами.

Храм був настільки довершено спроектовано й збудовано, що при своїх порівняно невеликих розмірах справляє враження надзвичайно монументальної споруди. Як сучасників князя Ярослава, так і його нащадків не могло не вражати внутрішнє оздоблення собору. 1 найбільше емоційне враження тут, безперечно, справляла знаменита Оранта - головний символ Софії Київської. Завдяки унікальному розміщенню мозаїки, смальти, образ Матері Божої випромінює потужне внутрішнє світло, яке сприймається віруючими як світло божественне. Унікальною є і постава Богоматері - вона подається як войовниця Бога, як згусток сили й волі, що вічно тримає руки перед Богом на захист грішного людства.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціокультурний розвиток Київської Русі“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі
  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики