Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

Історія України

Чернігівська земля включала території басейнів річок Десни, Сейму, Сожу та Верхньої Оки. Північно-східні окраїни Чернігівської землі доходили до Москви, однак райони приокського порубіжжя завжди були зоною суперництва з Рязанським князівством. Трохи на південь чернігово-рязанська лінія розмежування проходила по вододілах Дону та його приток Проні, Сосни, Упи й Зуші. Природним кордоном між Чернігівською та Київською землями був Дніпро, хоча в районі Києва значна смуга Лівобережжя все ж належала до уділу великого князя київського. А вище Десни та Прип'яті чернігівські володіння переходили на правий берег. Район Посейм'я був своєрідною проміжною зоною, за яку вели суперечку Чернігівська та Переяславська землі, і він переходив з рук в руки. У деякі періоди зверхність Чернігова визнавали також правителі Мурома й Рязані.

Найбільшими містами Чернігівської землі, розташованими у басейнах Десни, Сейму та Снову, крім самого Чернігова, були Новгород-Сіверський, Брянськ, Курськ, Путивль, Глухів, Трубецьк, Сновськ, Рильськ, Стародуб, Любеч.

Чернігів виступає важливим політичним Й економічним центром Русі вже з кінця IX ст. Перетин важливих водних і сухопутних шляхів створював сприятливі умови для господарського розвитку. А відносна віддаленість від войовничих народів Степу сприяла політичній стабільності. Певний час чернігівські князі вели успішне суперництво з київськими щодо політичного впливу, військової спроможності та архітектурної величі столичного міста. На певних етапах кількість міського населення Чернігова була навіть вищою, аніж у Києві. У Чернігові сформувалось потужне боярство, впливовість якого базувалась на вотчинному землеволодінні. У місті був власний єпископ, значення міста як важливого сакрального центру Русі підтримувала також велична церковна архітектура та традиції праведного монастирського життя. Розташування Чернігова на перетині важливих торговельних шляхів створювало умови для формування потужного місцевого купецтва, зв'язки якого охоплювали всю Русь і навіть виходили далеко за її межі.

Загострення князівської міжусобиці в межах Чернігівського князівства призвело до того, що вже на кінець першої чверті XIII ст. великі чернігівські князі не претендували на великокнязівський київський стіл, натомість у межах самої землі існувало кілька уділів - Козельський, Брянський, Карачевський, Курський, Вщижський, Яновський, Стародубський, Новгород-Сіверський, Рильський, Лиловецький та Лопастенський, залежність яких від Чернігова невпинно слабшала. Зокрема, вже в 40-50-ті рр. XII ст. в Сіверській землі утвердилась одна з гілок Ольговичів і частково відмежувалась від Чернігова, визнаючи лише сюзеренітет чернігівського князя. Саме відособленість дій сіверського князя Ігоря Святославича, котрий проігнорував спільний з київським князем Святославом Всеволодовичем виступ проти половців і в 1185 р. організував на них власний, як виявилось невдовзі, вкрай невдалий похід, стала фабулою всесвітньовідомого "Слова о полку Ігоревім", що традиційно вважається найпереконливішим закликом давньоруського автора до об'єднання Русі. Надалі відцентрові тенденції в Чернігівській землі набирали обертів і напередодні навали орд хана Батия князівство остаточно розпалося на дрібні уділи.

Переяславська земля за географічним розташуванням була південним порубіжжям Русі, висунутим у заселений войовничими номадами Степ. Жодна з інших давньоруських земель не зазнавала стільки нападів і спустошень, як Переяславська. Ця об'єктивна особливість зумовила, як на нашу думку, характерні ознаки її політичного статусу. На відміну від більшості князівств Переяславське не мало політичної самостійності й перебувало у повній залежності від Києва. На князівському столі в Переяславі, зазвичай, сиділи князі, які, повторюємо, або були першими кандидатами на великокнязівський стіл у Києві, або ж отримували переяславський стіл у вигляді компенсації за відмову від київського.

Центр Переяславської землі - місто Переяслав був зручно розташованою та добре укріпленою фортецею. Крім відносно невеликого, але добре організованого замку, посадженого поміж річками Трубіж і Альтою, могутньою оборонною стіною був обнесений міський посад. Історики звернули увагу на той факт, що часті напади половців на Переяславську землю так і не увінчалися взяттям її центрального міста.

Крім оборонних функцій, Переяслав славився і господарським розвитком: у місті були високорозвинені ремесла, через нього проходили важливі торговельні шляхи. Переяслав був одним з найбільших духовних центрів Русі.

Зважаючи на особливий політичний статус переяславського столу як своєрідного трампліну на стіл великокнязівський київський, з волі останніх відбувалися часті заміни правителів Переяславської землі. Дослідники зауважували, що в деякі періоди переяславські князі змінювалися навіть частіше, ніж посадники якогось прикордонного містечка. Часом київські князі перебирали управління землею до своїх рук. Іноді, як це, зокрема, сталося напередодні монгольського вторгнення, Переяслав управлявся навіть місцевим єпископом.

Волинське князівство було західною окраїною Русі. Свою назву земля отримала від давнього її центра - м. Волиня на Західному Бузі. Невдовзі місто Волиня зійшло з історичної арени, а центром землі, що лише перебувала в процесі створення, стало засноване київським князем Володимиром Святославичем місто Володимир, що було розташоване на місці впадіння р. Смотрич у р. Луг, притоку Західного Бугу.

На кінець XI ст. Волинська земля займала територію від Берестя на Західному Бузі на півночі до Бузька і Вигошіва у верхів'ях Серсти на півдні, її порубіжними містами на заході були Сутейськ і Червен, а Дорогобуж і Острог - на сході.

Процес творення території Волинської землі, що розтягнувся аж до кінця XII ст., відбувався в різних частинах регіону вкрай нерівномірно. Важливими його етапами стали включення давніх Червенської і Белзької земель, активне просування кордонів у східному напрямі, до порубіжних з Київською землею районів. Північна, західна та південна частини Волинської землі заселялись і обростали містами повільніше, що зумовлювалося майже виключно фактором зовнішньої небезпеки: на заході - з боку польських, на півночі - ятвязьких князів, а на півдні - половців.

Перша письмова згадка про м. Володимир зафіксована під 988 р. А вже у XII ст. - це прекрасне і величне місто, що мало добре укріплену фортецю. Володимир був крупним торговельно-ремісничим центром. Літописець засвідчує існування в ньому торговельних колоній іноземців - німців, сурожців, новгородців, євреїв. Значних успіхів досягли володарські ремісники, передовсім ті, що займалися зброярством, ювелірною справою, гончарством, оброблянням каменю.

Від часів свого заснування адміністративний центр Волинської землі був одночасно і його духовним центром: у ньому існувала своя єпископія.

Давнім містом Волинської землі було висунуте на північ Берестя, за яке вели суперництво також Київське та Турівське князівства. Другим за своїм військово-стратегічним, політичним і господарським значенням Волинської землі містом, після Володимира, був Луцьк, який від 1154 р. став центром удільного князівства Волинської землі. Оточений з усіх боків природними захисними рубежами - ріками Стир і Глушця, Луцьк був неприступною фортецею. У ньому зосередився значний торговельно-ремісничий потенціал. Існувала й своя єпископія. Крім того, в межах Волинської землі знаходилися такі потужні міські центри, як Любомль,

Камінець, Червен (давня столиця Забужжя), Белз, Кременець, Пересопниця та ін.

Галицьке князівство було південно-західною окраїною Русі. Його формування розпочалося у другій половині XI ст. і було тісно пов'язане з діяльністю засновника галицької династії князя Ростислава Володимировича, котрий доводився онуком Ярославу Мудрому. Справу Ростислава, спрямовану на розбудову самостійного політичного організму, продовжили його сини Рюрик, Василько та Володар, котрі посідали відповідно князівські столи в Перемишлі, Теребовлі та Звенигороді. Саме вони впродовж тридцятилітнього свого князювання і заклали підвалини майбутньої могутності цієї окраїнної давньоруської землі.

На північному сході Галицьке князівство межувало з Волинською, а на сході - з Київською землею. Рубіж між ними проходив верхів'ями Горині, Случі та Південного Бугу. На заході сусідами галичан були поляки та угорці. Лінія розмежування з ними проходила від гирла Сяну по вододілу рік Висока і Вислоки, далі по Карпатському хребту до Семиграддя і по Серету до Пониззя. Природним західним рубежем Галицького князівства були Карпатські гори, які періодично належали то одній, то другій стороні. Прикметно, що, як давно уже звернули увагу дослідники, давньоруські літописці називали їх горами "Угорськими", а угорські - "Руськими". До складу Галицького князівства входила й Закарпатська Русь.

Головними центрами Галицького князівства були міста Перемишль (нині центр воєводства Республіки Польща), Звенигород, Теребовль і сам Галич. Через одне з найдавніших міст Галицької Русі - Перемишль, розташований на правому березі Сяну, проходив важливий торговельний шлях із Регенсбурга через Прагу та Краків на Русь. Перемишль мав добре укріплений замок і слугував оборонним форпостом на західних рубежах князівства. Водночас для прикриття самого Перемишля західніше і південніше від нього було збудовано на кордоні з Польщею фортецю Ярослав, а на кордоні з Угорщиною - Сяник. Важливе оборонне значення мало й місто Любачів. Сам же Перемишль, зважаючи на вигідне розташування, був не лише важливим військово-стратегічним пунктом, а й центром розвитку ремесла та торгівлі. У місті також знаходилася єпископська кафедра.

На вододілі Бузького та Дніпровського річкових басейнів було побудоване місто Звенигород. Зважаючи на сприятливі природні оборонні рубежі (місто знаходилося на невисокому підвищенні, оточеному болотистою заплавою річки Білки), Звенигородська фортеця справляла враження неприступної, а відтак цей населений пункт привертав увагу ремісників і торговельного люду. В XI-XII ст. місто було також важливим культурним центром. Неподалік Звенигорода розташовувалися фортеця Городок і місто Львів, швидкий розвиток якого незабаром призвів до втрати Звенигородом свого значення.

Східний рубіж Галицької землі другої половини XIІ ст. був позначений давнім Теребовлем та розташованими неподалік нього фортецями Микулином і Голими Горами. Теребовль стояв на притоці Дністра р. Сереті. Він не лише захищав східні окраїни князівства. Місто виступало осередком активної колонізаційної діяльності в районі Дністро-Дунайського пониззя.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави
  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики