Утворення ОУН та її боротьба з режимом

Історія України

На початку 1935 р. крайову екзекутиву ОУН на західноукраїнських землях очолив Лев Рсбет. Він припинив бойові акції і зосередився на відбудові мережі територіальних організацій ОУН та вишколі їх членів. Інколи вся діяльність ОУН зводилася до звичайної культурно-освітньої роботи, з чим були рішуче незгодні Р.Шухевич та інші активісти. Проте Ребет витримував намічену лінію. Незважаючи на непопулярність серед багатьох бойовиків, "новий курс" Ребета виправдав себе. За три роки ОУН відновила свої осередки на західноукраїнських землях. Зростаюча популярність ОУН серед молоді викликала тривогу радянських спецслужб, які 23 травня 1938 р. у Роттердамі (Голландія) знищили Є. Коновальця.

Проблема українсько-польських відносин була головною і в діяльності українських партій, що сповідували помірковані ідеї. Найбільш впливовими поміж них були національні демократи - Українська національно-демократична партія (УНДП), створена ще в 1899 р. У своїх лавах партія об'єднувала переважно інтелігентів. Напередодні Першої світової війни із 31 українського депутата Віденського парламенту 26 були представниками УНДП. З 12 членів уряду ЗУНР 8 були представниками цієї партії. Голова Народного (центрального) комітету УНДП КЛевицький очолював Українську Національну Раду.

На з'їзді в березні 1919 р. УНДП була перейменована на народно-трудову (УНТП). Після загибелі ЗУНР партійні лідери поділилися на дві частини: одні продовжували протистояння з польською окупаційною адміністрацією і варшавським урядом, сподіваючись на підтримку країн Антанти у відродженні української державності (Є.Петрушевич), а інші почали шукати можливості для порозуміння (В.Бачинський - в краї, С.Голубович і КЛевицький - в еміграції).

Тим часом небажання польського уряду реалізувати закони в інтересах національних меншин підштовхувало українські партії до об'єднання на антипольській платформі. На початку 1925 р. Українська партія національної роботи (УПНР) опублікувала "Тези української національної політики". В них пропонувалося створити широке об'єднання політичних сил Східної Галичини і Волині. Було утворено консолідаційну комісію, до якої увійшли: від трудовиків - С.Голубович, А.Малецький, М.Струтинський, від групи, об'єднуваної газетою "Діло", - В.Охримович, Д.Левицький, М.Стефанівський, від УПНР - Д.Паліїв, В.Кульмович, В.Целевич. Установчий з'їзд нової партії відбувся 11 липня 1925 р. Партія отримала назву Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО). Головою її було обрано Д Левицького. У відозві до української громади УНДО заявила, що її метою є здобуття самостійної і соборної Української держави.

Великий вплив УНДО на українську громадськість підтвердили вибори 1928 р. в сейм і сенат Другої Речіпосполитої. До сейму було обрано 46, а до сенату - 11 українців. УНДО разом з іншими партіями державницької орієнтації мало 35 своїх представників у сеймі і 10 в сенаті. Цей успіх свідчив, що центристську партію підтримує українське суспільство і якраз через це вона зможе змусити всі національні політичні сили просуватися вперед "в одній суспільній фаланзі".

Польські політичні сили, незважаючи на постійну і жорстоку боротьбу за владу між собою, займали в національному питанні більш-менш однакову позицію. Навіть представники тих політичних сил, які розуміли український інтерес і були приязно налаштовані до українців, мало відрізнялися від найбільш нетерпимої до останніх партії польських національних демократів. Наприклад, один з лідерів польських консервативних сил Я.Бобжинський демонстративно співчував українській справі, але розв'язання цієї проблеми вбачав тільки в утворенні національної держави над Дніпром. Вирішення українського питання у Польщі він розумів як надання українцям культурно-національної автономії, причому не автоматично, а за умови визнання українцями належності колишньої Східної Галичини до Польщі і зобов'язання лояльної співпраці на користь єдиної Польської держави.

Перебуваючи якраз на цих ідеологічних засадах, Ю.Пілсудський був готовий силою зброї придушити будь-який опір з боку українців, але одночасно сприяв польсько-українському зближенню в культурній площині. Завдяки його підтримці міністерство релігійних визнань і публічної освіти заснувало в 1930 p. у Варшаві Український науковий інститут. Це була державна наукова інституція, покликана готувати кадри для майбутнього університету, досліджувати історію, культуру і економічне життя українського народу. При інституті з 1933 р. працювала комісія для дослідження польсько-українських зв'язків.

Велику роль в українсько-польському зближенні відіграв заснований у 1932 р. В.Бончковським "Бюлетень польсько-український" (польською мовою). Такі публіцисти, як Л.Василевський, С.Лось, брати Олександр і Адольф Бохенські, Станіслав і Ян Папроцькі, на його сторінках закликали польську громадськість відкинути намагання національної асиміляції українців. Вони пропонували, щоб зі шкільних підручників був вилучений зміст, який зачіпав українську національну гідність, а зі шкільної програми - книжки, які принижували українське населення, заперечували мужність бійців УГА, котрі боролися за волю своєї Вітчизни; вимагали вільного використання української національної символіки та офіційного дозволу на виконання патріотичних пісень. Журнал давав змогу пропагувати українську справу самим українцям. На його сторінках виступали С.Баран, С.Хруцький, ВДорошенко, Б Лепкий, І.Кедрин, В.Кубійович, Р.Смаль-Стоцький та інші видатні діячі української громади.

Прихід нацистів до влади в Німеччині в 1933 р. надзвичайно стурбував польські урядові кола. Почалася підготовка конституції, яка мала централізувати державну владу і послабити повноваження парламенту (прийнята в 1935 p.). Керівники держави пом'якшили свою позицію стосовно національних меншин. З іншого боку, лідери УНДО та інших центристських партій зрозуміли, що сподіватися у майбутньому на допомогу радянської України не випадає і треба налагоджувати стосунки з державою, в якій вони знаходилися. Керівник УНДО В.Мудрий запропонував покінчити з антиукраїнською діяльністю уряду і зобов'язався, зі свого боку, припинити конфронтацію. Правлячі кола Польщі погодилися втілювати в життя цю політику "нормалізації". У вересні 1935 р. пройшли вибори, в яких УНДО здобуло 13 сеймових і 4 сенаторських мандати. На першій сесії сейму В. Мудрого обрали віце-маршалом. Українські депутати сейму голосували за представлений урядом бюджет і військові закони, які повинні були посилити обороноздатність країни перед обличчям зростаючої загрози на західних кордонах. Польський уряд звільнив за амністією більшість українських політичних в'язнів. Українські кооперативні об'єднання "Масло-союз", "Сільський господар", "Ревізійний союз українських кооперативів", які перебували на грані банкрутства внаслідок несприятливої економічної політики уряду, раптом одержали державні субсидії.

"Нормалізація" була скоріше тактичним компромісом, ніж принциповою угодою. Вона тривала недовго і впала жертвою боротьби, яка розгорнулася і в урядових колах, і всередині українського політичного табору. Зокрема, після смерті Ю.Пілсудського в травні 1935 р. новий уряд відійшов від угоди про "нормалізацію" стосунків і перейшов у наступ. З ініціативи військових на Холмщині, Підляшші і Поліссі розпочалася акція "ре-віндикації", тобто навернення у католицтво православних українців. Стверджувалося, що місцеве населення в часи Російської імперії було "зросійщене" і тепер повинно повернутися до "рідного лона". Акція здійснювалася силами поліції і військових, супроводжуючися закриттям православних церков або їх передачею у ведення католицьких єпископів. Вона мала настільки одіозний характер, що католицька церква поспішила відмежуватися від неї. Із 389 православних церков, які існували у цьому регіоні в 1914 р., залишилося тільки 51. На костели перетворили 189 церков, було зруйновано 149. Акція "ревіндикацц" була сприйнята в усьому світі вкрай негативно. Керівництво УНДО на чолі з В.Мудрим увійшло до Контактного комітету, створеного за первісним задумом як опозиційна йому сила.

Ще одна спроба врегулювати українсько-польські відносини в ситуації зростаючої небезпеки з боку нацистської Німеччини була зроблена 3 травня 1939 р. З українського боку в зустрічі двох сторін взяли участь В. Мудрий, В.Кузьмович, І.Кедрин, О.Луцький, В.Старосольський, з польського боку - діяч консервативного спрямування О.Бохенський, колишній львівський воєвода ІГДунін-Борковський, представники партій, опозиційних урядові. Основним пунктом вимог, на негайній реалізації якого наголошували українці, була територіальна автономія. Однак 25 травня Ф.Славой-Складковський категорично відмовився надати українцям автономію. Більше того, саме в 1939 р. прем'єр-міністр започатковував широкомасштабну програму зміцнення польського елементу в так званій Східній Малопольщі. Передбачалися інтенсифікація заходів з розвитку польського осадництва, форсування еміграції українців за кордон, посилення боротьби з підпіллям ОУН, спольщення адміністративного персоналу, розширення польського шкільництва тощо. Ця нерозумна політика проводилася в умовах зростаючого тиску на Польщу з боку гітлерівської Німеччини, яка бажала переглянути умови Версальського миру.

Наступний розділ:

Карпатська Україна

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Утворення ОУН та її боротьба з режимом“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом
  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики