Ярополка, Олег і Володимир, залишились правити у виділених їм Святославом землях, щоправда, демонструючи після його смерті дедалі більше незалежності від Києва.
Загалом кількарічне князювання Ярополка в Києві губиться в тіні його уславлених попередника та наступника, відповідно Святослава й Володимира. Проте збереглися відомості про його зовнішньополітичну активність, зокрема жваві контакти з Римом та заходом Європи загалом. Чимало істориків приписують князеві велику симпатію до християнства, називаючи його мало не першим християнським володарем Русі. Більше того, стверджується, що аж надто динамічне просування нової релігії на чільні місця в Давньоруській державі коштувало Ярополкові втрати довіри і підтримки значної частини тогочасної знаті, провокувало загострення внутрішньополітичної боротьби в Києві.
Тим часом з 977 р. між синами Святослава розгорається перша в історії Давньоруської держави міжкнязівська уособиця. її першопричини літописець виводив з прикрого особистого інциденту, що стався під час князівського полювання у древлянських лісах Олега Святославовича. Нібито древлянський князь (на той час йому виповнилось лише 13 років), випадково зіткнувшись з київським дружинником Лютом, наказав його вбити. Лют доводився сином воєводи Свенельда, того самого, котрий ще в князювання Ігоря збирав данину в Древлянській землі, а по його насильницькій смерті брав участь в організованих Ольгою каральних акціях проти непокірних древлян. Після цього трагічного випадку впливовий Свенельд і підмовив Ярополка піти війною проти брата.
Проте вбивство Люта, вочевидь, стало лише приводом до вибуху збройного конфлікту. Головний же мотив крився у бажанні Ярополка зосередити якомога більше влади у своїх руках, відібравши її в Олега, та, натомість, у жаданні оточення князя Олега домогтись більшої незалежності від Києва.
Конфлікт, що розпочався з інциденту на полюванні, обернувся справжньою війною, що тривала з перервою п'ять років. Попервах Ярополк, виступивши в похід проти Олега, завдав йому поразки поблизу древлянського центра Вручого. І коли Олег намагався порятуватися за міськими укріпленнями, його було випадково скинуто своїми ж людьми з підвісного моста в рів, де він і загинув. Втім, "уладнавши" в такий спосіб прикрий інцидент на полюванні, Ярополк цим не задовольнився, а вирішив заразом поквитатися і з новгородським князем Володимиром, сином князя Святослава і наложниці Малуші.
Володимир же, довідавшись про трагічні події у Вручому та побоюючись за власне життя, залишив Новгород і подався за море, до Швеції. На батьківщину він повернувся 980 р. уже на чолі загону вікінгів. З їх допомогою князеві вдалося швидко відновити свою владу в Новгороді. Далі Володимир захопив Полоцьк та одружився з тамтешньою княжною Рогнедою, забезпечивши собі підтримку на той час незалежного від Києва Полоцького князівства.
Коли війська Володимира стали наближатись до Києва, Ярополк, незважаючи на міцні мури міста та сильну князівську дружину, перебрався до розташованої в гирлі річки Рось невеличкої фортеці Родні. Причиною такого, як виявилось згодом, фатального кроку було те, що Ярополк не почувався впевнено у місті, де визрівав інспірований Володимиром заколот проти нього.
Облога Володимиром слабко підготовленої до тривалої оборони Родні спричинила серед дружинників київського князя голод. За таких обставин новгородському князеві виявилося неважко через підісланих варягів "відправити" свого брата до праотців і самому посісти київський стіл.
Хрещення Русі Володимиром Великим
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Київська Русь у середині - другій половині X ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.
