Сармати в Північному Причорномор'ї

Історія України

Правителі Боспору провалили надзвичайно активну зовнішню політику, спрямовану як на завоювання нових територій у своїх сусідів не греків та відбиття натиску помалів - головним чином найбільш потужних скіфських племен, так і щодо підпорядкування своїй владі вільних еллінських полісів Північного Причорномор'я.

Посилення римських впливів на політичне життя північнопричорноморського регіону розпочалося в умовах активного переміщення кочових племен, зокрема сарматів, на землях, що перебували у сферах економічних інтересів грецьких полісів. Нестабільність ситуації підривала основу античного добробуту - сільськогосподарське виробництво, а також ставала на заваді проведення товарообмінних відносин. За таких умов грецькі поліси переживали кризові явища. Скориставшись з економічної кризи та наростання етнічних суперечностей, понтійський цар Мітридат VI Євпатор наприкінці II ст. до н. е. об'єднав під своєю владою Тіру, Ольвію, Херсонес. Проте повстання жителів античних міст 63 р. до н. е. не лише звільнило їх від влади Боспору, а й відкрило можливості для поширення в регіоні римських впливів.

Уже син царя Мітридата VI Фарнак визнав свою повну покірність Римові, за що отримав від римського правителя Помпея звання "друга та союзника римлян" й права на правління в Боспорському царстві. Щоправда, зміцнивши свою владу та скориставшись із скрутного зовнішньополітичного становища Риму й конфлікту Цезаря і Помпея, Фарнак спробував було позбутися його зверхності. Ним була проведена воєнна експедиція проти римлян у Малій Азії. На перших порах вона розвивалася досить успішно й Фарнак захопив більшу частину Малої Азії. Але згодом у битві при Зелі 2 серпня 47 р. до н. е. в результаті рішучих дій римлян під командою Юлія Цезаря він зазнав нищівної поразки.

Упродовж 45-49 рр. точиться римо-боспорська війна, в ході якої бойові дії ведуться вже на території самого Боспору. Цього разу перемога також була на боці Риму, й успішне завершення війни мало важливі наслідки не лише для Боспору, а й для усіх грецьких полісів. Під безпосередній римський контроль потрапляє все Чорноморське узбережжя, за винятком невеликої частини Колхіди. Західна частина регіону, в тому числі Tipa, Ольвія і Херсонес, підпали під безпосереднє управління легатів провінції Мезія. На Боспорі деякий час ще правила місцева династія. Щоправда, правителі І юс і юрського царства затверджувалися в Римі іі вносилися до списку "друзів цезаря та друзів римського народу". На монеті, що карбувалася на Боспорі, обов'язковим атрибутом ставало зображення правлячого римського імператора.

Із середини III ст. Боспор увійшов у епоху так званих готських або скіфських воєн. Власне, боспорські землі стали базою для розвитку готського вторгнення в межі Римської імперії з усіма трагічними наслідками цього факту. У політичному житті царства впроваджується практика узурпації верховної влади на Боспорі представниками варварської знаті. Раз по раз царство підпадає під протекторат готів та гунів, котрі активно використовують боспорську армію та, особливо, флот у своїх цілях.

У середині V ст., після поразки гунів у 451 р. на Каталаунських полях, смерті Аттіли 454 р. та розпаду гунської держави в Подунав'ї, помади повернулися в Північне Причорномор'я та влилися до складу місцевого населення.

І лише у роки правління візантійського імператора Юстиніана (518- 527 pp.) Боспор звільнився від протекторату гунів та був включений до складу Східно-Римської імперії.

В іншому, аніж у випадку з Боспором, ключі розвивалися стосунки Риму з Ольвією й Херсонесом. Тут прагнення римлян до розширення сфери свого впливу часто-густо збігалося з потребами грецьких демократичних полісів в отриманні військової та політичної підтримки й допомоги. Особливо тісно складалася співпраця Риму з Херсонесом Таврійським. На перших порах основою цієї співпраці стає політична підтримка Риму в намаганнях херсонеського полісу звільнитися від залежності від боспорських царів. Так, не пізніше 46 р. до н. е. в Херсонесі отримали від Цезаря права так званої елевтерії, що означало повну незалежність від Боспору та власний державний суверенітет.

Ще більш тісними стають стосунки Херсонеса з Римом з третьої чверті І ст., коли значно ускладнюється зовнішньополітичне становище понтійського поліса. Місто виявилося неспроможним стримувати натиск варварських племен, а тому наполегливо просить військової допомоги в адміністрації римської провінції Мезія. А саме вчасний прихід римських легіонерів у 63 р. порятував громаду від облоги скіфів.

Після здобутої перемоги римські легіонери споруджують на мисі Ай-Тодор фортецю Харакс та на певний час залишаються в місті. Постійна ж військова присутність Риму в місті розпочинається із середини II ст., коли Херсонес отримує другу елевтерію. Причому, цього разу права елевтерії передбачали надання лише права самоврядування під римським контролем.

Щільне включення Херсонеса в орбіту римської політики супроводжувалося розташуванням римського гарнізону в південно-східній частині міста, так званій цитаделі. Крім сухопутних військ, у херсонеській бухті стояли військові кораблі римського флоту. Римляни не лише забезпечували безпеку міста, а й контролювали значні території навколо нього, стежачи за порядком в середовищі варварських сусідів еллінів.

Майже за аналогічною схемою розвивалися стосунки з Римом й античної Ольвії, щоправда, тут існувало чимало принципових особливостей. У І ст. до н. е. Ольвія переживала часи гострої кризи, зумовленої насамперед зовнішньополітичною нестабільністю та нашестями войовничих кочових народів. Територія полісу постійно звужувалась і на кінець 80-х pp. до н. е. у занедбаному стані перебувають навіть околиці міста. У 70- 60-ті pp. припиняється карбування власної монети. А в умовах загрози нашестя між 55-48 pp. до н. е. життя в Ольвії припиняється. Жителі міста знайшли собі притулок або в інших античних полісах, або у варварському середовищі.

Відродилося життя в Ольвійському полісі не раніше кінця І ст. до н. е. А вже у середині - другій половині І ст. н. е. Ольвія потрапляє у залежність від сарматських царів. Так само, як і Херсонес, Ольвія намагається заручитися підтримкою Риму на зовнішній арені. Однак її успіхи в цій справі були більш скромними. Лише після перемоги над даками імператор Траян увів до міста загін римської піхоти, що мав обороняти його від нападів кочовиків.

Наприкінці 197 р. Ольвія була включена до римської провінції Нижня Мезія. З цього часу в місті постійно перебували римський гарнізон та римська адміністрація. Як і в Херсонесі, в Ольвії було збережено існування Народних зборів, Ради та магістратур, але водночас сильними були позиції римської адміністрації.

Загальні для грецьких полісів тенденції економічного піднесення в часи інтеграції з Римом перериваються навалою степових народів. Причому, якщо Боспору, Херсонесу та Тірі зі значними втратами, але все ж вдається відродитися, то доля Ольвії виявилася трагічною. На місто накотилися в цей час дві страшних навали - в 232-238 та 269-270 рр., після яких місто було заселене знову не раніше 80-х рр. ПІ ст. Не було відновлено в повному обсязі сільськогосподарське виробництво. У занедбаному стані перебувала торгівля. І хоч торговельні зв'язки з Боспором, Малою Азією, західними провінціями Римської імперії та навколишніми племенами продовжують існувати, загалом поглиблюється натуралізація господарства. Остаточно життя на території Ольвії згасає на середину IV ст.

Античні держави Північного Причорномор'я були органічною складовою античного світу. Водночас їх цивілізація справила значний вплив на життя сусідніх народів, що населяли на той час південь сучасної України - скіфів, лісостепових племен, сарматів, носіїв черняхівської культури тощо.

Племена, які впродовж століть були сусідами понтійських еллінів, запозичили в них певні прийоми будівництва та архітектури, ремесел, окремі елементи духовної культури. Грецькі амфори, столовий і парадний посуд, прикраси увійшли в повсякденний побут навколишніх племен. А щодо середньовічних міст Криму, то їх по праву вважають прямими спадкоємцями надбань античної культури.

Але насамперед прогресивна роль античних міст-держав проявилася у прискоренні соціально-економічного та політичного розвитку регіону. Власне, вони започатковували напрями цивілізаційних орієнтацій, які через певний час утвердяться на українських землях в добу Київської Русі, але прийшовши цього разу вже з Візантії.

Неоціненною є також роль острівців античної цивілізації в Північному Причорномор'ї у процесі пізнішої християнізації Русі. Вже 325 р. боспорський єпископ Кадм поставив свій підпис під документами І Вселенського собору в Нікеї, що засвідчує існування в той час на Боспорі єпархії. А в V-VI ст. християнство стає тут панівною релігією й охоплює різні соціальні групи населення.

Ще в І-III ст. християнське віровчення починає проникати до Херсонесу. Очевидно, у другій чверті IV ст. воно отримало право на легальне існування та створило власну єпархію. На рубежі V-VI ст. у місті було збудовано християнський некрополь. А після включення понтійських полісів до складу Візантії, де християнство було державною релігією, християнство остаточно утверджується на півострові, аби звідти через кілька століть прийти на Русь.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сармати в Північному Причорномор'ї“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї
  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей

  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики