Багатопартійність становила важливу умову дерадянізації політичного устрою. Проте вирішальну роль у подоланні родимих плям тоталітаризму могло відіграти тільки конституційне закріплення перших здобутків державотворення.
Концептуальні положення майбутнього Основного Закону, які ґрунтувалися на Декларації про державний суверенітет, Верховна Рада затвердила ще у червні 1991 р. Створена парламентом Конституційна комісія почала роботу над текстом Основного Закону, виходячи з норм, закріплених у Декларації прав людини, Європейській конвенції з прав людини, пактах Організації Об'єднаних Націй про економічні, соціальні та культурні права. Цей бік тематичного наповнення Конституції не викликав дискусій серед членів комісії різної політичної орієнтації. Суперечки виникли під час обговорення проблеми розподілу повноважень серед представників законодавчої і виконавчої влади. Депутати лівої орієнтації бажали зберегти за парламентом основні владні повноваження і надати Президенту України в основному представницькі функції. Навпаки, члени комісії, які захищали інтереси президента, закріплювали за цією посадою максимум повноважень і перетворювали державу на президентську республіку. Робота комісії у цьому пункті зайшла в глухий кут. Тому діючою й надалі залишалася Конституція УРСР 1978 р., до якої було внесено понад двісті поправок.
Іноді поправки суперечили одна одній або первинному тексту Конституції, яка внаслідок цього втратила свою головну роль - регулятора політичного життя.
У вересні 1994 р. була створена нова Конституційна комісія. Вона ґрунтувалася на принципі представництва двох гілок влади. Відповідно співголовами комісії були призначені Президент України Л.Кучма і Голова Верховної Ради О.Мороз. Президент вніс до парламенту проект "Конституційного закону про державну владу і місцеве самоврядування в Україні". У ньому містилися конкретні пропозиції щодо розмежування влади по лініях законодавчій і управлінсько-розпорядчій. Проект порушував багато статей Конституції УРСР 1978 p., фактично побудованої, як усі попередні радянські конституції, на принципі нероздільності влади. Згідно з цим документом, Верховна Рада повинна була віддати президенту істотну частку своїх владних повноважень. Йшлося про те, щоб наповнити реальним змістом внесену до Конституції в 1991 р. статтю про запровадження посади президента як голови держави та голови виконавчої влади.
Після додаткових виборів навесні 1995 р. вплив лівого блоку у парламенті послабився. Відтак внесений Л.Кучмою законопроект був схвалений 221 голосом. Тепер президент ставав одноосібним головою уряду, склад якого він мав формувати сам, без узгоджень і затверджень Верховною Радою. Президент очолював і систему місцевих органів державної виконавчої влади. Ідея про збереження місцевої влади як рад народних депутатів, яку постійно відстоювали комуністи, не пройшла. Органами державної влади від обласного до районного рівня (а також у Києві та Севастополі) ставали державні адміністрації, головами яких президент повинен був призначати обраних населенням голів відповідних рад. У компетенції місцевих рад залишалися обмежені повноваження: затвердження місцевого бюджету та програм територіального розвитку, заслуховування звітів голів адміністрацій. Усі інші повноваження передавалися держадміністраціям. З ухваленням цього закону Україна перетворювалася з парламентської на парламентсько-президентську республіку.
Закон був прийнятий, але не увійшов у життя. Для зміни системи влади була потрібна не проста, а конституційна більшість голосів - 300 депутатів. Проте перетворення законопроекту "Про державну владу і місцеве самоврядування" на закон, хай навіть недіючий, стало першим етапом у діалозі з парламентом. Другим етапом стала пропозиція керівництву парламенту укласти Конституційний договір між законодавчою і виконавчою владою строком на один рік, до ухвалення нової Конституції. За цим договором Закон "Про державну владу і місцеве самоврядування" набував чинності, а тим часом Конституційна комісія мала розробити і дати на розгляд парламенту новий Основний Закон.
Проект останнього було передано на розгляд парламенту разом із зауваженнями членів комісії у лютому 1996 р. Він розглядався майже три місяці. Найбільше дискусій викликали п'ять пунктів: розподіл повноважень між гілками влади, проблема приватної власності, державна символіка, статус російської мови й статус Республіки Крим. Конституційний процес вкотре зайшов у глухий кут. Рада національної безпеки і Рада регіонів рекомендували президенту оголосити референдум про затвердження Основного Закону в редакції, винесеній Конституційною комісією на розгляд Верховної Ради. Ця редакція передбачала двопалатну структуру парламенту й перейменування його в Народні Збори. Цілком зрозуміло, що цей варіант проекту Конституції був розроблений президентською стороною. Варіант, що належав представникам комісії від Верховної Ради, мав інший вигляд. Л.Кучма підписав відповідний указ, після чого протистояння двох гілок влади загострилося ще більше.
У цій ситуації політичні діячі України спромоглися переступити через власні переконання та амбіції. У парламенті виникла самодіяльна узгоджу вальна комісія на чолі з народним депутатом М.Сиротою. На початку травня вона була затверджена Верховною Радою як тимчасова спеціальна депутатська комісія. Долаючи труднощі, комісія узгоджувала думки різних фракцій, партій і течій у кожній спірній статті Конституції. Знаменита "конституційна ніч" з 27 на 28 червня 1996 р. увінчалася ухваленням Конституції України. А далі було визначено базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цілей - усе те, що формує політико-економічну систему. Вичерпно окреслювалися відносини держави і громадянина, їхні права та взаємні обов'язки. Встановлювалися граничні норми втручання держави в життя суспільства та окремої особи. Такі принципи, випробувані й збагачені віковою практикою, освячені традиціями і звичаями, лежать в основі загальновизнаних у світі демократій.
Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дерадянізація політичної системи“ на сторінці 2. Приємного читання.
