• 20 серпня ввечері, після дводобового майже безперервного засідання президія Верховної Ради УРСР ухвалила нарешті заяву, в якій дія постанов ГКЧП на території України не визнавалася. За ці дві доби стало зрозуміло навіть найбільш обережним, що ГКЧП не спромігся поставити під свій контроль силові структури й оволодіти становищем. Тим часом облвиконкоми багатьох областей України, які контролювалися Компартією України, визнали ГКЧП. Тільки 23 серпня, коли путч було придушено, політбюро ЦК КПУ опублікувало заяву, в якій засуджувалася "авантюрна спроба антидержавного перевороту". Разом з тим вранці 23 серпня в опломбованому приміщенні Львівського обкому КПУ були вилучені документи, які засвідчували обізнаність компартійного апарату в Україні з планами перевороту та його схвальне ставлення до дій путчистів.
• 24 серпня на позачерговій сесії Верховної Ради України у доповіді і співдоповідях висловлювалася одна думка: про необхідність вжиття рішучих заходів щодо захисту суверенітету України. Йшлося про структури суверенітету та механізм його практичної реалізації. Голова Верховної Ради запропонував створити Раду оборони України і Національну гвардію. Пропонувалося ухвалити закон про статус військ, розташованих на території України, вирішити питання про департизацію правоохоронних органів республіки, вжити заходів щодо забезпечення економічного суверенітету. Зокрема, уряд мав організувати перехід у власність України підприємств та організацій союзного підпорядкування. Ці заходи означали утвердження незалежного статусу України. Щоб надати цілковитої легітимності цим доленосним рішенням, І.Юхновський від імені Народної ради запропонував проголосити акт, в якому мав би бути зафіксований новий державний статус України, а потім підтвердити цей акт на всенародному референдумі. Одночасно Народна рада виступила з вимогою заборонити діяльність Комуністичної партії України.
Конституційною більшістю голосів -- 346 народних депутатів "за", 4 - "проти", при незначній групі тих, хто утримався, Акт проголошення незалежності України було схвалено. Референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України призначався на 1 грудня 1991 р., одночасно з виборами президента України.
• 4 вересня було ухвалено постанову Верховної ради про підняття над її будинком синьо-жовтого національного прапора. Цим започатковувалася відмова держави, що народжувалася, від радянської символіки. 9 вересня 1991 р. на території республіки було запроваджено обіг купонів багаторазового використання, що започатковувало вихід України з рубльової зони. 8 жовтня з'явився закон "Про громадянство України", який регулював набуття українського громадянства радянськими людьми. Принциповим моментом у цьому законі була неможливість подвійного громадянства, яка сприяла реальному виходу України з Радянського Союзу. 7 листопада було прийнято закон "Про державний кордон", в якому проголошувалося, що ділянки державного кордону СРСР на території України стають державним кордоном України. Адміністративні кордони УРСР з іншими союзними республіками теж ставали державним кордоном України.
• 1 грудня за підтвердження Акта проголошення незалежності України проголосували 90 % громадян, які брали участь у референдумі. А взяли в ньому участь 84 % тих, хто мав таке право. Отже, за незалежність України висловилися 76 % усіх дієздатних її громадян.
Позитивним наслідкам референдуму сприяла передвиборча президентська кампанія, учасники якої одностайно виступали за незалежність України. На президентських виборах першим Президентом незалежної України став Леонід Кравчук, за кандидатуру котрого віддали голоси більше 61 % виборців.
На зустрічі в Біловезькій Пущі на території Білорусі 8 грудня 199 І р. президенти та прем'єр-міністри України, Білорусі та Росії ухвалили остаточний текст угоди про створення Співдружності Незалежних Держав. Сторони заявили, що Радянського Союзу як геополітичної реальності більше не існує, внаслідок чого діяльність його органів на території трьох держав припиняється. Сфери спільної діяльності в рамках СНД мали реалізуватися на рівноправній основі через відповідні координуючі інститути. Кожна із сторін залишала за собою право припиняти дію угоди або окремих її статей, не пізніше ніж за рік повідомивши про це інших учасників. Сторони заявляли, що гарантують виконання міжнародних зобов'язань, які випливали для них з договорів і угод колишнього СРСР. Угода про утворення СНД оголошувалася відкритою для приєднання всіх держав - членів колишнього СРСР, а також інших держав, які поділяють її цілі і принципи.
21 грудня 1991 р. керівники 11 з 15 колишніх союзних республік підписали в Алма-Аті протокол до угоди, в якому фіксувалося утворення на рівноправних засадах Співдружності Незалежних Держав. Вони також ухвалили Декларацію, яка не лише підтверджувала головні цілі та принципи СНД, а й внесла низку істотних уточнень. Власне, на зустрічі 21 грудня відбулося повторне утвердження Співдружності у розширеному складі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Народження незалежної України“ на сторінці 2. Приємного читання.
