Перед очевидною загрозою голоду керівники Кремля в 1963 р. пішли на закупівлю хліба. У США і в Канаді було закуплено понад 12 млн т зерна вартістю в 1 млрд доларів. Країна потрапила у залежність від імпорту продовольства, якої вже не змогла позбутися. Вперше на закупку продовольства було витрачено в 1963 р. 372 т золота (з наявного запасу 1082 т). У 1965 р. знову довелось витратити на закупівлю продовольства 335 т золота (з наявного запасу 577 т).
Ще складнішим було становище з м'ясо-молочними продуктами. 1 червня 1962 р. було опубліковано постанову Ради міністрів СРСР про підвищення закупівельних цін на худобу і птицю в середньому на 35 %. Одночасно підвищувалися роздрібні ціни на м'ясо-молочну продукцію - в середньому на 30 %. Глухе невдоволення підвищенням цін на м'ясо-молочну продукцію і на зникнення її з продажу навіть за підвищеними цінами поширилося по всій країні. У Новочеркаську (Ростовська область РРФСР), де на найбільшому в країні електровозобудівному заводі напередодні підвищення цін були на 30 % знижені заробітки робітників, спалахнув бунт. Із санкції Хрущова в місто були введені танки. Під час розстрілу демонстрації загинуло 23 робітники, 84 дістали поранення і травми. До карної відповідальності було притягнуто 116 осіб, за вироком суду семеро розстріляні, всі інші ув'язнені на 10-15 років.
Одним з найістотніших елементів аграрної політики М.Хрущова було обмеження виробництва на присадибних ділянках колгоспників і робітників радгоспів. Присадибне господарство заперечувало комуністичну перспективу і тому підлягало всіляким обмеженням. Швидкий на дії Хрущов готовий був негайно ліквідувати присадибні ділянки, але навіть він розумів, що робити це необачно. Адже напрацьовані у громадському господарстві трудодні часто бували напівпорожніми, і присадибна ділянка допомагала селянським сім'ям уникати голоду. На грудневому (1958 р.) пленумі ЦК КПРС Хрущов заявив, що значні присадибні ділянки і наявність великої рогатої худоби у робітників та службовців радгоспів стали серйозною перешкодою на шляху розвитку радгоспного виробництва. Радгоспи повинні купити у своїх робітників та службовців худобу в індивідуальному користуванні і потурбуватися про цілковите забезпечення їх потреб в овочах, картоплі, продукції тваринництва, розраховуючись з ними за собівартістю, але не вище державних роздрібних цін. Реалізація цієї директиви на місцях почалася негайно, без очікування відповідних законодавчих актів і навіть з порушеннями тих обмежень, які містилися у постанові грудневого (1958 р.) пленуму ЦК КПРС.
Негайно після відставки М.Хрущова всі заходи, які штучно обмежували розвиток присадибного господарства, були ліквідовані. Президія Верховної Ради УРСР визнала не чинними державні документи, які обмежували розвиток особистих підсобних господарств. Було скасовано укази 1959-1963 pp. про заборону утримання худоби в особистій власності громадян, які не є членами колгоспів; про грошовий податок з громадян - власників худоби, які не займалися суспільно корисною працею, та з громадян, що утримували худобу з метою особистого збагачення. Указ президії Верховної Ради УРСР від 4 листопада 1964 р. "Про норми утримання худоби в особистій власності громадян, які не є членами колгоспів" встановлював, що громадяни можуть мати на одну сім'ю не більше однієї корови, однієї голови молодняку великої рогатої худоби, однієї свиноматки з приплодом або двох свиней для відгодівлі, до 20 вуликів бджіл, до п'яти голів овець і кіз разом.
Здобутки і провали соціальної політики
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стан розвитку народного господарства“ на сторінці 2. Приємного читання.
