Завершення радянізашї західних областей

Історія України

Зі смертю Й.В.Сталіна 5 березня 1953 р. розпочався принципово новий етап історії С PCP. Відразу ж нагорі розгорілася відчайдушна боротьба за владу, до якої долучилися члени політбюро Л.Берія, В.Молотов, М.Булганін, М.Хрущов, Г.Маленков і Л.Каганович. Найліпші шанси вийти переможцем у цій боротьбі мали політичні діячі з найближчого сталінського оточення - Маленков, Берія і Хрущов. Причому М.Хрущов у найближчому оточенні Сталіна не сприймався як його наступник ні по радянській, ні по партійній лінії. За його спиною не стояли могутні державні структури, оскільки свою кар'єру він зробим на периферії, в Україні.

Проте першою жертвою став всесильний Л.Берія, котрого заарештували 26 червня 1953 р. прямо на засіданні президії ЦК КПРС. З санкції Булганіна арешт здійснювала група військових на чолі з маршалом Г.Жуковим. Активну роль в арешті і ув'язненні Берії відіграв командуючий військами Московського військового округу генерал К.Москаленко. В день арешту К.Ворошилов підписав указ президії Верховної Ради С PCP, за яким Берія позбавлявся повноважень депутата Верховної Ради, посади першого заступника голови Ради Міністрів СРСР, всіх звань і нагород. За офіційною версією, в грудні 1953 р. спеціальне судове "присутствіє*' Верховного Суду СРСР ухвалило засудити Л.Берію до розстрілу, після чого вирок було негайно виконано.

Величезний розголос у суспільстві, у тому числі українському, отримав пленум ЦК КПРС з порядком денним "Про злочинні антипартійні і антидержавні дії Берія", який відбувся 2-7 липня 1953 р. "Колективне керівництво" змушене було підхопити з рук знищеного ним політичного діяча естафетну паличку, яка вказувала основний напрям дальших дій - десталінізацію. Не мало значення, що Маленков, Хрущов і всі інші члени компартійного керівництва приписали собі ініціативи Берії у звільненні сотень тисяч в'язнів ГУЛАГу, "справі лікарів" та інших резонансних карних справах. Важливим було інше: наступники Сталіна ступили на слизький для них шлях засудження репресій і реабілітації жертв, будучи самі по маківку в крові репресованих. Першим на цьому шляху підсковзнувся Маленков. По-перше, він керував із секретаріату ЦК КПРС всією репресивною машиною у післявоєнні роки, до самої смерті Сталіна. По-друге, він не зумів замаскувати власні ініціативи у репресивній сфері. По-третє, користуючися власними можливостями, Берія встиг досить сильно скомпрометувати Маленкова якщо не в суспільстві, то в компартійному середовищі, що мало набагато більше політичне значення.

Розслідування "ленінградської справи" завершилося навесні 1954 р. Верховний Суд СРСР реабілітував усіх репресованих у цій справі. Апаратники високого рангу, а услід за ними і від них - весь партапарат - дізналися, що "ленінградська справа" почалася з поїздки Маленкова в лютому 1949 р. в Ленінград. Стало відомо, що основні політичні фігури у цій справі були заарештовані при виході з кабінету Маленкова. Апаратники дізналися й про жахливі засоби фізичного впливу на заарештованих, які застосовувалися під час так званого слідства. Зловісна пов'язаність Маленкова з "Органами" відділила його муром від партійного апарату, який забрав у свої руки всі важелі влади після арешту Берії та його оточення.

Разом з тим партапарат потурбувався про те, щоб безпека політичного режиму не постраждала. "Органи" були потрібні диктатурі партійної олігархії, без них вона не змогла б довго проіснувати. Тому навесні 1954 р. було сформовано Комітет державної безпеки (КДБ), який увібрав у себе майже всіх співробітників колишнього МДБ. На чолі КДБ СРСР став І.Сєров, якого Хрущов добре знав по спільній роботі в Україні. КДБ УРСР очолив В.Нікітченко. У його розпорядженні було 25 обласних управлінь, 178 міських і районних управлінь, 6 управлінь на залізницях.

Незважаючи на падіння авторитету серед компартійного апарату, Г.Маленков залишався найбільш популярною фігурою серед населення. Адже саме він оголосив у серпні 1953 р. про зниження податків із селян. Він турбувався про прискорений розвиток групи "Б", тобто галузей легкої і харчової промисловості, щоб ліквідувати дефіцит товарів народного споживання. Смерть Сталіна і прихід до керівництва нового американського президента Д.Ейзенхауера створили передумови для укладення перемир'я в Корейській війні, яка тривала три роки і один місяць, але не дала переваг жодній зі сторін. 12 серпня 1953 р. СРСР уперше підірвав водневу бомбу. Потужність її вибуху на порядок перевищила показники вже звичних атомних бомб. Г.Маленков зробив висновок про необхідність зниження військового протистояння. Виступаючи у Верховній Раді у серпні 1953 р., він уперше вжив термін "розрядка".

Пряму атаку на Маленкова Хрущов розпочав з січня 1955 р. 24 січня газета "Правда" опублікувала статтю Д.Шепілова "Генеральна лінія партії і вульгаризатори марксизму". В ній піддавалися критиці економісти, які пропагували можливість випереджувальних темпів розвитку легкої промисловості й сільського господарства. Всі розуміли, однак, що стаття завдавала удару безпосередньо по Маленкову. Наступного дня розпочався пленум ЦК КПРС, на якому з адресною критикою "наступника товариша Сталіна товариша Маленкова" виступили його соратники Хрущов, Молотов, Каганович. На пленумі Маленков уперше був публічно звинувачений у співробітництві з Берією, демонізація якого за півтора року зайшла дуже далеко. Було вказано на те, що партійний апарат уже знав раніше: Маленков організовував "ленінградську справу" і низку інших політичних процесів післявоєнного періоду. Невдовзі після пленуму ЦК КПРС чергова сесія Верховної Ради СРСР звільнила Маленкова із посади голови Ради Міністрів СРСР і призначила на цю посаду людину, яка цілком перебувала під впливом Хрущова, - М.Булганіна. Малснков отримав посаду міністра електростанцій.

Отже, за півтора року роль М.Хрущова у "колективному керівництві" істотно зросла. Не втрачаючи часу, він здійснив упереджувальні кроки для нейтралізації політичного впливу інших колег-суперників у президії ЦК КПРС - Молотова і Кагановича. Молотов став об'єктом гострої критики на липневому 1955 р. пленумі ЦК КПРС, після чого змушений був залишити посаду міністра закордонних справ СРСР. Л.Каганович після смерті Сталіна був призначений, поряд з Берією, Молотовим і Булганіним, першим заступником голови Ради Міністрів і відповідав в уряді за планування. Негайно після відставки Маленкова Хрущов домігся призначення на посади перших заступників прем'єр-міністра (замість Бери, Молотова і Булганіна, останній з яких очолив уряд) А.Мікояна, М.Первухіна і М.Сабурова. Два останніх вважалися визнаними фахівцями з планування, внаслідок чого функції Кагановича в уряді стали невизначеними. Невдовзі його призначили на посади, вага яких зовсім не відповідала рангу члена президії ЦК КПРС, - спочатку головою державного комітету з питань праці і заробітної плати, а потім - міністром промисловості будівельних матеріалів.

Боротьба за владу між членами президії ЦК КПРС супроводжувалася заходами, що свідчили про відмову "колективного керівництва" від ставки на масовий терор в управлінні країною. Всі претенденти на роль нового вождя поспішали запевнити радянських людей, що не треба більше боятися держави. Щоправда, проявлена в цій справі ініціатива збоку Берії залишилася в народі практично непоміченою. Пропозиція міністра внутрішніх справ звільнити з ГУЛАГу мільйон ув'язнених 27 березня 1953 р. була реалізована указом президії Верховної ради СРСР "Про амністію". Та на пленумі ЦК КПРС, скликаному у зв'язку з арештом Берії, Хрущов назвав вихід на волю майже 1,2 млн в'язнів ГУЛАГу "дешевою демагогією". Це не завадило йому приписати собі всі заслуги в ліквідації ГУЛАГу.

Восени 1953 р. були ліквідовані головні інструменти масового терору - військові трибунали МВС і Особливу нараду МВС СРСР. Ці позасудові органи мали право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання та ув'язнення громадян. Влітку 1954 р. було опубліковано указ президії Верховної Ради СРСР, який запроваджував умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі. Передбачалася можливість звільнення від дальшого відбуття покарання чи заміни його м'якшим покаранням. Такі послаблення могли здійснювати суди за місцем утримання засудженого на основі подання табірної (тюремної) адміністрації. Тоді ж була створена Комісія президії ЦК КПРС з розслідування репресій періоду Великої чистки (1937-1939 pp.).

Навесні 1953 р. було ухвалено нове положення про прокурорський нагляд. У поєднанні з указом Верховної Ради СРСР про умовно-дострокове звільнення воно відіграло велику роль у подальшому розвантаженні ГУЛАГу. Нарешті, на початку 1956 р. були скасовані постанова ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р. про порядок ведення справ "щодо підготовки і здійснення терористичних актів", а також постанови від 1 грудня 1934 р. і 14 вересня 1937 р. про зміни в карно-процесуальних кодексах, за якими не дозволялися касаційні скарги у справах про шкідництво, терор та диверсії. Табірний режим істотно пом'якшився.

Період від березня 1953 р. до кінця 1955 р. можна оцінювати як перший, найменш визначений, етап десталінізації. Тоталітарна система відмовилася від політики масових репресій, але зберігала їх наслідки, у тому числі розвинуту мережу таборів, колоній і тюрем. Процес реабілітації жертв політичних репресій мав вибірковий характер. Держава звільнила більше мільйона в'язню шляхом амністії. Сотні тисяч в'язнів покинули ГУЛАГ завдяки застосуванню процедури умовно-дострокового звільнення. Але тих, хто звільнявся, не реабілітували. Над ними й далі тяжіли несправедливі звинувачення.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Завершення радянізашї західних областей“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА

  • Частина I. Доісторичний, ранньоісторичний та середньовічний періоди на території України

  • Пізній палеоліт

  • Людське суспільство епохи мезоліту

  • Аграрна (неолітична) революція

  • Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура

  • Епоха бронзи на території України

  • Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза

  • Скіфський світ

  • Сармати в Північному Причорномор'ї

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян

  • Становлення Давньоруської держави

  • Київська Русь у середині - другій половині X ст.

  • Хрещення Русі Володимиром Великим

  • Київська Русь у добу розквіту. Княжіння Ярослава Мудрого та Ярославичів

  • Спроби консолідації Київської Русі. Княжіння Володимира Мономаха та Мономаховичів

  • Розділ 3. КИЇВСЬКА РУСЬ У ДОБУ ПОЛІТИЧНОЇ ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ І КНЯЗІВСЬКИХ МІЖУСОБИЦЬ

  • Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича

  • Міжкнязівська боротьба за першість на Русі у переддень монгольської навали

  • Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави

  • Соціокультурний розвиток Київської Русі

  • Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Корона Данила Галицького

  • Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст.

  • Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ

  • Литовсько-Руське князівство в середині - другій половині XIV ст. Кревська унія 1385 р.

  • Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р.

  • Суспільно-політичні процеси у Великому князівстві Литовсько-Руському в ЗО-7в-ті роки XV ст.

  • Територіально-політичний та соціальний устрій Великого князівства Литовсько-Руського

  • Частина 2. Україна в ранній Новий час

  • Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XVI - початку XVII ст.

  • Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України

  • Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії

  • Розділ 7. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОЇ ЕРИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

  • Запорозька Січ як центр консолідації козацтва

  • Козацькі війни кінця XVI ст.

  • Військово-політична активність козацтва у першій чверті XVII ст. Гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного

  • Українське козацтво та православ'я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії

  • Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст.

  • Розділ 8. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЕДИНИ XVII ст. СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Перемоги козацького повстання навесні 1648 р. Та його переростання в революцію

  • Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів

  • Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир

  • Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр.

  • Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр.

  • Українсько-російський договір 1654 р.

  • Зміцнення Української держави та боротьба за соборність українських земель у середині - другій половині 1650-х рр.

  • Розділ 9. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ІНОЗЕМНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. БОРОТЬБА КОЗАЦТВА ЗА ВОЗЗ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

  • Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р.

  • Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір

  • Розпад козацької України на два Гетьманати та розгортання громадянської війни

  • Прихід до влади на Правобережжі Петра Дорошенка. Боротьба за возз'єднання козацької України

  • Російсько-польсько-турецькі війни за Правобережжя. Загибель Правобережного Гетьманату

  • Розділ 10. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVII-XVIII ст.

  • Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об'єднання України

  • Економічні та гуманітарні наслідки від втягненім України в Північну війну 1700-1721 рр.

  • Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р.

  • Українська політична еміграція в боротьбі з Москвою. Конституція 1710 р.

  • Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І.Скоропадського

  • Запорозька Січ під зверхністю кримського хана

  • Перша реставрація гетьманства. Державна діяльність гетьмана Д.Апостола

  • Нова Січ

  • "Правління гетьманського уряду". Україна в часи російсько-турецької війни 1735-1739 рр.

  • Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К.Розумовського

  • Скасування гетьманства 1764 р. та включення Лівобережної України до складу Російської імперії

  • Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський

  • Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в Західній Україні

  • Розвиток української культури, науки та освіти козацької доби

  • Частина 3. Українські землі в добу модернізації

  • Зміни в адміністративному і соціальному устрої Правобережної України

  • Господарське освоєння земель Південної України

  • Запорозьке козацтво після ліквідації Січі

  • Історичний розвиток Буковини

  • Історичний розвиток Закарпаття - "Угорської України"

  • Розділ 12. КУЛЬТУРНО-НАЦЮНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

  • Форми народного соціального протесту

  • Початки культурно-національного відродження. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

  • Особливості національно-культурного відродження Галичини

  • Рух "будителів" у Закарпатській Україні

  • Українська мова як фактор культурно-національного відродження

  • Розділ 13. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Селянська реформа 1860-х pp.

  • Демократичні реформи 1860-1870-х рр.

  • Важка промисловість: індустріалізація по-українськи

  • Місце господарського комплексу України в структурі європейської економіки

  • Революція 1848 р. та початок модернізаційних процесів на західноукраїнських землях

  • Модернізаційні процеси в соціальній сфері

  • Початки модернізації соціальної сфери на західноукраїнських землях

  • Розділ 14. ПІДНЕСЕННЯ І ПОЛІТИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ

  • Хлопоманство як різновид громадського руху

  • Становлення громадівського руху в Україні

  • Діяльність народовців у Галичині

  • Студентський рух на українських землях. "Братерство тарасівців"

  • Формування масової національної свідомості в Наддніпрянській Україні

  • Політизація українського національного руху. Перші політичні партії України

  • Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях. "П'ємонтизація" Галичини

  • Національне відродження на Буковині

  • Національний рух в Закарпатській Україні

  • Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.

  • Селянська війна 1905-1907 рр.

  • Національно-ліберальна опозиція як складова революції "знизу"

  • Українська соціал-демократія в роки революції

  • Контрреволюційні сили в Україні

  • Дебют українства на парламентській арені

  • Розділ 16. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДОБИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

  • Реалізм та модерн у живописі

  • Театр та музична культура доби модерну

  • Модерн у літературі

  • Україна в Першій світовій війні

  • Україна в планах воюючих сторін

  • Воєнні дії на території України

  • Становище українців в Австро-Угорщині

  • Наростання господарської розрухи та політичної кризи в Російській імперії

  • Розділ 18. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1920)

  • Формування організаційних структур та ідеологічних гасел Української революції. Утворення Центральної Ради

  • Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради

  • Корніловський заколот

  • Утворення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради

  • Війна більшовицької Росії за Україну взимку 1917-1918 рр.

  • Проголошення незалежності УНР

  • Український Гетьманат

  • Зовнішня політика Гетьманату

  • Падіння гетьманського режиму та відродження УНР

  • Друга війна УНР з радянською Росією

  • Українські сили у боротьбі з білими арміями

  • Українсько-польський союз та нова війна з радянською Росією

  • Західноукраїнська Народна Республіка

  • Розділ 19. УТВЕРДЖЕННЯ В УКРАЇНІ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  • Запровадження в Україні радянської державності наприкінці 1918 - початку 1919 рр.

  • Початок комуністичних перетворень

  • Повстанський антикомуністичний рух

  • Відновлення УСРР

  • Культурні процеси революційної доби

  • Розділ 20. УСРР В РОКИ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Впровадження нової економічної політики

  • Утворення СРСР

  • Відродження народного господарства

  • Суспільно-політичне життя

  • Штучність "кризи непу"

  • Політика українізації. Розвиток освіти, науки і культури

  • СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.

  • Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"

  • Повторна колективізація сільського господарства

  • Трагедія штучного голодомору 1932-1933 рр.

  • Політика "культурної революції" та її жертви

  • Великий терор 1937-1938 рр. "Культ особи"

  • Розділ 22. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1938)

  • Українське питання в Другій Речіпосполитій Польській

  • Аграрна проблема

  • Утворення ОУН та її боротьба з режимом

  • Карпатська Україна

  • Культурно-духовне життя

  • Розділ 23. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945)

  • Радянізація Західної України

  • Приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР

  • Підготовка СРСР до війни

  • Початковий етап радянсько-німецької війни. Поразки СРСР

  • Воєнні дії на території України у першій половині 1942 р.

  • Гуманітарний зріз воєнної катастрофи

  • Україна в умовах нацистської окупації

  • Радянський партизанський рух

  • Боротьба Української повстанської армії

  • Звільнення України від нацистської окупації

  • Закінчення війни та повоєнне облаштування Європи. Вихід УРСР на міжнародну арену

  • Завершення процесу возз'єднання українських земель

  • Розділ 24. ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

  • Сталінська диктатура повоєнної доби

  • Голод 1946-1947 рр.

  • Відбудова народного господарства

  • Завершення радянізашї західних областей
  • Розділ 25. ПОЧАТОК РОЗКЛАДУ ТОТАЛІТАРИЗМУ (1956-1965)

  • Спроби адміністративно-господарських реформ

  • Стан розвитку народного господарства

  • Здобутки і провали соціальної політики

  • Опозиційний рух

  • Розділ 26. ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ "ЗАСТОЮ" (1966-1985)

  • Наростання соціально-економічних проблем

  • Стан розвитку освіти і культури

  • Дисидентський рух

  • Розділ 27. ВІД БЮРОКРАТИЧНОЇ "ПЕРЕБУДОВИ" ДО НАРОДНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1985-1991)

  • Конституційна реформа та її наслідки

  • Розгортання національно-визвольного руху

  • Відродження церковно-релігійного життя

  • Економічна програма "перебудови" та її крах

  • Суверенізація Української PCP

  • Народження незалежної України

  • Розділ 28. УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ І СУВЕРЕННОЇ ДЕРЖАВИ (1991 - початок 2011)

  • Дерадянізація політичної системи

  • Політичне життя після прийняття Конституції 1996 р.

  • Зовнішня політика Української держави

  • Ринкові перетворення

  • Аграрна політика

  • Екологічні проблеми

  • Формування громадянського суспільства і політичної нації

  • Розвиток соціальної сфери

  • Культурне життя. Розвиток освіти та науки

  • Релігія та церква

  • Помаранчева революція

  • Нові виклики