У травні 1943 р. поблизу спаленого німцями села Кортеліси загинув шеф спецвідділів СА генерал В.Лютце. Після цього німці виділили великі сили і три місяці поспіль намагалися знищити повстанців. Коли ця воєнна кампанія зазнала невдачі, між ворогами склалося неофіційне і дуже хитке перемир'я. Причиною було небажання втрачати людей перед появою в Україні головного для обох сторін ворога - Червоної армії.
Тим часом кероване лондонським еміграційним урядом на чолі з генералом В.Сікорським польське підпілля не збиралося, подібно до бандерівців, кинути виклик німецьким окупаційним властям. Спираючись на допомогу англо-американців, польський уряд розраховував після переможного завершення Другої світової війни відновити державність польського народу, зруйновану спільними зусиллями Сталіна і Гітлера у вересні 1939 р. У поляків була перспектива, вони дивилися на майбутнє оптимістично і не бажали витрачати свої сили на боротьбу з німецькими військами безпосередньо на окупованій території. Вони могли собі дозволити воювати з вермахтом у більш вигідних умовах - разом з арміями західних союзників. Щоб означити військову присутність у західних областях України, Сікорський розпорядився тримати тут у бездіяльному стані формування Армії Крайової (АК). Вони повинні були підняти повстання і заволодіти територією під час відступу німців. На Волині АК створила на початку 1943 р. близько 100 самооборонних баз. Коли українська допоміжна поліція пішла в ліс, німецька окупаційна адміністрація замінила українців у поліцейських формуваннях поляками.
Восени 1942 - навесні 1943 р. на Волинь були перекинуті партизанські загони під командуванням С.Ковпака, О.Сабурова, О.Федорова, С.Руднєва, а пізніше - диверсійно-розвідувальна група на чолі з полковником НКВС Д.Медведєвим. Вони мобілізували не менше 5 тис. бійців з числа місцевих поляків.
21-22 квітня 1943 р. частини Першої групи УПА під командуванням Дубового (І.Литвинчука) винищили жителів польського села Іванова
Долина Костопільського району Рівненської області. У травні ці самі частини здійснили ще шість акцій проти поляків. У звітах про "бойові успіхи" вказувалося, що були ліквідовані польські колонії, які співпрацювали з більшовиками і німцями.
Польські збройні сили не залишалися в боргу, хоч вони були явно слабшими на Волині, ніж дислоковані тут частини УПА, які діяли синхронно з силами самооборони українських сіл. В радіограмах радянських партизанських загонів, які надходили до ЦК КП(б)У, повідомлялося, що впродовж травня-червня 1943 р. польська поліція спільно з німцями знищила майже чверть українського населення Люд ви польського району на Рівненщині, включаючи людей похилого віку, жінок і дітей.
У липні 1943 р. бандерівці поставили вимогу перед кожним польським селом, щоб Його мешканці "за 48 годин вибралися за Буг або Сян - інакше смерть!" Польське підпілля видало наказ: "Сидіти на місці, бо Польща втратить Волинь". 11 липня відбулися напади бандерівських, мельниківських і бульбівських загонів одночасно на 167 польських поселень. Польські загони самооборони відповідали нескоординованими поодинокими нападами на українські поселення. Викликана війною бруталізація населення накладалася на одвічну побутову ворожість. Ворожнеча українців і поляків була дарунком долі для нацистів. "Нам треба домогтися, - повчав своїх підлеглих Е.Кох, - щоб поляк при зустрічі з українцем хотів би його вбити, щоб українець, побачивши поляка, теж палав бажанням його вбити".
У кожного з мешканців Волині була своя правда: у тих, хто тут жив завжди, у тих, чиї предки прийшли з Польщі у XVI ст., і навіть у тих, кому Польська держава за безсумнівні заслуги перед нею дала ділянку землі, щоб підтримати "польськість кресів". Соціальні фактори конфлікту були не менш вибуховими, ніж релігійні і національні. Але не слід забувати, що соціальна напруженість штучно створювалася відповідною національною політикою всіх урядів Другої Речі посполитої. Не слід забувати також, що переслідування українців за релігійною ознакою на "східних кресах" здійснювалися не тільки екстремістськими елементами, а й місцевою адміністрацією при бездіяльності або й потуранні центрального уряду довоєнної Польщі.
Звільнення України від нацистської окупації
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Боротьба Української повстанської армії“ на сторінці 2. Приємного читання.
