Постанова ЦК ВКП(б) "Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву" від 5 січня 1930 р. визначала директивні строки для здійснення суцільної колективізації в регіонах країни. Коротші строки визначалися для хлібовиробних, триваліші - для хлібоспоживаючих регіонів. В Україні суцільна колективізація мала здійснюватися до осені 1931 або весни 1932 р.
Розпорошеному, політично неорганізованому селянству важко було чинити опір державі, яка за десять років добре підготувалася до цього двобою. Воно здебільшого скаржилося тій же державі. Випадки спалахів збройної боротьби залишалися нечисленними, але протести і хвилювання різного характеру почали наростати з місяця в місяць. Найбільш небезпечними для місцевої адміністрації здавалися так звані баб'ячі бунти. На початку березня, як вказувалося у звітності ДПУ, антирадянськими виступами селян було охоплено понад тисячу населених пунктів у 110 районах України.
2 березня газета "Правда" вийшла з новою редакцією При мірного статуту сільськогосподарської артілі. В ній давалася чітка відповідь на питання про межу усуспільнення селянських засобів виробництва. Кожний колгоспник отримав право на присадибну ділянку, корову, дрібну худобу і птицю. На першій сторінці газети друкувалася стаття Сталіна "Запаморочення від успіхів". Основна її ідея була такою: селяни правильно протестують проти викривлень політики партії в галузі колективізації, місцевих керівників охопив дух зарозумілості і зазнайства, у них почала запаморочуватися голова від успіхів. Знайшовши винних, генеральний секретар ЦК дав установку: повести рішучу боротьбу з цими небезпечними й шкідливими для справи настроями, вигнати їх геть з партії. На доповнення сталінської статті ЦК ВКП(б) прийняв постанову "Про боротьбу з викривленнями партійної лінії в колгоспному русі" від 10 березня 1930 р., в якій вступ селян у колгоспи називався цілком добровільною справою. Кожний, хто не бажав залишатися колгоспником, міг вийти з колгоспу.
Партійним комітетам дали вказівку уважно і чуйно підійти до розгляду скарг розкуркулених селян. Спеціальні комісії із залученням місцевих працівників розглянули весною 1930 р. скарги 10 495 селян, яких вислали у віддалені регіони СРСР. Було встановлено, що 943 господарства, тобто 9 % від загальної кількості, розкуркулили неправильно. Цим селянам дозволили повернутися додому, їм повернули конфісковане майно або відшкодували грошима його вартість. Як не намагалися затримати селян у колгоспах, але майже половина селян скористалася дозволом вийти з них. Рівень колективізації, розрахований по орній землі, скоротився з 70,9 % до 34,1 %. Частка колективізованих господарств серед усіх селянських господарств зменшилася з 64,4 % на 10 березня до 28,7 % на 1 жовтня. Практично всі селяни-власники, за радянською термінологією - середняки, вийшли з колгоспів. В них залишилися незаможники. Восени 1930 р. сталінська держава опинилася перед необхідністю проводити повторну колективізацію сільського господарства.
Генеральна лінія на "соціалістичну індустріалізацію"
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СТАЛІНСЬКА "РЕВОЛЮЦІЯ ЗВЕРХУ" (1929-1938). ТРАГЕДІЯ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 pp.“ на сторінці 2. Приємного читання.
