Наступний етап перебігу подій революції "знизу" - стратегічно важливий, хоч і короткочасний. В грудні 1905 р. - на початку 1906 р. - рівновага сил "порядку" і "революції" порушується, починається "відродження" влади. Політичний страйк московських робітників, що почався 7 грудня, переріс у збройне повстання. Робочі дружини з робітників, студентів, мешканців міста чинили опір військам. Повсталі мужньо боронили кожен дім, незважаючи на брак зброї, військової підготовки, вели "барикадні бої". Повстання було придушене 20 грудня 1905 р.
Груднева хвиля повстань прокотилася по всій імперії - на окраїнах (Україна, Прибалтика, Фінляндія, Польща, Сибір) та в центрі, всі вони були придушені урядовими військами. Революційні виступи в містах зазнали поразки.
На початку 1906 р. перша російська революція вступила у стадію, котру можна визначити як революція "зверху", що означало модернізацію політичної системи шляхом створення засад парламентаризму та громадянських свобод.
• 15 грудня 1905 р. був виданий закон про вибори до Державної думи, (багатоступенева система виборів за куріями, жінки не мали права голосу, віковий ценз становив 25 років). У лютому царем була затверджена Державна рада, що за своїм статусом прирівнювалася до верхньої палати, мала такі ж законодавчі повноваження, як Дума, а частина членів Ради призначалась царем. У квітні оприлюднене Основний закон, що суттєво обмежував сферу повноважень Думи, виводячи з її компетенції контроль над силовими структурами. Основний закон підтверджував царську владу як самодержавну, якій повністю підпорядковувався уряд, що між сесіями Думи здійснював законодавчі функції. Цар зберігав виключне право на амністію.
• 27 квітня 1906 р. в Таврійському палаці в Петербурзі відкрилось засідання І Державної думи. Незважаючи на багатоступеневі вибори та інші обмеження, Дума була досить опозиційною, а не "кишеньковою, як очікував консервативний табір. Вибори в Думу бойкотували лише соціал-демократи. Вибори були масовими в місті та на селі. Показником соціальних очікувань і настроїв в суспільстві був склад І Думи. Реакційні сили не здобули жодного мандату; 1/2 депутатів репрезентували інтереси селянства; кадети мали 1/3 голосів. Саме кадети та ліберально налаштовані депутати окраїн сформували більшість в Думі, репрезентуючи "центр". "Ліве" крило було представлено фракцією трудовиків, що утворилася з селянських депутатів.
Основним питанням в роботі Думи було аграрне, навколо якого велася жорстока боротьба. Уряд не робив жодної поступки Думі. Діяльність парламентарів зайшла в глухий кут: засідання перетворилися на двобій між царськими міністрами і депутатами, що доповнювалося протистоянням думських фракцій. З ініціативи прем'єр-міністра І.Л.Горемикіна І Державна дума була розпущена царем. Були призначені нові вибори, прем'єр-міністром став П. А. Столи пін.
Новий прем'єр-міністр контролював також Міністерство внутрішніх справ, що давало йому змогу координувати діяльність уряду, репресивний механізм та проведення виборів в Думу. Репресії були спрямовані проти свободи слова, друку, преси. 92 газети були закриті, 141 редактора було заарештовано. Заборонялися профспілки, активісти арештовувалися. Репресіям були піддані робітники - "авангард міської революції". Активні учасники подій звільнялися з роботи, безробіття охопило до 300 тис. осіб.
Вводилися воєнно-польові суди, в яких суддями були офіцери, адвокатура не передбачалась, а рішення суду мали ухвалюватися за зачиненими дверима протягом 48 год. За час існування воєнно-польових судів було заслухано 1100 справ, за 950 з яких винесено вирок смертної кари, за 85 - заслання на каторжні роботи до Сибіру. Виклик урядового терору провокував терористичні дії революційного табору.
В лютому 1907 р. розпочала роботу II Державна дума, яка стала ще більш революційною, ніж попередня. У ній опозиційні сили становили більшість, а проурядові сили "порядку" перебували в принизливій меншості. Монархічна преса вимагала розпуску Думи і запровадження нового виборчого закону. Праві депутати використовували деструктивну тактику, щоб розбалансувати роботу в Думі. З червня 1907 p. II Дума була розпущена.
Почалась нова хвиля репресій, деякі радикальні депутати були заарештовані, соціал-демократична фракція засуджена до заслання у Сибір. Розпуск II Думи і проголошення нового виборчого закону, за яким 51 % місць в Думі надавалось дворянам-землевласникам, суперечили Основному законові. Фактично заходи уряду являли собою державний переворот, що означав зміцнення монархічного урядово-бюрократичного табору, який виступав оборонцем традиційного суспільства в протистоянні з модернізаційними силами.
1 листопада 1907 р. відкрилась III Державна дума. Соціальний склад депутатів суттєво відрізнявся від Думи 1-го та 2-го скликань, що давало підстави вважати її "чорносотенно-кадетською". Керована самодержавством III Державна дума проіснувала повний термін своїх повноважень - 5 років.
"Третьочервневий" державний переворот означав кінець революції "знизу", згортання революційної активності мас. Наступні 1907-1910 pp. це час економічної депресії, соціальної кризи, наступу на завоювання революції. Але якщо революція "знизу" закінчилася, то революція "зверху" тривала. Вона знаходила своє втілення не лише у функціонуванні "куцого конституціоналізму", а й проведенні низки реформ, спрямованих на модернізацію соціально-економічної сфери, зокрема аграрного сектору. Головною постаттю революції "зверху" був П.Столипін, який з невеликою групою однодумців з управлінської еліти виступав рушієм та ідеологом реформ. Убивство П.Столипіна в 1911 р. знаменувало заключний акт революції "зверху".
Останнім етапом революційних подій, які мали радикально модернізувати політичне та соціальне життя суспільства, був новий революційний підйом 1910-1914 pp. Унаслідок столипінських реформ почався процес економічного піднесення. Важливим наслідком цього була активізація робітничого руху. Смуга повного панування чорносотенної реакції скінчилась.
Складовою "нової революційної хвилі" стають національні рухи. Революція "знизу", наслідки революції "зверху" прискорили формування національної свідомості населення імперських окраїн.
Робітничий рух в Україні 1905-1907 pp.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора Литвин В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 15. РЕВОЛЮЦІЯ ПОЧАТКУ XX ст.. ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ“ на сторінці 2. Приємного читання.
