Оренда землі в нашій державі як форма виробничих відносин на селі вперше юридично була закріплена Земельним кодексом України в 1992 р. Проте відповідно до його норм найбільш важливі ланки орендних відносин регулювалися державою, що було свідченням недостатнього рівня розвитку відносин власності взагалі та відсутності чіткого визначення поняття права власності на землю зокрема.
Не існувало належної персональної відповідальності за її стан і результати використання. З прийняттям низки нормативно-правових актів щодо подальшого вдосконалення земельних відносин створено необхідне середовище для впровадження орендних земельних відносин ринкового типу. Юридично такі відносини були закріплені Законом України "Про оренду землі" (жовтень 1998 р.) і знайшли подальше вдосконалення в Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду землі"" (жовтень 2003 р.).
Орендні земельні відносини розглядаються як один із важливих важелів поліпшення використання землі завдяки її концентрації в руках тих сільськогосподарських товаровиробників, які спроможні раціонально використовувати цей основний засіб виробництва.
Оренда землі – це заснована на договорі передача її власником у тимчасове (строкове) володіння та користування іншим фізичним або юридичним особам за відповідну плату, яку називають орендною.
Об'єктом оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб України, територіальних громад (комунальна власність), а також держави.
Зазначені власники земельних ділянок водночас є і орендодавцями. Скажімо, орендодавцями земель, що перебувають у власності територіальних громад, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради, а земель, що перебувають у державній власності, – районні і обласні державні адміністрації, Рада Міністрів АРК, Кабінет Міністрів України в межах їх повноважень. Орендодавці мають право здавати землю в оренду на строк до 50 років. Конкретний термін оренди визначається за погодженням сторін.
Право на оренду землі мають громадяни і юридичні особи України та її релігійні і громадські організації, іноземні держави, іноземні юридичні і фізичні особи, особи без громадянства.
Законом передбачено, що орендарями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути лише ті юридичні особи, установчими документами яких передбачено здійснення цього виду діяльності, а також фізичні особи, які мають відповідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.
У ринковій економіці широко використовується право застави земельних ділянок та їх суборенда. Але при цьому повинні витримуватися певні юридичні норми такого використання. Так, земельна ділянка, що обтяжена заставою, може бути передана в оренду лише в разі згоди заставодержателя.
Що ж стосується суборенди земельних ділянок, то згідно з Законом України "Про оренду землі" вона може мати місце тоді, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця без зміни цільового призначення земельних ділянок. Договір суборенди не повинен суперечити договору оренди, а отже, строк суборенди не може бути більшим за строк оренди. У разі припинення дії договору оренди припиняється і договір суборенди.
Орендні відносини між орендодавцями земельних ділянок і орендарями регулюються договором оренди, який укладається у письмовій формі. Невід'ємною складовою його є план (схема) земельної ділянки.
Істотними умовами договору оренди земельних ділянок є об'єкт оренди, місце розташування та розмір земельної ділянки; термін договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядок перегляду і відповідальність за несплату; умови передачі права оренди землі в заставу та внесення до статутного капіталу; цільове призначення та умови використання і збереження якості землі; умови і строк передачі земельної ділянки орендарю; умови і строки повернення земельної ділянки орендодавцю; існуючі обмеження й обтяження щодо її використання; сторона, що несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Важливо знати, що відсутність у договорі оренди хоча б однієї з істотних умов є підставою для відмови у його державній реєстрації, без якої договір не набуває чинності. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання умов договору.
З огляду на істотні умови договору оренди стає очевидним, що орендні земельні відносини мають різнобічний і складний характер, оскільки враховують багато виробничих, соціальних і навіть особистісних факторів. Скажімо, при укладанні орендної угоди досить складним для вирішення є питання визначення терміну оренди. Орендарі зацікавлені у довготривалому терміні оренди, тоді як орендодавці, будучи не впевненими у дотриманні орендарями умов оренди, орієнтуються на менш тривалий термін.
Все ж слід наголосити на такій важливій обставині: з розвитком масштабних орендних відносин з 2001 р. спостерігається тенденція до збільшення кількості договорів оренди з більшим терміном їх дії. Якщо у 2001 р. було укладено договорів оренди зі строком їх дії на 1 – 3 роки 45,7 %, то на 1.01.2014 – лише 4,0 %, строком на 4 – 5 років –• відповідно 41,2 і 37,8 %, 6 – 10 років – 11,3 і 43,7 % і на більше 10 років – 1,8 і 14,5 %.
Причому, як зазначалося, договори оренди обов'язково повинні укладатися в письмовій формі. Наприклад, в інших країнах, зокрема у США, договір оренди може бути укладений навіть усно, без юридичного оформлення, причому в більшості випадків строком на один рік, що дає змогу орендодавцям і орендарям значно розширити можливості вибору партнерів, знайти для себе більш вигідні варіанти. Проте в деяких країнах передбачені мінімальні строки оренди, наприклад, в Ірландії -– 3 роки, Греції – 4, Нідерландах – 6, Болгарії і Франції – 9 років.
Орендар повинен чітко усвідомлювати власну відповідальність. Ефективною оренда землі може бути тільки тоді, коли орендар має достатню кількість матеріальних ресурсів і робочої сили, щоб забезпечити конкурентоспроможність своєї продукції. Іншими словами, оренда повинна бути прибутковою й економічно вигідною як для орендодавця, так і для орендаря.
Одним із найбільш принципових питань орендних відносин є визначення орендної плати. Її рівень залежить від ряду факторів: якості (родючості) земельної ділянки, її місцеположення, цін на сільськогосподарську продукцію, що виробляється на орендованій землі, попиту на цей ресурс і пропонування його у відповідному географічному регіоні.
Орендна плата за земельну ділянку – це платіж, який орендар сплачує орендодавцеві за володіння і користування земельною ділянкою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оренда землі“ на сторінці 1. Приємного читання.
