Підприємство спроможне ефективно функціонувати за умови створення ним адекватної вимогам зовнішнього і внутрішнього середовищ організаційної структури, під якою розуміють сукупність виробничих і функціональних підрозділів, які виконують певні покладені на них функції згідно з прийнятим на підприємстві розподілом виробничих і управлінських завдань.
Господарським кодексом України передбачено, що підприємства самостійно визначають свою організаційну структуру, тобто кількість і склад виробничих структурних підрозділів – цехів, виробництв, відділень, дільниць, бригад, ланок, лабораторій тощо, функціональних структурних підрозділів – управлінь, відділів, бюро, служб тощо, встановлюють також чисельність працюючих і штатний розпис. Виходячи з поставленої місії та цілей, специфіки виробничого процесу, підприємства на власний розсуд окреслюють функції, права й обов'язки зазначених підрозділів і за необхідності вносять до них відповідні зміни.
Для підприємств є надто важливим надане їм право створювати відокремлені підрозділи – філії, представництва, відділення, які не мають статусу юридичної особи, розміщуються за межами території підприємства, наділяються певною господарською самостійністю. Відокремлені підрозділи наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюють щодо цього майна право оперативного використання, інше речове право, передбачене законодавством. Обсяг правочинностей відокремленого підрозділу в межах права оперативного використання майна визначається господарською організацією, до складу якої входить цей підрозділ.
Між структурним підрозділом і відокремленим підрозділом підприємства є істотні відмінності. По-перше, відокремлений підрозділ має бути розташований, як уже зазначалося, за межами підприємства, тоді як структурних підрозділів ця вимога не стосується. По-друге, якщо відокремлений підрозділ наділяється майном і певними автономними господарськими правами, то структурний підрозділ ніяким окремим майном не наділяють і не надають автономних господарських прав.
Керівник відокремленого підрозділу діє на основі наданої йому юридичною особою довіреності з метою виконання цим підрозділом автономних господарських функцій, що пов'язані з укладанням певних договорів, необхідністю підпису відповідних документів. Керівники структурних виробничих підрозділів таких прав не мають, тому керівництво вони здійснюють лише відповідно до посадових функцій.
По-третє, підприємство може наділяти відокремлений підрозділ такими важливими повноваженнями, як відкриття рахунків у банках; укладання трудових договорів із найманими особами, нарахування або сплата їм заробітної плати; ведення окремого балансу, бухгалтерського чи податкового обліку; нарахування, утримання або сплата (перерахування) до бюджету податків, зборів, обов'язкових платежів від свого імені чи від імені іншого платника податку.
Зазначені повноваження, якими наділяються відокремлені підрозділи, є важливими для забезпечення їх автономності, проте особливе значення для аграрного сектора має повноваження, пов'язане з нарахуванням, утриманням або сплатою до бюджету податків, зборів, обов'язкових платежів. Причому дане повноваження забезпечене юридично Податковим кодексом України.
Така особлива значущість цього повноваження зумовлена виникненням АПФ як цілісних підприємств, що створюють у своєму складі сільськогосподарські підрозділи. Такі підрозділи повинні мати статус не структурних, як це часто буває, а відокремлених підрозділів, наділених відповідною автономією господарської діяльності і правом сплачувати податки за місцем свого розташування.
Варто наголосити, що для аграрних відокремлених підрозділів питання сплати податку на прибуток поки що не є актуальним, оскільки продовжує діяти норма ПКУ про фіксований сільськогосподарський податок. Проте важливою є норма ПКУ стосовно того, що відокремлені підрозділи нараховані суми податку на доходи фізичних осіб перераховують до місцевого бюджету за своїм місцезнаходженням.
Таким чином, створення агропромисловими формуваннями як цілісними підприємствами відокремлених аграрних підрозділів дає змогу справедливо вирішувати проблему наповнення місцевих бюджетів сільських територій, завдяки чому зникне одна із загроз капіталізації сільського господарства за напрямом зовнішнього вливання капіталу.
Слід брати до уваги, що підрозділ набуває статусу відокремленого лише тоді, коли він занесений до Єдиного державного реєстру із зазначенням його ідейтифікаційного коду, повного найменування, місця знаходження, основних видів діяльності. Саме присвоєння ідентифікаційного коду (код ЄДРПОУ) є юридичним підтвердженням того, що такий підрозділ є відокремленим.
Організаційна структура підприємства представлена виробничими підрозділами (цехами, бригадами, ланками, фермами тощо), що виробляють товарну продукцію основного виробництва; допоміжними підрозділами (ремонтно- технічний цех/майстерня, інструментальний цех), які виготовляють продукцію (надають послуги), необхідні для забезпечення нормального функціонування основних виробничих підрозділів; обслуговуючі підрозділи (підрозділи виробничої інфраструктури). Вони не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції основного і допоміжного виробництв, проте є важливими, оскільки надають необхідні послуги для ефективного функціонування виробничих і допоміжних підрозділів, інших сфер діяльності підприємства. До них відносять транспортний підрозділ, енергетичне господарство, складське господарство.
Крім того, підприємства створюють і підрозділи соціальної інфраструктури (більшою або меншою мірою) – заклади громадського харчування, житлово- комунальне господарство, заклади охорони здоров'я, заклади культури і відпочинку, спортивні заклади.
Основна функція цих підрозділів – створювати необхідні умови для повнішого задоволення соціально-побутових, оздоровчих і культурно-просвітницьких потреб працівників підприємства.
Підприємство, залежно від виробничого профілю, розміру та інших умов може створювати у своєму складі кілька функціональних структурних підрозділів, наприклад, фінансово-економічний (бухгалтерія), планово-аналітичний, маркетингово-збутовий, служба головного інженера, головного технолога та ін. Кожний із таких підрозділів виконує покладені на нього функції, що пов'язані з управлінням певними сферами діяльності підприємства.
Між підрозділами підприємства виникають і підтримуються відповідні зв'язки, без яких воно не могло б функціонувати. Такі зв'язки поділяють на вертикальні й горизонтальні та на лінійні й функціональні.
Вертикальні зв'язки відображають підпорядкованість і розподіл повноважень в організаційній ієрархії підприємства і є водночас каналами передавання розпорядчої та звітної інформації. Іншими словами, вертикальні зв'язки формують певну вертикаль влади на підприємстві.
Водночас між окремими підрозділами підприємства, групами працівників формуються горизонтальні зв'язки, в разі їх однакового статусу в ієрархії управління (скажімо, між тракторно-рільничими бригадами і молочнотоварною фермою). Ці зв'язки не формалізуються (не узаконюються), їх основне завдання – сприяти раціональному розв'язанню тих виробничих питань, що виникають в процесі діяльності підрозділів (груп працівників) і представляють для них обопільний інтерес.
Лінійні зв'язки – це форма реалізації владних повноважень керівником за здійснення ним керівництва підрозділами. Такою формою реалізації може бути наказ, розпорядження, вказівка, команда тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційна структура управління підприємством: суть і характеристика її типів“ на сторінці 1. Приємного читання.
