Значення тракторного парку в господарській діяльності аграрних підприємств важко переоцінити, адже за допомогою тракторів виконуються майже всі мобільні сільськогосподарські роботи, пов'язані з вирощуванням сільськогосподарських культур (оранка, посів, догляд за посівами, значною мірою збирання). Крім того, тракторний парк широко використовується на транспортних роботах і для обслуговування тваринництва.
До початку 2013 р. підприємства тракторного і сільськогосподарського машинобудування України значно модернізували існуючу та освоїли нову номенклатуру сільськогосподарських машин і обладнання для рослинництва, тваринництва і галузей переробної промисловості. У результаті істотно зріс рівень забезпеченості технологічних процесів в АПК вітчизняною технікою, що становить майже 80% проти 27 % у 1992 р. Освоєно, зокрема, виробництво нових тракторів, зростає їх потужність.
У 2013 р. середня потужність тракторних двигунів становила 88,4 кВт проти 63,2 кВт у 1991 р. Створено також нове покоління ґрунтообробної техніки, яка не поступається зарубіжним аналогам: п'ятикорпусних універсальних плугів, обертових чотирикорпусних, начіпних і напівначіпних восьмикорпусних, ґрунтообробних комбінованих агрегатів. Освоєно також виробництво нових зернових сівалок.
Проте станом на 2013 р. сільськогосподарське машинобудування спроможне було виробляти лише до 5 тис. тракторів на рік за їх технологічної потреби (за даними Міністерства аграрної політики і продовольства) 400 тис. од. та щорічного поповнення для відтворення – 40 тис. од. Тому проблема прискореного розвитку вітчизняного тракторного машинобудування стає вкрай актуальною. Адже забезпеченість тракторним парком становила 88,3 %, але в основному він є зношеним і вимагає прискореного відновлення. Проте у 2013 р. тракторний парк сільськогосподарських товаровиробників поповнився лише на 4,3 тис. од.
Окремими знаряддями і машинами машинно-тракторний парк забезпечений задовільно, наприклад, культиваторами – на 98,3 % від технологічної потреби, сівалками зерновими – на 92,5 %, машинами і агрегатами для очищення зерна – на 97,2 %. Тимчасом забезпеченість окремими машинами, знаряддями залишаються вкрай низькою: боронами дисковими – на 51,1 % від технологічної потреби, машинами для внесення твердих мінеральних добрив – на 39,7 %, машин для хімічного захисту рослин – на 31,3%. Недостатня забезпеченість сільськогосподарського виробництва необхідними машинами і знаряддями знижує його ефективність, не дає змоги раціонально використовувати тракторний парк.
Ступінь забезпечення аграрних підприємств тракторним парком визначається діленням фактичної наявності тракторів на їх нормативну потребу. Остання розраховується різними методами. Найбільш ефективними є метод визначення потреби за піковими періодами збігу сільськогосподарських робіт і метод оптимізації складу машинно-тракторного парку за допомогою ЕММ і ЕОМ.
За використання першого методу як найбільш поширеного виділяють піковий період для тракторів загального призначення, який для більшості регіонів України припадає на підняття зябу, і окремо для універсально-просапних тракторів на період обробітку просапних культур і збирання трав. При цьому враховуються й інші роботи, що мають бути виконані цими групами тракторів у визначені періоди. Наприклад, у першому з них, крім оранки, враховуються транспортні роботи, деякі операції по збиранню цукрових буряків і кукурудзи, посіву озимих, а у другому – обслуговування тваринницьких ферм, транспортні роботи тощо.
Знаючи тривалість календарного пікового періоду, загальну потребу в певній групі тракторів можна визначити за формулою
де Пт – потреба в певній групі тракторів; Он – обсяг робіт у змінних нормах виробітку, що повинні бути виконані в календарному піковому періоді; Д – кількість днів у календарному піковому періоді; Кк – коефіцієнт використання календарного періоду за метеорологічними умовами; Кз – коефіцієнт змінності; Кн – коефіцієнт виконання змінних норм виробітку; Кт – коефіцієнт технічної готовності, який залежить від тривалості календарного (робочого) періоду. Якщо останній триває, наприклад, до 15 днів, тоді Кт дорівнює 0,95 – 0,98, а до 30 днів 0,9 – 0,95.
Для визначення рівня ефективності використання тракторного парку, встановлення міжремонтних строків, контролю за витрачанням пального, організації планової роботи сільськогосподарських підрозділів (тракторних і тракторно- рільничих бригад, механізованих ланок, загонів) є необхідність у використанні таких умовних показників, як умовно-еталонний трактор і умовно-еталонний гектар.
Фізичні трактори переводяться в умовно-еталонні показники за коефіцієнтами, що визначені виходячи з нормативного виробітку за зміну. За одиницю беруть трактори класу 3 т з нормативним виробітком 7 га. Тоді, скажімо, трактор Т-150 з нормативним виробітком 11,6 га матиме коефіцієнт для переведення 11,6 : 7 = 1,65, Т-100М відповідно 10,2 і 1,34, МТЗ-52Л – 4,1 і 0,58, Т-16 – 1,4 і 0,2 і т. д.
Умовно-еталонні гектари визначають множенням кількості виконаних нормо- змін трактора відповідної марки на його змінний еталонний виробіток. Останній розраховують для кожної марки тракторів множенням коефіцієнта для переведення цієї марки трактора в умовно-еталонний на тривалість зміни в годинах.
Якщо, наприклад, тривалість зміни становить 7 год, а робота виконується трактором Т-100М, то його змінний еталонний виробіток становитиме 9,38. За умови, що протягом року цим трактором виконано 215 нормо-змін, його річний виробіток становитиме 2017 умовно-еталонних гектарів. При цьому кількість нормо-змін визначають діленням фактично виконаного обсягу робіт за робочу зміну на змінну норму виробітку. У тих випадках, коли трактором виконується погодинна робота, кількість нормо-змін визначають діленням відпрацьованого часу на 7 год.
Ступінь раціональності (ефективності) використання тракторного парку підприємства визначається за такими групами показників.
• 1. Показники інтенсивності використання тракторного парку.
• 1.1. Коефіцієнт використання тракторного парку– визначається діленням тракторо-днів у роботі на тракторо-дні перебування в господарстві.
• 1.2. Відпрацювання одним трактором машино-днів – розраховується діленням всього обсягу відпрацьованих тракторним парком машино-днів на середньорічну кількість тракторів.
• 1.3. Відпрацювання одним трактором машино-змін – визначається діленням усього обсягу відпрацьованих машино-змін на середньорічну кількість тракторів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тракторний парк та ефективність його використання“ на сторінці 1. Приємного читання.
