У конкурентній боротьбі лише ті підприємства зберігають і поліпшують своє становище на ринку, які послідовно ведуть роботу з підтримання і вдосконалення якості продукції за важливими для споживачів показників. Таке вдосконалення позитивно вплине на попит, отже, і на дохідність підприємств у коротко- і довгостроковому періодах.
Як уже зазначалося, важливо також, щоб якісні характеристики продукції мали кількісний вимір і могли бути піддані перевірці споживачем. Лише в такому разі виробник може оперативно контролювати формування якості продукції, а споживач – своєчасно пересвідчитись у відповідності фактичних її показників прийнятому стандарту.
З огляду на сказане важливо забезпечити своєчасність, оперативність і достовірність визначення показників якості продукції. Вирішенню цієї проблеми значною мірою сприяє застосування досконалих методів такого визначення, серед яких найпоширенішими нині є органолептичний, лабораторний (вимірювальний), соціологічний та економіко-статистичний методи.
Органолептичний метод визначення показників якості продукції ґрунтується на використанні й оцінці інформації, яку отримує людина завдяки своїм органам чуття (зору, запаху, смаку, дотику). За допомогою такого методу оцінюється кінцева продукція, що споживається у свіжому вигляді. При цьому увага зосереджується на розмірі товару (наприклад, продукції плодово-ягідних, баштанних культур тощо), кольорі, запаху, твердості (м'якості) при дотику, на смак.
Водночас органолептичний метод широко використовується і для оцінки сільськогосподарської сировини. Зокрема, цим методом визначають, наприклад, наявність квітучих, підв'ялених, підморожених, механічно пошкоджених коренів цукрових буряків, їх тургорність, а в насінні соняшнику – смак, запах, колір. Точність оцінки якості продукції за цим методом залежить від досвіду, практичних навичок і кваліфікації експертів.
Зрозуміло, що результати такої оцінки містять елементи суб'єктивізму, оскільки згадані характеристики якості не піддаються точному виміру. Обґрунтованість висновків експертів підвищується завдяки можливості використання ними деяких технічних засобів (мікроскоп, лупа), що посилюють інформативність експертів через їх органи чуттів.
Лабораторний (вимірювальний) метод є найбільш точним і об'єктивним, оскільки показники якості вимірюються технічними вимірювальними засобами, що постійно вдосконалюються. За його допомогою досліджують фізичні, хімічні, механічні і технологічні властивості продукції, наприклад, відсоток жиру, білка, цукру в продукції, вміст у ній сухих речовин, нітратів і нітритів, залишків пестицидів, вологість, кислотність, бактеріальна забрудненість тощо. Проте слід пам'ятати, що більш точна оцінка якості продукції може бути досягнута за тісного поєднання цього методу з органолептичним.
У сучасних умовах органолептичний і лабораторний методи широко доповнюються соціологічним методом. Суть його полягає в тому, що якість продукції визначається споживачами шляхом їх усного опитування або спеціальним анкетуванням, організацією різних виставок, конференцій, аукціонів тощо. Одержана інформація узагальнюється, оцінюється з метою внесення необхідних змін у технологічний процес у напрямі поліпшення тих показників якості, за якими були висловлені претензії або побажання споживачів.
Економіко-статистичний метод ґрунтується на визначенні та аналізі відхилень окремих показників якості продукції від встановлених стандартів (базисних кондицій). Розрахований рівень якості використовується керівниками підприємства для пошуку резервів його підвищення, оцінки діяльності внутрішньогосподарських підрозділів, матеріального стимулювання працівників, встановлення санкцій або стимулів для підприємства за зниження або підвищення якісних показників продукції.
Відповідно до вимог цього методу обчислюють такі економіко-статистичні показники.
1. Коефіцієнт заліковості є часткою від ділення залікової маси продукції на її фізичну масу. Залікова маса продукції визначається приведенням фактично одержаних кондицій продукції до стандартних (базисних). Наприклад, залікова маса зерна настільки буде меншою від фізичної маси, наскільки відсотків його фактична вологість і засміченість відхиляється від кондиційних.
Проте це наближений метод її визначення. Для більш точного обчислення залікової маси зерна, а отже, й коефіцієнта заліковості, використовують формулу Дюваля:
(18.1)
де Вв – відсоток, на який зменшується фізична вага зерна за рахунок зниження вологості; – фактична вологість зерна, що надійшло на елеватор або інший приймальний пункт:
– нормативна вологість зерна, до якої воно має бути доведено згідно з базовими кондиціями.
За умови, що зерно має вищий відсоток сміттєвих домішок порівняно з базовими кондиціями, розраховується відсоток, на який має бути зменшена фізична маса зерна Вс за цим показником якості:
де СДф – фактичний відсоток засміченості зерна, яке надходить на елеватор (інший приймальний пункт); СДн – відсоток засміченості, до якого доведене зерно згідно з базовими кондиціями; 98 – відсотковий вміст сміття у відходах.
Якщо, наприклад, на елеватор поставлено 150 т зерна фактичною вологістю 16 % і фактичною засміченістю 3 % за нормативного значення цих показників 14,5 і 2 %, то Вв становитиме 1,75 %, а Вс – 1,02 %. Далі зменшують фізичну вагу зерна на показник Вв (150 т • 1,75): 100 = 2,63 т, звідси 150 - 2,63 = 147,4 т.
Скоригована маса зерна на вологість тепер зменшується на понаднормативні сміттєві домішки, а саме: (147,4 • 1,02) : 100 = 1,5 т; 147,4 - 1,5 = 145,9 т. Отже, залікова маса зерна становитиме 145,9 т, а коефіцієнт заліковості 145,9: 150 = 0,973.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи визначення якості продукції та вплив її рівня на результати виробництва“ на сторінці 1. Приємного читання.
