Економічна ефективність галузевої структури підприємства виявляється через економічну ефективність його товарних галузей. Перш ніж її здійснити, доцільно визначити місце і роль головної галузі в економіці підприємства. При цьому місце галузі визначається за показниками: 1) питомою вагою галузі в усіх виробничих витратах підприємства; 2) часткою трудових затрат галузі в загальних трудових затратах підприємства.
Роль головної галузі в економіці підприємства розраховують за такими показниками: 1) часткою грошової виручки від реалізації продукції головної галузі в загальній виручці підприємства; 2) питомою вагою прибутку від реалізації продукції галузі в усій масі прибутку підприємства.
За умови, що головна галузь є збитковою, визначають її частку в загальній сумі збитку, не скоригованого на одержаний від інших виробництв прибуток.
Чим вища питома вага головної галузі у витратах виробництва і трудових затратах, тим вагоміше місце займає ця галузь в економіці підприємства з позиції споживання виробничих ресурсів. Аналогічно підходять до оцінки показників ролі галузі в економіці підприємства.
Для однозначного висновку про значення головної галузі в економіці підприємства доцільно розрахувати інтегральний показник за формулою
(20.2)
де – сума питомої ваги ι-х видів ефекту (грошової виручки і прибутку) від головної галузі в їх загальній сумі по підприємству;
– сума питомої ваги j-х факторів (виробничих і трудових затрат) в їх загальному обсязі по підприємству.
Значення головної галузі в економіці підприємства зростає за . Якщо ж
, то це свідчить, що головна галузь розвивається недостатньо динамічно й ефективно.
Для оцінки ефективності галузевої структури підприємства в цілому потрібно порівняти структуру товарної продукції зі структурою прибутку підприємства, не скоригованого на позацінові доходи і витрати та на одержаний збиток від реалізації продукції окремих галузей.
Економічний зміст останнього показника полягає в тому, що він дозволяє визначити місце кожної галузі у формуванні головного джерела розширеного відтворення. Як правило, найбільшу питому вагу в структурі прибутку мають ті галузі, частка яких найвища в структурі товарної продукції.
Однак сказане не означає, що дані показники (питома вага галузі в структурі товарної продукції й в структурі прибутку) повинні збігатися за своїм абсолютним значенням. Завдяки поглибленню спеціалізації підприємства на виробництві певного виду продукції знижується собівартість і поліпшується її якість. Це загальна закономірність, яка завжди виявляється за нормальних умов господарювання в межах раціонального рівня концентрації виробництва.
У результаті дії даного фактора питома вага спеціалізованих галузей у структурі прибутку підвищується порівняно з її часткою в структурі товарної продукції. Якщо ж спостерігається зворотне явище, це є свідченням відносно недостатнього рівня економічної ефективності виробництва продукції головної галузі.
Для оцінки галузевої структури підприємства доцільно також використовувати і такі економічні показники, як, наприклад, рентабельність поточних витрат, маса прибутку на 1 га посівної площі і на одну голову тварин, рентабельність авансованого і власного капіталів.
Для підвищення ефективності діяльності аграрні підприємства можуть удосконалювати свою галузеву структуру. В умовах насиченого ринку сільськогосподарською продукцією ця проблема повинна бути постійно в їх полі зору. Адже під впливом внутрішньої і зовнішньої конкуренції, зміни кон'юнктури ринку часто виникає необхідність у прискореному розвитку одних галузей і скороченні виробництва продукції інших. В результаті змінюється галузева структура виробництва, яка в свою чергу зумовлює зміну економічних параметрів розвитку підприємства.
У зв'язку з цим виникає необхідність у поглибленому дослідженні впливу цього фактора на кінцеві результати господарювання і насамперед на масу прибутку. Завдання полягає в тому, щоб визначити, наскільки маса прибутку підприємства змінилася за рахунок зміни галузевої структури виробництва і наскільки – під дією інших факторів. Одержані результати дадуть змогу об'єктивно судити про доцільність здійснюваних змін у співвідношенні галузей.
Поставлене завдання може бути розв'язане таким чином. У разі коли підприємство залишає незмінним набір галузей, але при цьому змінює співвідношення між ними за рахунок посиленого розвитку одних галузей і часткового згортання інших, то економічну ефективність таких змін у структурі виробництва можна визначити за такою методикою.
Спочатку по кожній галузі потрібно розрахувати прибуток на 1 га посіву відповідної культури і на одну середньорічну голову тварин певного виду у звітний період. Потім визначають розрахунковий (умовний) річний обсяг прибуткуз виразу
(20.3)
де – площа посіву j -ї культури в базовому періоді;
– вихід прибутку з 1 га посіву j-ї культури у звітний період;
– середньорічне поголів'я тварин i-го виду в базовому періоді;
– вихід прибутку на одну середньорічну голову тварин i-го виду в звітний період; п і т – відповідно кількість вирощуваних у господарстві товарних культур і видів тварин.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методика визначення ефективності галузевої структури аграрного підприємства“ на сторінці 1. Приємного читання.
