Агрохімічний напрям НТТП особливо швидкого розвитку набув у другій половині XX ст. за такими чотирма напрямами: 1) створення нових і вдосконалення існуючих видів мінеральних добрив і збільшення доз їх внесення під сільськогосподарські культури; 2) виробництво нових поколінь засобів захисту рослин і тварин від хвороб та шкідників (інсектициди і фунгіциди), удосконалення способів їх внесення; 3) створення нових поколінь засобів захисту рослин від бур'янів (гербіциди); 4) виробництво якісно нових стимуляторів росту і розвитку сільськогосподарських рослин і тварин, збільшення масштабів їх практичного застосування.
У збільшенні виробництва рослинницької продукції особливу роль відіграють мінеральні добрива. їх виробництво в Україні через кризовий стан економіки, неналагодженість міждержавних зв'язків, насамперед з Росією, істотно скоротилося.
Станом на 2014 р. наша держава виробляла в достатній кількості лише азотні добрива. Значно скоротилося виробництво калійних добрив і майже згорнуто виробництво фосфорних добрив через відсутність сировини, і тому Україна вимушена імпортувати останні два види добрив.
Враховуючи їх дорожнечу і слабкий фінансово-економічний стан багатьох сільськогосподарських товаровиробників, гостро постає проблема придбання ними необхідної кількості добрив (їх в середньому в умовах України, за оцінками вчених, потрібно вносити не менше 190 кг на 1 га)[1], а також забезпечення раціонального співвідношення між NPK (наближено воно становить 1:1: 0,6).
За зазначених причин підприємства не мають змоги вносити в необхідній кількості калійних і фосфорних добрив. Але саме фосфорні добрива є нині най- дефіцитнішими, а тому обмежують підвищення врожайності сільськогосподарських культур, оскільки її рівень формується за фактором, що перебуває у мінімумі. Якщо, наприклад, у ґрунті є запаси азоту і калію в доступній рослинам формі для формування, скажімо, 60 ц/га озимої пшениці, а фосфору – лише для 40 ц, урожайність за сприятливих умов становитиме максимум 40 ц/га.
Як бачимо, за дефіциту фосфору чи будь-якого іншого поживного макроелементу істотно знижується ефективність використання інших видів добрив, і це потрібно враховувати аграрним підприємствам, щоб не допустити даремного витрачання ресурсів. За оцінками спеціалістів, поліпшення фосфорного балансу може підвищити врожайність зернових на 20 – 30 % і завдяки цьому на тих же посівних площах збільшити виробництво зерна на 10 – 12 млн т.
НТТП у сфері виробництва мінеральних добрив повинен розвиватися в напрямі поліпшення їх якості, насамперед істотного підвищення вмісту діючої речовини в туках. Це дозволить зменшити транспортні витрати на перевезення і зберігання добрив, їх внесення і, що дуже важливо, звести до мінімуму забруднення землі наповнювачами туків, які, як правило, мають кислу реакцію і тим самим підвищують pH ґрунту.
Важливо знати, що виробництво і застосування гранульованих, або велико- кристалічних добрив і розширення виробництва рідких, зменшує втрати туків при транспортуванні, підвищує їх екологічність, дає змогу раціоналізувати процес підготовки і внесення добрив у ґрунт.
Сільськогосподарське виробництво чекає на створення принципово нових типів мінеральних добрив, які справляли б комбінований вплив на рослини, мали більш тривалий період післядії, не вимивалися з ґрунту, були максимально екологічно безпечними.
Водночас науково-технічні розробки повинні здійснюватися і в напрямі вдосконалення матеріально-технічної бази, що обслуговує технологічний цикл використання мінеральних добрив і пестицидів. Насамперед є нагальна необхідність у забезпеченні аграрних підприємств сучасними механізованими складами для зберігання і приготування добрив та хімічних засобів захисту рослин і тварин, новими, більш досконалими машинами для їх внесення, у збільшенні виробництва і вдосконаленні спецтранспорту для перевезення рідкого аміаку тощо.
При застосуванні мінеральних добрив рельєфно виявляється дія закону спадної дохідності. Відповідно до його вимог підприємствам економічно вигідно вносити мінеральні добрива до такого обсягу, за якого вартість додатково одержаної продукції дорівнюватиме додатковим витратам, пов'язаним із придбанням і внесенням цього ресурсу в ґрунт.
На практиці аграрні підприємства користуються нині рекомендаціями наукових установ про раціональні дози внесення добрив під окремі культури. Проте для досягнення більшої віддачі добрив рекомендовані дози їх внесення потрібно коригувати згідно з даними про фактичний вміст NPK в грунті у доступній для рослин формі. Такі дані деякі підприємства вже мають, що дозволяє їм раціональніше використовувати добрива, досягати більшої віддачі від їх внесення.
Водночас для досягнення максимального прибутку від даного ресурсу підприємствам потрібна додаткова науково-дослідна інформація про віддачу мінеральних добрив залежно від комбінації їх внесення під відповідну культуру в даних грунтово-кліматичних умовах.
Методика визначення найбільш прибуткової комбінації добрив уже розроблена економістами-аграрниками[2], тому головне нині – нагромадити необхідну інформацію про чутливість (віддачу) окремих культур до застосування різних доз добрив, узятих у різних комбінаціях.
Через відсутність таких даних, а також з метою більш доступного викладу матеріалу наведемо гіпотетичний приклад пошуку найбільш прибуткової комбінації внесення азотних і фосфорних добрив під озиму пшеницю за умови, що в грунті є природний запас калію, достатній для забезпечення в ньому потреб цієї культури (табл. 19.1).
Таблиця 19.1
ЧУТЛИВІСТЬ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ДО РІЗНИХ ДОЗ АЗОТНИХ І ФОСФОРНИХ ДОБРИВ, ВЗЯТИХ У ПЕВНИХ КОМБІНАЦІЯХ
| Азотні добрива, кг/га | Фосфорні добрива, кг/га | ||||
| 0 | 40 | 80 | 120 | 160 | |
| 0 | 0 | 18,8 | 22,0 | 22,3 | 21,1 |
| 40 | 13 | 43,3 | 50,1 | 52,9 | 53,8 |
| 80 | 15,3 | 49,1 | 57,3 | 61,1 | 62,9 |
| 120 | 15,5 | 52,9 | 61,0 | 65,7 | 68,2 |
| 160 | 14,3 | 52,8 | 62,9 | 68,3 | 71,7 |
| 200 | 12,4 | 52,9 | 63,8 | 69,8 | 73,3 |
| 240 | 10,0 | 52,0 | 63,7 | 70,4 | 74,4 |
| 280 | 7,2 | 50,7 | 63,1 | 70,2 | 75,7 |
| 320 | 4,1 | 49,1 | 62,1 | 69,7 | 74,5 |
| 360 | 2,2 | 45,3 | 60,9 | 68,1 | 72,6 |
Для пошуку найбільш прибуткової комбінації внесення мінеральних добрив треба знати вартість 1 кг діючої речовини цих добрив і вартість 1 ц додатково одержаної продукції. Допускаємо, що ці показники становлять відповідно 3 і 110 грн. Звідси вартість 40 кг добрив (інтервал доз внесення добрив у нашому прикладі) становитиме 3 - 40 = 120 грн.
Економічно вигідним внесення добрив такою дозою (40 кг) буде лише тоді, коли приріст урожаю за вартістю перевищуватиме, а на граничній межі дорівнюватиме 120 грн, тобто коли витрати на придбання і внесення цих добрив будуть компенсовані приростом продукції. Відповідно до наших вихідних даних приріст урожаю повинен становити не менше 1,09 ц/га (120: 110).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агрохімічний напрям НТТП. Оцінювання ефективності застосування мінеральних добрив і фактори її підвищення“ на сторінці 1. Приємного читання.
