Власний капітал – це одна з основних категорій, що характеризує економічний стан підприємства. Під власним капіталом розуміють частину авансованого капіталу, що сформована за рахунок різних джерел, є власністю підприємства і кількісно визначається як різниця між його активами і зобов'язаннями (позичковим капіталом).
Чим більша вартість власного капіталу, тим за інших однакових умов міцніший фінансовий стан підприємства, тим більше воно має підстав йти на діловий ризик, розраховувати при цьому на одержання кредитів. Без знання величини власного капіталу підприємства жоден кредитор не прийме рішення про надання йому позики навіть у невеликому розмірі.
Власний капітал, відповідно до П(С)БО 1 "Баланс" відображається в першому розділі пасиву балансу річних бухгалтерських звітів підприємств усіх форм власності і господарювання, тут же наведені й складові цього капіталу:
зареєстрований (пайовий) капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства, або це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами у разі створення, наприклад, виробничих сільськогосподарських кооперативів, які обслуговують сільськогосподарські кооперативи. У даних підприємствах джерелом пайового капіталу є пайові внески членів і асоційованих членів кооперативу;
капітал в дооцінках – це сума дооцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;
додатковий капітал – відображає емісійний дохід підприємства; вартість безкоштовно отриманих необоротних активів; суми вкладеного засновниками капіталу понад статутний (реєстраційний) капітал; накопичені курсові різниці, які відображаються у власному капіталі та які виникають щодо фінансових інвестицій господарської одиниці за межами України; інші складові додаткового капіталу;
резервний капітал сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок прибутку підприємства. Резервний капітал є обов'язковою складовою власного капіталу усіх видів господарських товариств, які згідно з чинним законодавством зобов'язані створювати такий капітал. Його можуть створювати й інші типи підприємств. Використовується резервний капітал для покриття збитків, непередбачених витрат тощо;
нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума прибутку, реінвестована в підприємство, або сума непокритого збитку. Це по суті прибуток, що залишається після виплати доходів власникам (дивіденди) та відрахувань на поповнення резервного капіталу. Що стосується непокритого збитку, то його сума відображається в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу[1];
неоплачений капітал – це заборгованість власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Сума такої заборгованості наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу;
вилучений капітал – фактична собівартість акцій власної емісії акціонерних товариств або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню за визначення величини власного капіталу.
Власний капітал, взятий разом із зобов'язаннями підприємства, дорівнює сумі активів даного підприємства, тобто виводиться баланс засобів, що знаходяться в його розпорядженні. Відсоткове співвідношення між окремими складовими власного капіталу називають структурою цього капіталу. При її визначенні неоплачений і вилучений капітал до уваги не беруться. Це ж стосується і непокритих збитків.
Який же конкретно економічний зміст категорії власного капіталу підприємства? Відповідь на це запитання одержимо, аналізуючи такий приклад. Якщо, скажімо, активи підприємства становлять 12 500 тис. грн, а загальні зобов'язання 5100 тис. грн, це означає, що власний капітал становить 7400 тис. грн. Іншими словами, якби підприємство продало всі свої активи за вартістю, відображеною в балансі станом на кінець звітного року і сплатило всі свої зобов'язання, в нього залишилося б 7400 тис. грн власних коштів.
Частина цих коштів матеріалізована в основних і оборотний засобах, а частина перебуває у вигляді грошових коштів і коштів у розрахунках. І якби підприємство використало ці грошові кошти на придбання, наприклад, обладнання, техніки, тоді розмір власного капіталу, а також сума активів від цього не змінилися б. Набуває лише незначних змін структурне співвідношення між окремими елементами активу балансу.
Але якщо підприємство взяло кредит і придбало обладнання чи техніку, то при цьому власний капітал не зміниться, але відбудуться зміни в активі і пасиві балансу – за інших однакових умовах вони зростуть на величину взятого кредиту. Власний капітал підприємства зростає за збільшення прибутку підприємства в разі його реінвестування і використання на поповнення резервного капіталу.
Ці прості приклади дають підстави стверджувати, що існує тісний взаємозв'язок і різне співвідношення між власним і позичковим капіталом, а також істотний вплив такого співвідношення на авансований капітал, який значною мірою репрезентує розмір підприємства і його вартість.
Насамперед зазначимо, що авансований капітал АК може зростати без змін величини власного капіталу ВК за рахунок кредитів та інших залучених коштів. За такої ситуації буде знижуватися коефіцієнт незалежності як відношення власного капіталу до авансованого. І якщо за такого зниження він не переходить критичної межі (0,5 і нижче), то таке зростання авансованого капіталу підприємства, за інших однакових умов, слід розглядати як позитивний крок у його розвитку, оскільки збільшуватимуться масштаби виробництва і потенційні можливості для підвищення його ефективності. Але при цьому необхідно мати на увазі, що реальна (чиста) величина авансованого капіталу за такого його зростання залишиться незмінною.
З огляду на сказане особливо важливо простежити за змінами величини власного капіталу. Його зростання може відбуватися двома шляхами. Перший – завдяки скороченню боргових зобов'язань. У результаті такого скорочення авансований капітал залишається незмінним, але збільшується чиста (реальна) його величина ВК, зростає коефіцієнт незалежності підприємства, що є свідченням зміцнення його фінансового стану. Але можливості для нарощування масштабів виробництва залишаються у підприємства незмінними з огляду на величину функціонуючих ресурсів.
Другий шлях – реінвестування отриманого прибутку в основний капітал і в приріст оборотного капіталу. Як наслідок водночас зростає і авансований капітал. При цьому можлива ситуація, коли ΔΑΚ = ΔΒΚ , тобто авансований капітал зростає на таку ж абсолютну вартісну величину, як і власний капітал. Коефіцієнт фінансової незалежності в цих умовах підвищується, фінансовий стан підприємства зміцнюється, можливості для нарощування масштабів виробництва і підвищення ефективності зростають.
Можливий і такий варіант зростання авансованого і власного капіталу, за якого ΔΑΚ > ΔΒΚ , оскільки тут ΔΑΚ = ΔΒΚ + ΔΠΚ, де ΔΠΚ – приріст позичкового капіталу. Тобто в даному випадку приріст АК формується як за рахунок приросту ВК, так і приросту ПК. І якщо в цих умовах ΔΒΚ = ΔΠΚ , то коефіцієнт незалежності уже буде знижуватися, не кажучи вже про ситуацію, коли ΔΒΚ < ΔΠΚ . Математично доводиться, що коефіцієнт фінансової незалежності в умовах зміни АК, ВК і ПК тоді залишається незмінним, коли ΔΒΚ: ΔΠΠ = 1,2, тобто коли приріст власного капіталу перевищуватиме приріст позичкового капіталу на 20 %.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Власний капітал підприємств та їх платоспроможність“ на сторінці 1. Приємного читання.
