Наступним етапом еволюції теорії фірми стали інституціональні теорії, зокрема, такі як прав власності, агентська і трансакційна.
Основоположником інституціональних теорій став американець Р. Коуз, основні ідеї якого викладені в праці "Природа фірми". Так, теорія прав власності, розробниками якої крім Р. Коуза є А. Алгіан, Г. Демсец, С. Пейович та інші, ґрунтується на основних припущеннях неокласичної теорії фірми, проте, крім того, містить і припущення щодо обмеженості людської спроможності збирати, обробляти і систематизувати інформацію, обмеженість якої посилюється неповнотою контрактів.
Тому теорія прав власності стверджує, що суб'єкти господарювання не мають можливості одержати достатньо повну інформацію щодо майбутнього з усіма наслідками, що звідси випливають. Тобто йдеться про нереальність абсолютної раціональності, інформованості та оптимальної поведінки людини в умовах конкуренції та економічного вибору, що призводить до прийняття не суто оптимальних рішень, а найбільш прийнятних з огляду на доступну інформацію, що є загалом обмеженою.
Отже, має місце обмежена раціональність індивіду, коли його діяльність орієнтована не на максимізацію результатів, а насамперед на збереження і по можливості зміцнення свого становища як економічного суб'єкта порівняно з іншими агентами економічної діяльності.
Теорія власності водночас розглядає власність як право використовувати і контролювати об'єкт права власності. При цьому також уважається, що права власності містяться у контрактах, отже, захищені умовами контракту і що саме власність є інструментом подолання ризиків, які виникають у результаті недосконалості контрактів.
Дана теорія наголошує, що інтереси власників і менеджерів є конфліктними. Причина конфлікту була обгрунтована американськими вченими А. Берлс і Г. Мінзон і полягає у відокремленні власності від поточного контролю. Для узгодження їхніх інтересів має бути здійснений трансфер прав власності, за якого менеджери наділяються акціями підприємства, а отже, матимуть таку саму економічну вигоду, але водночас і піддаватимуться ризику як і інші акціонери.
Агентська теорія також базується на припущенні щодо наявності конфлікту інтересів між власниками і менеджерами: інтерес власників насамперед полягає у максимізації прибутку, тоді як мета менеджерів – задоволення особистих і професійних інтересів, прагнення до розкоші, мінімізація робочих зусиль.
Цей конфлікт посилюється асиметричністю інформації: менеджери фірми володіють значно більшим масивом інформації, ніж власник щодо фінансово- економічного стану фірми, а також щодо факторів (обставин), які справляють істотний вплив на масу прибутку і ступінь окупності витрат. Керівники підприємства більше поінформовані про здійснювані ними і персоналом трудові зусилля.
Згідно з припущеннями цієї теорії власник для одержання необхідної йому інформації про діяльність менеджерів повинен здійснити істотні додаткові витрати, і водночас агент (керівник) може свідомо надавати власникові (принципалу) неправдиву і неповну інформацію та завдяки цьому безперешкодно здійснювати опортуністичні дії, спрямовані на задоволення лише власних інтересів, тобто пов'язані з використанням обману, хитрості, підступності.
Теорія припускає, що для зменшення опортунізму агента принципал, зважаючи на різне ставлення їх до ризику, а звідси – і різну їхню поведінку, може йому запропонувати компенсацію (винагороду), залежну від результатів діяльності, і тим самим заінтересувати у максимізації прибутку фірми. Але оскільки прибуток фірми залежить не тільки від внутрішніх, а й від зовнішніх факторів, то це породжує несхильність агента до ризику, і тому він віддає перевагу фіксованій винагороді (компенсації) на противагу змінній.
Утім фінансова винагорода знижує мотивацію агента в результатах діяльності фірми, тому завдання полягає в розв'язанні цієї агентської проблеми. Агентська теорія пропонує здійснювати таке розв'язання через застосовування механізмів вхідного і вихідного контролю. Мета вхідного контролю – забезпечити через безпосередній контроль поведінки агента його діяльність в інтересах принципала, бо в іншому разі до нього будуть вжиті санкції. Цей вид контролю може здійснюватися у вигляді інформаційних систем, наглядової ради; і чим вища його вартість, тим більшу вагомість набувають механізми вихідного контролю. Механізм вихідного контролю передбачає мотивацію агента через монетарні стимули, розмір яких залежить від одержаного фірмою прибутку.
У розробку трансакційної теорії значний внесок крім Р. Коуза зробили Дж. Коммонс, О. Вільямсон, Д. Норт. Ця теорія вивчає організацію контрактних взаємовідносин з приводу обміну товарами, послугами чи правами. У ході такого обміну (трансакцій) виникають трансакційні витрати (витрати на пошук інформації про потенційних постачальників, витрати, пов'язані з укладанням контрактів і проведенням контролю за їх виконанням та ін. (Детальніше про це йтиметься у темі 5.)
Погляди Р. Коуза щодо сутності трансакційної теорії в економічній літературі представлені такими узагальненнями:
• зберігається фундаментальний принцип обмеженості ресурсів, який передбачає можливість вибору;
• існує обмежена раціональність поведінки економічних суб'єктів, що допускає появу опортунізму;
• ринкові трансакції (угоди) не безплатні, бо виникають трансакційні витрати, які дають підприємцеві можливість вибору між ринковою трансакцією, трансакцією, захищеною контрактною угодою, і трансакцією, яка стає частиною внутрішньофірмової ієрархії. Ключовим у теорії Р. Коуза є положення про небезплатність ринкових трансакцій.
Оскільки зазначені положення є притаманними для функціонуючих фірм, отже, трансакційна теорія припускає поділ праці і спеціалізацію через делегування управлінських завдань спеціалізованому менеджменту. Але при цьому виникає потреба в координації дій.
Водночас виникають проблеми інформаційної асиметричності та визначеності індивідуальної поведінки і як наслідок – стає неможливим передбачити розвиток трансакцій через зовнішні ефекти та можливу опортуністичну поведінку.
Категорія опортунізму у відносинах між економічними суб'єктами тлумачиться як нераціональна поведінка (девіантна або опортуністична) цих суб'єктів, їх усвідомлене намагання діяти не за правилами укладених угод, а всупереч їм. Тобто йдеться про ухилення суб'єктів від виконання взятих на себе зобов'язань, що значно збільшує витрати на обслуговування укладених угод.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інституціональні теорії фірми“ на сторінці 1. Приємного читання.
