Найбільш важливими фінансово-економічними результатами діяльності підприємств є прибуток і чиста продукція. Разом з тим є низка інших фінансово-економічних результатів, в яких основним складником хоч і є прибуток, проте завдяки включенню інших важливих економічних складників з'являється можливість більш повно і всебічно аналізувати й оцінювати економіку підприємств.
Одним із важливих таких фінансово-економічних результатів є маржинальный прибуток (валова маржа), що визначається як різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (без ПДВ і акцизу) та змінними витратами. Про значення цього фінансово-економічного результату частково згадувалось у параграфі 6.11 при розгляді директ-костингу як одного з важливих методів управління витратами.
Маржинальний прибуток має у своєму складі постійні витрати і прибуток. Отже, його величина характеризує спроможність підприємства відшкодувати постійні витрати і створити економічні умови для розширеного відтворення певної галузі чи підприємства в цілому. Що більша величина маржинального прибутку, то швидше відшкодовуються постійні витрати, а отже, підприємство може більше одержати операційного прибутку.
При цьому мається на увазі, що зі зростанням обсягу виробництва сума постійних витрат залишається незмінною. Тому збільшення обсягу виробництва на одиницю продукції забезпечує приріст прибутку на величину різниці між ціною одиниці продукції і змінними витратами на одиницю продукції. Цю залежність у формалізованому вигляді можна представити так:
де МПод – маржинальний прибуток на одиницю продукції; ЗВ – змінні витрати на увесь обсяг реалізованої продукції; Q – обсяг реалізованої продукції; Ц – ціна одиниці продукції; ЗВод – змінні витрати на одиницю продукції.
При цьому береться до уваги, що приріст маржинального прибутку на увесь обсяг продукції ΔΜΠ становитиме ΔΜΠ = ΔQ • Ц - ΔЗΒ, а ΔП = ΔQ • Ц - (ΔЗΒ + ΔΠΒ), де П – приріст операційного прибутку. Але оскільки ΔΠΒ – приріст постійних витрат дорівнює нулю, то ΔΠ = ΔQ • Ц - ΔЗΒ = ΔΜΠ.
Якщо ΔQ дорівнює одиниці приросту продукції, а Δ3Β – приріст змінних витрат на одиницю продукції, то зрозуміло, що різниця між ними дасть приріст маржинального прибутку на одиницю продукції, що рівноцінно приросту операційного прибутку на цю ж одиницю продукції.
Отже, маржинальний прибуток на одиницю продукції дає змогу визначити величину операційного прибутку за зміни обсягу виробництва на відповідну величину. Ця інформація є важливою для оцінювання ефективності тактичних рішень щодо регулювання структури і масштабів виробництва в плановому періоді з метою максимізації прибутку.
Важливим фінансово-економічним результатом діяльності підприємств є модифікований маржинальний прибуток 1-ї і 2-ї форм, які тісно пов'язані між собою та з чистим грошовим потоком, з чистою продукцією і прибутком (рис. 7.5).
Модифікований маржинальний прибуток 1-ї форми засвідчує, яку за розмірами економічну базу сформувало підприємство з метою задоволення потреб суспільства і власних потреб для саморозвитку.
Зокрема, складова А показує, які економічні умови створило підприємство для відтворення основного капіталу; складова Vа – показує, яка за величиною створена база для задоволення соціальних потреб працівників підприємства і який внесок робить воно у задоволення соціальних потреб суспільства; складова П" – вказує, яка за величиною створена економічна база для оподаткування з метою формування місцевих і державного бюджету, а також, які можливості має підприємство для формування фонду нагромадження і розширення соціальних програм.
Рис. 7.5. Склад модифікованого маржинального прибутку і його зв'язок з чистою продукцією, чистим грошовим потоком і прибутком: А – нарахована амортизація на основні засоби; Vе – заробітна плата з соціальними нарахуваннями; П* – прибуток до оподаткування; V – заробітна плата; ЧП – чистий прибуток
Модифікований маржинальний прибуток 2-ї форми характеризує стан внутрішнього економічного середовища і значною мірою соціального середовища підприємства з точки зору можливостей для відтворення основного капіталу А, рівня соціальної забезпеченості працівників V, можливостей для розширеного відтворення всіх факторів виробництва – основного й оборотного капіталів, робочої сили, підвищення родючості землі а також задоволення особистих потреб власників ЧП.
За допомогою даних видів економічного ефекту стає можливим об'єктивно оцінювати результати господарювання підприємств різних форм власності й організаційних форм господарювання, внесок кожного з них у формування муніципальних і загальнодержавних програм.
Із рис. 7.5 бачимо, що чистий грошовий потік є складовою модифікованого маржинального прибутку 2-ї форми. За економічним змістом чистий грошовий потік являє собою фінансово-економічний результат у складі амортизації і чистого прибутку, що характеризує розмір економічної бази підприємства для простого відтворення основних засобів і розширеного відтворення всіх факторів виробництва, а також для задоволення потреб власників.
Чим краще працює підприємство, тим за однакових інших умов воно матиме більший чистий грошовий потік, а отже, буде спроможним швидше розвиватися на інноваційній основі.
Для власників підприємства важливе значення має величина вільного грошового потоку для власного капіталу. Це частина чистого прибутку, що залишається після повернення передбаченої кредитним договором суми довгострокового кредиту і здійснення підприємством реінвестицій, яка може бути використана його власниками для задоволення своїх потреб.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фінансово-економічні результати діяльності підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
