У сучасному глобалізованому світі конкурентоспроможними є лише ті країни, окремі галузі та суб'єкти господарювання, які стали на інноваційний шлях розвитку. Він вимагає впровадження нових способів організації виробництва і управління ним, застосування новітніх техніки і технологій, сучасного інформаційного забезпечення та висококваліфікованого персоналу. Темпи розвитку на такому шляху визначаються головним чином інноваційним потенціалом і ступенем його використання.
Інноваційний потенціал країни, відповідно до розробок японського уряду і вчених, може бути описаний такими показниками, як чисельність учених та інженерів, зайнятих у сфері досліджень і розробок; національні витрати на науку, кількість зареєстрованих патентів в країні та за кордоном; обсяг торгівлі технологіями (у вартісному виразі); обсяг експорту наукомісткої продукції; обсяг доданої вартості в обробній промисловості; обсяг експорту технологій.
За аналогією інноваційний потенціал агропромислового комплексу України можна охарактеризувати такими показниками, як чисельність наукових працівників, що здійснюють наукові дослідження в галузі агропромислового виробництва; кількість наукових установ, включаючи й аграрні вузи зі статусом науково- дослідних; витрати на науково-дослідні роботи в агропромисловому комплексі; кількість створених і переданих у виробництво нових сортів і гібридів рослин, порід і ліній тварин; кількість отриманих і зареєстрованих патентів, у тому числі зареєстрованих за кордоном; кількість переданих у виробництво нових технологій; кількість придбаних іноземних ліцензій і впроваджених у виробництво.
Інноваційний потенціал значною мірою залежить не лише від зазначених його кількісних характеристик, але й від темпів нарощування наукових знань і структури витрат, яка безпосередньо впливає на масштаби наукової діяльності.
Величина інноваційного потенціалу і ступінь його використання є визначальними для розвитку наукового техніко-технологічного прогресу (НТТП), а через його результати – на темпи інноваційного розвитку суб'єктів господарювання. При цьому НТТП розглядається як постійний процес створення нових і вдосконалення існуючих знарядь та предметів праці, технологій виробництва, його організації й управління з метою досягнення більшого економічного і/або соціального ефекту. Отже, НТТП супроводжується сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.
Результатом і досягненнями наукового техніко-технологічного прогресу є новації – його продукція, яка відзначається певними новими якісними характеристиками і впровадження якої у виробництво спроможне забезпечити одержання більшого ефекту, про який вже йшлося.
Провідною складовою НТТП як постійного процесу створення новацій є інноваційна діяльність вищого рівня, або, як її ще можна назвати, – інноваційний процес. У широкому розумінні інноваційну діяльність розглядають як діяльність, що пов'язана з народженням ідей, науковою розробкою, підготовкою до впровадження і комерціалізацією її продукту – інновацій – у сфері суспільного виробництва.
Отже, інноваційний процес (інноваційна діяльність вищого рівня) охоплює фундаментальні і прикладні дослідження, розробку, проектування та створення інновацій, доведення їх до стану, придатного для практичного використання.
Як випливає зі змістовного характеру інноваційного процесу, інновації – це особливий вид новацій. В економічній літературі поняття "інновація" трактується неоднозначно, до речі, як і низка інших понять, що стосуються інноваційної діяльності та її похідних[1]. З цього приводу доречно навести влучні вислови Дж. М. Кейнса і П. Самуельсона про "термінологічне стовпотворіння" і "тиранію слів" у соціальних науках[2].
У Законі України "Про інноваційну діяльність" (2007 р.) інновації визначаються як конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва.
До цього варто додати, що інновації – це новостворені або кардинально удосконалені новації, які за ступенем впливу на результати діяльності суб'єктів господарювання принципово відрізняються від існуючих аналогів або ж не мають аналогів взагалі.
Результатом НТТП є створення не лише інновацій, але й локальних новацій, які характеризуються певним удосконаленням уже існуючих засобів виробництва, технологій, організаційних рішень тощо. Ці новації справляють лише частковий вплив на функціонування виробництва і соціальної сфери.
До локальних новацій відносять, наприклад, поліпшення окремих техніко- експлуатаційних параметрів техніки, часткові прогресивні зміни в технологічних процесах, удосконалення організації виробництва, різні раціоналізаторські пропозиції. Вони зумовлюють певні еволюційні перетворення в діяльності підприємств. Отже, інновації – це обов'язково новації. Але не всі новації є інноваціями. Впроваджені у виробництво новації – кардинальні і локальні – називають нововведеннями.
Крім інноваційної діяльності вищого рівня розрізняють виробничо- інноваційну діяльність підприємств, спрямовану на впровадження і практичне використання досягнень НТТП – інновацій і локальних новацій, які забезпечують виробництво конкурентоспроможних товарів і послуг.
За характером такий вид діяльності є найбільш важливою формою інвестиційної діяльності. Якщо таку діяльність підприємство здійснює послідовно і систематично, то його називають економічно (інноваційно) активним підприємством.
Ставши на інноваційний шлях розвитку, таке підприємство функціонує високоефективно з дотриманням вимог щодо забезпечення інноваційного функціонування основних засобів. Мається на увазі, що за сучасних темпів розвитку НТТП їх моральне старіння відбувається в межах восьми-десяти років.
Звідси рівень інноваційної активності підприємства в частині основного капіталу можна визначити за двома показниками: перший як період обороту, що являє собою частку від ділення первісної вартості цього капіталу, без вартості будівель і споруд, на річну суму амортизації (без амортизації будівель і споруд); другий – той же чисельник ділиться на річну суму капіталовкладень.
Бажано, щоб період обороту не перевищував меж терміну морального старіння основних засобів, а другий показник був меншим від першого. Для характеристики економічно (інноваційно) активного підприємства може бути використаний показник темпів зростання прибутку, а за досягнення високого рівня прибутковості – коефіцієнт стабільності, в якості якого може бути використаний коефіцієнт варіації прибутку, визначений за останні чотири-п'ять років.
Інноваційно активні підприємства спроможні виробляти і пропонувати на товарному ринку для широкого кола споживачів інноваційну продукцію другого рівня (інноваційна продукція першого рівня – це самі інновації), що вироблена завдяки впровадженню інновацій. Така продукція – це нові або істотно вдосконалені товари (послуги) для виробничого або особистого споживання, що мають вищий рівень конкурентоспроможності[3].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття новацій та інновацій, інноваційного процесу та інноваційної діяльності підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
