Слово "інтеграція" походить від латинського і означає поєднання окремих частин в єдине ціле. У широкому трактуванні слова під інтеграцією розуміють посилення економічних і виробничих зв'язків між різними країнами (яскравим прикладом таких зв'язків є створення ЄС), окремими сферами і суміжними галузями, а також між різними підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами ринку.
Коли йдеться про агропромислову інтеграцію в широкому смислі слова, мають на увазі розвиток виробничих і економічних зв'язків між галузями і підприємствами агропромислового комплексу, які пов'язані між собою технологічно і об'єктивно орієнтовані на поєднання їх матеріальних інтересів в процесі виробництва і реалізації кінцевої продукції з сільськогосподарської сировини. Посилення таких зв'язків є закономірним явищем.
У процесі поглиблення суспільного поділу праці сільське господарство самостійно вже не може забезпечувати умови власного відтворення. Це зумовлено тим, що розвиток даної галузі все більшою мірою залежить від промисловості, що постачає селу необхідні засоби виробництва. їх питома вага в структурі спожитих матеріальних ресурсів становить 40 % і більше, тобто темпи й ефективність розширеного відтворення в сільському господарстві значною мірою залежить від розвитку першої сфери АПК – фондоутворювальних галузей, їх здатності забезпечити його знаряддями і предметами праці в необхідному обсязі, асортименті й якості.
З іншого боку, істотно підвищується роль сільського господарства в розвитку і поглибленні міжгалузевих зв'язків у межах АПК. Вироблена в цій сфері матеріального виробництва продукція надходить як сировина у ряд галузей промисловості для переробки, причому частка сільськогосподарської продукції, що використовується для промислової переробки, постійно зростає і нині перевищує 60 %. Зважаючи на досвід індустріально розвинутих країн, в яких даний показник досягає 90 %, а також на сучасні тенденції до прискореного розвитку переробних виробництв, неважко передбачити, що в майбутньому роль сільського господарства як постачальника сировини зростатиме.
Як бачимо, спостерігається значне розширення і поглиблення міжгалузевих зв'язків за двома напрямами. З одного боку, в результаті задоволення всезростаючих потреб сільського господарства продукцією фондоутворювальних галузей, а з другого – через збільшення поставок сільськогосподарської сировини на промислову переробку галузям харчової і легкої промисловості. Існує також третій, надто важливий напрям розширення міжгалузевих зв'язків, – здійснення різних видів діяльності з обслуговування сільськогосподарського виробництва шляхом створенням ремонтних, агрохімічних, меліоративних та інших аг- росервісних підприємств і організацій, що в сукупності утворюють виробничу інфраструктуру АПК. її функціональне призначення – створення необхідних умов для нормального функціонування основної ланки АПК, тобто її другої сфери – сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до наведеного визначення агропромислової інтеграції її організаційною формою можуть бути різні формування як з м'якими, так і з жорсткими організаційно-економічними відносинами.
Наприклад, однією з таких організаційних форм може бути асоціація, для якої притаманні м'які внутрішні зв'язки координаційного характеру. Але водночас можуть бути формування з жорсткими, регламентованими організаційно- економічними відносинами, коли в цих структурах має місце організаційне поєднання різних виробників єдиного технологічного ланцюга з частковою або повною втратою ними економічної самостійності.
Завершальною стадією такого ланцюга є отримання і реалізація кінцевого продукту. Більше того, у межах одного підприємства як самостійної юридичної особи нерідко розвивається інтегроване виробництво: аграрне – переробне – реалізація готової продукції.
У зв'язку з цим, крім поняття "агропромислова інтеграція" слід розрізняти поняття "вертикальна агропромислова інтеграція" і "вертикальна агропромислова координація".
Вертикальна агропромислова інтеграція має місце тоді, коли об'єднання виробників, що функціонують на наступних стадіях продуктової вертикалі, здійснюється на основі єдиної (спільної) власності. На таких позиціях стоять такі відомі західні вчені, як Д. Родес, Д. МакФетрідж, Д. Гріїр.
Так, Д. МакФетрідж стверджує, що вертикальна інтеграція має місце у випадку, коли сторони взаємно володіють одна одною[1]. За висловом Д. Гріїра, якщо компанії комбінують під єдиною власністю декілька стадій виробничого процесу, то вони вертикально інтегровані[2]. Якщо дві або більше стадій виробництва єдиного технологічного ланцюга зосереджені на одному підприємстві, то таке виробництво є також вертикально інтегрованим (єдина власність) і воно водночас розглядається як і вертикальна інтегрована диверсифікація. (Детальніше про це йтиметься в темі 22.)
Вертикальна агропромислова інтеграція найбільшою мірою спроможна забезпечувати одержання синергічного ефекту, причому вона набуває в Україні широкого розвитку в процесі капіталізації сільського господарства через вливання капіталу, насамперед переробних підприємств, у аграрне виробництво. Ефективність такої інтеграції зумовлюється і взаємною матеріальною зацікавленістю та відповідальністю всіх учасників агропромислового виробництва за кінцеві результати господарювання.
За вертикальної інтеграції на основі спільної власності відбувається поєднання двох типів контролю над підприємствами-учасниками: контролю над власністю через домінуючу частку в капіталі одного (одних) учасника над іншими, що перебувають на різних стадіях єдиного технологічного ланцюга, і контролю над ринковою поведінкою щодо обсягів виробництва продукції, її асортименту і ціни.
Причому вертикальна інтеграція (не обов'язково агропромислова) може бути двох видів: вертикальна інтеграція "вгору", коли виробник кінцевої продукції інтегрується з дистриб'ютором, і вертикальна інтеграція "вниз", коли виробник кінцевої продукції інтегрується з постачальниками сировини і/або виробником проміжної продукції. Цей вид інтеграції ("вниз") матиме місце і в разі, коли інтегратором виступає дистриб'ютор, поєднуючи свою діяльність через відносини власності з виробником кінцевої продукції, можливо, й з постачальником сировини. Якщо в процес цих різновидів вертикальної інтеграції включаються і складські термінали, елеватори, транспортні підприємства та споживачі, то утворюється вертикальний логістичний ланцюг.
Нерідко під вертикальною інтеграцією, у тому числі агропромисловою, розуміють і контрактні відносини між виробниками єдиного технологічного ланцюга. Для того щоб визначитися, наскільки справедливим є таке твердження, насамперед зазначимо, що існують різні ринкові контракти, які істотно між собою відрізняються. Наприклад, можуть укладатися угоди на відкритому ринку, на біржах, торгових домах, аукціонах тощо як одноразовий акт. Такі контрактні відносини навіть з великою мірою умовності не можна віднести до будь-якої форми інтеграції.
Проте часто укладаються контракти між сільськогосподарськими товаровиробниками і переробними підприємствами на довгостроковій основі. В таких виробничих контрактах містяться певні зобов'язання щодо обсягів продажу продукції, її якості, термінів поставки, забезпечення переробним підприємством аграріїв певними кредитними ресурсами на відповідних умовах повернення тощо.
Тобто в даному випадку йдеться про взаємоузгоджену координацію дій різних товаровиробників єдиного технологічного ланцюга на певний обмежений термін, після завершення якого такі зв'язки можуть бути повністю припиненими.
Більше того, такий контракт може бути розірваний однією зі сторін (або обома за взаємною згодою) навіть під час терміну його дії. Тому є підстави контрактні відносини, які будуються на більш-менш тривалій основі, слід називати не вертикальною інтеграцією, а вертикальною координацією, для умов агропромислового комплексу – вертикальною агропромисловою координацією.
Отже, вертикальна інтеграція мае місце тоді, коли товаровиробники єдиного технологічного ланцюга об'єднуються через різні механізми під єдиною власністю, тоді як вертикальна координація виникає за умов, коли відносини між такими товаровиробниками регулюються лише контрактами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суть агропромислової інтеграції, її організаційні форми і соціально-економічне значення“ на сторінці 1. Приємного читання.
