На собівартість продукції впливає ряд істотних факторів, під дією яких формується її рівень. В аграрних і переробних підприємствах уже достатньо давно сформувалась тенденція до збільшення собівартості. У зв'язку з цим в економічній літературі і на практиці часто вживають словосполучення "резерви і шляхи зниження собівартості продукції як необхідна умова підвищення ефективності виробництва".
З цього приводу необхідно зробити певні роз'яснення. У світовій та вітчизняній економіці в довгостроковому періоді діє об'єктивна тенденція до підвищення собівартості виробництва продукції (робіт, послуг) на фоні запровадження досягнень НТТП у господарську діяльність підприємств. Така тенденція спричинена зростанням вартості енергоносіїв, матеріальних ресурсів, підвищенням заробітної плати працівників, розвитком інфляційних процесів. Тому коли йдеться про пошук резервів і шляхів зниження собівартості, то потрібно мати на увазі, що такого зниження можна досягти лише порівняно з рівнем собівартості аналогічних товарів у конкурентів. Тоді підприємство набуде конкурентних переваг, забезпечить вищу прибутковість виробництва.
Для пошуку резервів зниження собівартості продукції необхідно насамперед економічно проаналізувати витрати за статтями. Відсотковим відношенням витрат за окремими статтями до їх загальної суми визначають структуру собівартості продукції. Для різних видів сільськогосподарської продукції і продовольства вона різна, що зумовлено технологічними особливостями галузей і неоднаковою трудомісткістю виробництва.
Дані про структуру собівартості дають повне уявлення про те, які саме статті витрат займають найбільшу питому вагу і справляють вирішальний вплив на формування її рівня. Така інформація вкрай необхідна з огляду на те, що досягти істотного зниження собівартості продовольства і сільськогосподарської продукції, непродовольчих товарів із сільськогосподарської сировини порівняно з конкурентами можна насамперед у результаті раціонального скорочення витрат саме за цими статтями.
У структурі собівартості продукції переробних підприємств найбільшу питому вагу займає сировина. Разом з витратами на її доставку частка цієї статті витрат у структурі собівартості цукру становить у межах 77 – 79 %, масла тваринного – 76 – 78 %, ковбасних виробів – 68 – 70 %. У структурі собівартості продукції рослинництва найбільшу частку займають витрати на паливно- мастильні матеріали, добрива й отрутохімікати, насіння, а продукції тваринництва – витрати на корми.
Для прикладу наведемо орієнтовну структуру витрат на виробництві біодизеля за річної потужності заводу 25 тис. т на рік (табл. 6.3).
Дня визначення на основі цих даних собівартості 1 т біодизеля потрібно знати обсяг виробництва і вартість супутньої продукції. Припускаємо, що в процесі виробництва 25 тис. т біодизеля було вироблено супутньої продукції =– 39 832 т, гліцерину – 3090 т. Виручка від їх реалізації становить 43 761 і 1545 тис. грн. Операційні витрати без вартості супутньої продукції: 196 990 - 43 761 - 1545 = = 151 684 тис. грн. Звідси виробнича собівартість 1 т біодизеля – 7,58 тис. грн (151 684 : 20 000).
Як бачимо, на виробництві біодизеля також головною статтею витрат є витрати на сировину, частка яких перевищує 70 %.
Таблиця б. З
СТАТТІ ВИТРАТ І СТРУКТУРА ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВІ БІОДИЗЕЛЯ
| Статті витрат | Структура витрат | |
| Сума, тис. грн | % | |
| Витрати на сировину – насіння ріпаку | 139 240 | 70,7 |
| Заробітна плата з нарахуваннями | 446 | 0,2 |
| Амортизаційні нарахування | 988 | 0,5 |
| Обслуговування обладнання | 112 | 0,1 |
| Електроенергія | 752 | 0,4 |
| Транспортні витрати | 756 | 0,4 |
| Витрати на метанол | 28 684 | 14,6 |
| Витрати на гідроокис калію | 1006 | 0,5 |
| Витрати на ортофосфорну кислоту | 11 487 | 5,8 |
| Інші матеріальні витрати | 4371 | 2,2 |
| Загальновиробничі витрати | 9148 | 4,6 |
| Всього операційних витрат | 196 990 | 100 |
Для повнішого уявлення про можливості скорочення витрат необхідно розраховувати структуру собівартості в абсолютному виразі, тобто відношення загальної суми витрат за відповідною статтею до загального обсягу продукції, що калькулюється. Такий самий результат можна одержати, якщо обчислити цей показник за формулою
де Вj – виробничі витрати j-го елементу на 1 ц продукції або на 1 грн продукції; С – собівартість 1 ц продукції, грн; Пj – питома вага j-го елементу витрат у структурі собівартості у відносному виразі.
Щоб визначити, за рахунок яких елементів витрат змінилася собівартість 1 ц продукції або однієї грошової одиниці валової чи товарної продукції (в цілому по підприємству), потрібно від абсолютної величини j-го елементу звітного року відняти абсолютний розмір цього ж елементу витрат у базовому році.
При цьому має витримуватись рівність
де і
– виробничі витрати у-го елементу на 1 ц або 1 грн валової (товарної) продукції відповідно у звітному і базовому роках; С1 і С0 – собівартість 1 ц продукції або 1 грн валової (товарної) продукції у звітному і базовому роках; С – кількісна зміна собівартості у звітному році порівняно з базовим.
Для узагальненого оцінювання змін у структурі собівартості продукції застосовують коефіцієнт структурних зрушень Ксз, який визначають за формулою
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління витратами і шляхи зниження собівартості продукції“ на сторінці 1. Приємного читання.
