Економіка підприємств агропромислового комплексу (далі – економіка підприємств), як і політична економія, макроекономіка і мікроекономіка, є економічною наукою. Між ними багато спільного, але існують значимі відмінності. Спільним для цих понять є те, що всі вони досліджують виробничі відносини між людьми й дію економічних законів і закономірностей у процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ.
Істотна різниця між політекономією і макроекономікою, з одного боку, і економікою підприємств – з другого, полягає в різних рівнях здійснюваного ними аналізу. Макроекономіка і політекономія досліджують економіку в цілому та її великі підрозділи. Вони аналізують такі агреговані параметри, як, наприклад, валовий внутрішній продукт, загальна сума витрат і доходів, сукупний рівень цін і сукупний попит тощо. Образно говорячи, ці науки дають змогу пізнати економіку з висоти космічного польоту.
Мікроекономіка й економіка підприємств досліджують конкретні економічні суб'єкти – окремі підприємства і галузі, окремі домогосподарства – з акцентом на вивчення виробничих відносин і дії економічних законів та закономірностей при виробництві конкретних видів продукції чи прийнятті економічних рішень на рівні згаданих суб'єктів. При цьому аналізуються дохід і витрати окремих підприємств і домогосподарств, формування цін на конкретні продукти, поведінка трудових колективів підприємств, вдале або невдале використання їхніх можливостей та ін.
На цьому рівні, за висловом американських економістів, "вивчається вже не ліс, а окремі дерева" з метою побачити зблизька деякі дуже специфічні компоненти економічної системи. Таким чином, між політекономією і макроекономікою, з одного боку, та мікроекономікою та економікою підприємства – з другого, існує таке співвідношення, як між загальним і окремим: перші з названих наук вивчають загальне, другі – окреме.
Проте між мікроекономікою і економікою підприємств також є принципові відмінності. Мікроекономіка досліджує діяльність окремих економічних суб'єктів усіх галузей національного господарства. На основі теоретичного аналізу вона пояснює, як і чому приймаються відповідні економічні рішення окремими підприємствами чи іншими економічними суб'єктами – робітниками, споживачами, власниками акцій, домогосподарствами.
Крім того, мікроекономіка розкриває відносини суб'єктів економіки в ході створення ринків у різних галузях національного господарства, пояснюючи при цьому взаємодію споживачів та виробників на конкурентному ринку певного товару та механізм встановлення цін на цей товар. Ця наука досліджує також коло питань, що пов'язані з впливом на ринки окремих товарів політики урядів і змін економічної кон'юнктури в інших країнах світу. Як бачимо, мікроекономіка теоретично аналізує економічні явища на нижчому рівні, спираючись на макроекономічну теорію.
Економіка підприємств є більш конкретною наукою. Предмет її дослідження – виробничі відносини й економічні закони та закономірності, що виникають і діють лише в аграрних і переробних підприємствах та в агропромислових формуваннях і враховують особливості агропромислового виробництва в цілому.
Таким чином, предмет економіки підприємств як науки звужується до вивчення процесу розширеного відтворення в агропромисловому виробництві й організаційних формах його функціонування – аграрних і переробних підприємствах та АПФ.
Основною організаційною ланкою ринкової економіки є підприємство. Тому однією із головних складових предмета даної дисципліни є вивчення теорії підприємств і основ підприємництва, а також видів підприємств в агропромисловому комплексі, особливостей їх організаційної будови та організаційної структури управління. Значна увага приділена дослідженням причин та умов виникнення нових господарських суб'єктів – холдингових компаній та агропромислових формувань як цілісних підприємств, вияву їх переваг і загроз функціонування.
До предмета дисципліни входить і вивчення ринку сільськогосподарської продукції і продовольства, особливостей його будови, з'ясування причин формування цього ринку як ринку олігопсонії, визначення напрямів переходу до біполяризованої будови ринку та вжиття заходів із забезпечення чіткої структуризації ринку сільськогосподарської продукції та продовольства через виокремлення окремих продуктових ринків зі своєю системою регулювання відносин між їхніми учасниками.
Економіка підприємств як наука орієнтує на створення сучасної інфраструктури ринку – бірж, гуртових ринків, торгових домів, які не ставлять за мету одержання прибутку, а створюють умови для забезпечення справедливої конкуренції, формування прозорих ринкових цін, вільного просування сільськогосподарської сировини і продовольства для формування єдиного ринкового простору. Вона орієнтує підприємства на прийняття обґрунтованих рішень в умовах зміни кон'юнктури ринку з урахуванням еластичності цінового попиту на відповідні види сільськогосподарської продукції і продовольства.
Рушійною силою виробництва є потреби суспільства, і щоб їх задовольнити, потрібні ресурси – матеріальні, земельні, людські. Лише з їхньою допомогою можна виробити необхідні товари і задовольнити вимоги людей. Ресурси – це продуктивні сили, які існують у тісній взаємодії з виробничими відносинами і в цій єдності створюють спосіб виробництва.
До предмета "Економіка підприємств" не входить безпосереднє вивчення продуктивних сил агропромислового виробництва як таких. Це завдання природничих, технічних і технологічних наук. Економіка підприємств як наука досліджує продуктивні сили з погляду їх впливу на виробничі відносини на рівні підприємств, внаслідок чого ці відносини змінюються і вдосконалюються. Керувати таким процесом, впливати на його результат, досліджувати вплив виробничих відносин на розвиток продуктивних сил – одне із завдань цієї науки.
У розвиток сказаного зазначимо, що продуктивні сили (ресурси) обмежені, тому важливо досягти максимально можливого задоволення потреб суспільства за наявних обмежених ресурсів. Звідси стає очевидною необхідність раціонального використання їх як важливої умови збільшення виробництва товарів. Вивчення цієї проблеми, обґрунтування можливостей для повнішого використання наявного виробничого потенціалу підприємств в умовах ринкових відносин – основного та оборотного капіталу, землі, персоналу – важливий сегмент предмета дослідження цієї науки.
Особливою складовою цього сегмента є вивчення земельних ресурсів як основного засобу виробництва в сільському господарстві, засвоєння методики аналізу та оцінки ефективності їх використання, методики визначення грошової оцінки землі, динамізму розвитку земельних відносин в Україні, у тому числі у зв'язку з прийняттям законодавства про ринок земель сільськогосподарського призначення.
Складовою цього сегмента є також вивчення авансованого та власного капіталу підприємств, їх структури, вартісної оцінки та джерел формування. Дана наука орієнтує на правильне розуміння суті позичкового капіталу, обгрунтовує критерії доцільності його залучення з урахуванням специфіки агропромислового виробництва, дає рекомендації щодо оцінки фінансово-економічного стану підприємств та розкриває основні методичні підходи до оцінки рівня ефективності використання авансованого та власного капіталу, обґрунтовує рекомендації для її подальшого підвищення.
Важливою складовою предмета науки "Економіка підприємств" є вивчення витрат виробництва і собівартості продукції. При цьому акцентується увага на розкритті суті собівартості продукції і на методиці її визначення, обґрунтуванні критеріїв розподілу витрат на постійні і змінні, аналізі співвідношення "фактор – продукт" і використанні його результатів для вибору виробничих альтернатив за різного ступеня забезпеченості певним змінним ресурсам, на обґрунтуванні рекомендацій щодо зниження собівартості продукції й одержанні найбільшої економічної вигоди на основі впровадження сучасних методів управління витратами, таких як кайдзен-костинг, таргет-костинг, бенчмаркінг.
Предметом науки "Економіка підприємств" є також дослідження причин зміни обсягу виробництва продукції та її впливу на ціни і доходи підприємств. Ця наука вивчає якість сільськогосподарської продукції і продовольства, обґрунтовує можливі методи її виміру і ступінь впливу на прибутковість виробництва, спрямовує на засвоєння основних методів управління якістю – всеосяжного менеджменту якості TQM, концепції постійного поліпшення якості KAIZEN, методу структурування функцій якості, концепції будинку якості, методології "шість сигм" і, врешті-решт, дає відповідь на запитання: як можна підвищити конкурентоспроможність продукції і підприємства в цілому.
Наука дає відповідь і на запитання, які зараз існують моделі розвитку підприємства, як визначити економічний тип розвитку підприємств і які діють у сучасних умовах фактори формування інтенсивного типу, що забезпечує істотне підвищення ефективності виробництва.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Предмет науки "Економіка підприємств"“ на сторінці 1. Приємного читання.
