На кожному аграрному підприємстві з урахуванням його конкретних умов (типів ґрунтів, їх механічного складу, конфігурації земельних ділянок, кута їх нахилу, спеціалізації виробництва тощо) необхідно розробити і впровадити систему агрономічних, зооветеринарних, технічних і організаційно-економічних заходів, що забезпечують ефективне використання земельних ресурсів.
Важливе місце займають заходи, спрямовані на підвищення потенційних можливостей підприємства щодо збільшення виробництва сільськогосподарської продукції з кожного гектара угідь. Такі можливості значно залежать від рівня інтенсивності використання земельних ресурсів. Порівняльна оцінка показників інтенсивності в динаміці та в різних підприємствах дасть змогу виявити деякі напрями подальшого поліпшення використання землі.
Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів визначають за такими показниками:
• ступенем господарського використання землі, який розраховується діленням площі сільськогосподарських угідь на всю земельну площу господарства;
• ступенем розораності, що визначається як частка від ділення площі ріллі і багаторічних культурних насаджень на площу сільськогосподарських угідь;
• ступенем меліорованості як відношення площі меліорованих земель (зрошуваних, осушених) до загальної площі сільськогосподарських угідь;
• питомою вагою інтенсивних культур (цукрових буряків, льону, картоплі, овочів, коноплі) у загальній посівній площі підприємства;
• коефіцієнтом повторного використання землі, який визначається відношенням посівної площі разом з площею повторних посівів до посівної площі господарства.
При аналізі й оцінці цих показників слід пам'ятати, що завдяки трансформації земельних угідь і вдосконаленню їх структури, підвищенню (зниженню) частки ріллі, багаторічних культурних насаджень і меліорованих земель у загальній площі сільськогосподарських угідь, а інтенсивних культур – в структурі посівів, підвищенню коефіцієнта повторного використання землі до оптимальних рівнів можливості підприємства щодо збільшення обсягу виробництва продукції (за інших однакових умов) можуть зростати.
Але тут важливо не вийти за раціональні межі кожного з названих показників, оскільки це може призвести до погіршення використання землі, втрати її родючості. Наприклад, надмірне розорювання сільськогосподарських угідь у багатьох господарствах призвело до інтенсивного розвитку вітрової та водної ерозії з усіма відповідними негативними наслідками.
Про економічну ефективність використання землі судять на основі системи натуральних і вартісних показників.
До натуральних показників відносять: урожайність сільськогосподарських культур; виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних земельних угідь (продукцію скотарства і вівчарства розраховують на 100 га сільськогосподарських угідь, свинарства – на ріллю, птахівництва – на площу зернових).
До вартісних показників відносять: виробництво валової продукції в порівнянних цінах, товарної (реалізованої) продукції в поточних цінах реалізації, чистої продукції і прибутку в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.
Натуральні показники характеризують продуктивність лише певної частини сільськогосподарських угідь, а вартісні – всієї їх площі. Ці дві групи показників (за винятком останнього) доцільно розраховувати як на 1 га фізичної площі, так і з урахуванням грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь, в якій відображена їх економічна родючість. .
У першому випадку можна судити про фактично досягнутий рівень використання землі без урахування її якості, а в другому –- об'єктивно оцінити результати господарювання. Наведемо такий приклад. Два господарства мають однакову площу і структуру сільськогосподарських угідь – по 2 тис. га. Грошова оцінка 1 га угідь в першому підприємстві становить 15 тис. грн, а в другому – 21 тис. грн, тобто тут землі кращі за економічною родючістю. Перше підприємство виробило за звітний рік 8 млн грн валової продукції, друге – 10 млн грн.
Якщо розраховувати вартісний показник ефективності використання землі на 1 га фізичної площі, то можна зробити висновок, що друге господарство раціональніпіе використовує землю, оскільки виробляє на 1 га угідь 5 тис. грн валової продукції (10 000 000 : 2000 = 5000), тоді як перше господарство менше – 4 тис. грн. Але коли врахувати економічну родючість землі, то з'ясується, що такий висновок є передчасним. Щоб у цьому переконатися, потрібно розрахувати вартісний показник ефективності використання землі – землевіддачу відношенням вартості валової продукції, одержаної з 1 га угідь, до грошової їх оцінки.
У нашому прикладі в першому підприємстві землевіддача становить 4000 грн : 15 000 грн = 0,267, а в другому – 0,238. Тепер стає очевидним, що землю ліпше використовує не друге, а перше підприємство.
Дана методика може бути використана і для оцінки виробничої діяльності структурних рослинницьких підрозділів підприємства, які використовують не однакові за якістю землі.
Досягнутий у багатьох сільськогосподарських підприємствах рівень ефективності використання землі у 2012 р. був ще низьким, знижується її родючість. Великі площі піддаються вітровій і водній ерозії, не зменшується площа засолених і кислих ґрунтів. Отже, важливо в кожному підприємстві запровадити науково обґрунтовану систему землеробства, що відіграватиме вирішальну роль у підвищенні родючості ґрунтів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інтенсивність та ефективність використання земельних ресурсів“ на сторінці 1. Приємного читання.
