Поняття господарських товариств. Економічні засади функціонування акціонерних товариств
В агропромисловому комплексі в ході становлення ринкової економіки найбільшого розповсюдження набула така організаційно-правова форма підприємницької діяльності, як господарстві товариства. По суті вони стали домінуючою формою господарювання в переробній промисловості і переважаючою в сільському господарстві, займаючи тут 58,5 % загальної кількості великих підприємств, включаючи державні (2010 р.).
Господарські товариства – це такі підприємства або інші суб'єкти господарювання, які створені юридичними і фізичними особами на засадах угоди шляхом об'єднання їхнього майна та участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
Господарські товариства функціонують як юридичні особи з правом створення дочірніх підприємств і філій на території України та за її межами, є власниками переданого їм засновниками й учасниками майна, виробленої ними продукції й одержаних доходів.
Економічні й організаційні засади діяльності господарських товариств регулюються Законами України "Про господарські товариства" (жовтень 1991 р.) з наступними змінами і доповненнями, "Про акціонерні товариства" (2008 р.) і Господарським кодексом України. Розрізняють такі види господарських товариств: акціонерні, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні і командитні.
Перших три види товариств створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, а решта товариств – лише засновницького договору. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, мету і предмет його діяльності, склад засновників та учасників, порядок утворення і розмір статутного фонду, механізм розподілу прибутків, склад і компетенцію органів управління тощо.
Відповідно до вимог чинного законодавства учасники товариства мають право брати участь в управлінні, розподілі прибутку та одержанні його частки у вигляді дивідендів, отримувати інформацію про діяльність товариства і виходити з його складу в установленому порядку.
Учасники та засновники господарських товариств здійснюють вклади у формування їх статутного фонду. Такими вкладами можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, виробничими будівлями і спорудами, а також інші майнові права, включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті. Вклад, здійснений у будь-якій формі, оцінюється в національній валюті, і його вартісний розмір становить частку учасника та засновника у статутному фонді.
Кожне господарське товариство повинне створювати резервний (страховий) фонд у розмірі не менше ніж 15 % статутного фонду акціонерних товариств і 25 % статутного фонду інших видів товариств. Щорічні відрахування до цього фонду здійснюють у розмірах, передбачених установчими документами, але не менше 5 % суми чистого прибутку, що залишається в повному розпорядженні товариства. Товариство може створювати також інші фонди, передбачені установчими документами.
Серед господарських товариств особливе місце займають акціонерні товариства, оскільки вони представлені, як правило, великими високотоварними підприємствами, іншими організаціями, що відіграють значну роль в економіці держави.
Акціонерні товариства – це такі товариства, статутний капітал яких поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості і які несуть відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства лише в межах належних їм акцій.
Практика економічно розвинутих країн переконливо довела високу ефективність функціонування акціонерних товариств, які стали тут домінуючою формою підприємництва. У США, наприклад, 90 % продукції добувної та обробної промисловості виробляється акціонерними підприємствами. На переважно акціонерній формі власності функціонують оптова торгівля, банківська і кредитно-фінансова системи. Меншою мірою акціонерна форма капіталу застосовується в сільському господарстві цих країн, але й тут вона демонструє переваги, особливо у великих аграрних спеціалізованих виробництвах.
Значення акціонерної форми власності виявляється насамперед у тому, що завдяки їй власниками поступово стають усі верстви населення, завдяки чому долається відчуженість працівників від засобів виробництва. Крім того, завдяки створенню такої форми організації виробництва залучаються вільні кошти громадян і підприємств та на цій основі досягається централізація й концентрація невеликих індивідуальних капіталів, а отже, розв'язується суперечність між потребою у великих капіталовкладеннях і неспроможністю багатьох фізичних і юридичних осіб здійснити це через відсутність у них достатніх фінансових ресурсів.
Слід також ураховувати, що акціонерні товариства, як правило, створюються на сучасній технічній і технологічній основі, а тому їх продукція є конкурентеспроможною порівняно з аналогічною продукцією діючих підприємств.
Згідно з Законом України "Про акціонерні товариства" такі товариства можуть створюватися і функціонувати двох типів: публічні акціонерні товариства (ПАТ) і приватні акціонерні товариства (ПрАТ). Публічне AT може здійснювати публічне і приватне розміщення акцій. При заснуванні такого товариства його акції підлягають розміщенню виключно серед його засновників (це стосується і ПрАТ) шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій. Таке розповсюдження відбувається шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.
Приватне AT може здійснювати тільки приватне розміщення акцій, причому кількісний склад акціонерів такого товариства не може перевищувати 100 акціонерів, тоді як кількість акціонерів публічного AT не обмежується. Відмінність між цими видами товариств полягає і в тому, що акціонери ПАТ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів і товариства, тоді як статутом ПрАТ може бути передбачено переважне право його акціонерів і самого товариства на придбання акцій цього товариства за ціною і на умовах, що пропонуються їх власником до продажу третій особі.
Важливою особливістю заснування AT є та обставина, що воно може бути створене навіть однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства.
Мінімальний розмір статутного капіталу товариства (капітал, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства) має становити 1250 мінімальних заробітних плат виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент реєстрації AT. Ці підприємства заінтересовані в збільшенні статутного капіталу, оскільки він визначає мінімальний розмір майна, який гарантує інтереси його кредиторів. Таке забезпечення може відбуватися шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості згідно з встановленим порядком. Але якщо розмір власного капіталу AT менший, ніж розмір його статутного капіталу, то воно не має права збільшувати цей капітал шляхом публічного розміщення акцій. Не допускається збільшення статутного капіталу і для покриття збитків товариства.
Економічний стан AT може бути таким, за якого виникає необхідність у зменшенні статутного капіталу. Це може здійснюватися шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом анулювання раніше викуплених товариством акцій для зменшення їх загальної кількості.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ АПК“ на сторінці 1. Приємного читання.
