Ми уже переконалися, що з економічної точки зору авансованим капіталом є всі нематеріальні, матеріальні і грошові ресурси, що використовуються підприємством для забезпечення всіх видів діяльності. Але щоб мати уявлення про величину авансованого капіталу, його слід оцінювати за повного економічною вартістю цих ресурсів. Остання має здійснюватися так, щоб можна було реально судити про розмір авансованого капіталу, одержувати необхідну інформацію про ліквідність підприємства і його платоспроможність, тобто віддзеркалювати фактичний фінансовий стан підприємства і містити вихідні дані для його аналізу. Така інформація має велике значення для побудови ефективних економічних відносин із партнерами – банками, постачальниками, споживачами, з потенційними інвесторами.
В активах балансу вартісна оцінка основних засобів як головного структурного елементу необоротних активів здійснюється за первісною (переоціненою) вартістю і залишковою вартістю, і саме за останньою вони включаються до підсумку балансу. Важливо, що підприємства можуть здійснювати переоцінку основних засобів, інших необоротних активів, що дає змогу знівелювати вплив інфляції, а за необхідності – і дефляційних процесів. Разом це забезпечує об'єктивність вартісної оцінки необоротних активів, і насамперед – основних засобів і нематеріальних ресурсів.
Важливою складовою необоротних активів аграрних підприємств є довгострокові біологічні активи, до яких відносять основне стадо великої рогатої худоби, свиней та овець (тобто продуктивні тварини, які систематично продукують сільськогосподарську продукцію і/або додаткові біологічні активи – приплід), робочу худобу, а також виноградники (чубуки – додатковий біологічний актив), сади (саджанці – додатковий біологічний актив), дерева в лісі.
Вартісна оцінка біологічних активів за їх придбання здійснюється за первісною вартістю, яка визначається таким самим способом, як і первісна вартість основних засобів або запасів. У разі безоплатного одержання біологічних активів їх оцінюють за справедливою вартістю з урахуванням витрат, пов'язаних із доведенням цих активів до стану, придатного для використання відповідно до поставленої мети.
Біологічні активи, одержані як внесок до зареєстрованого (пайового) капіталу підприємства[1], оцінюються за погодженою учасниками справедливою вартістю. Додаткові біологічні активи оцінюються за виробничою собівартістю або справедливою вартістю на момент їх первісного визнання, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Таке визнання відображається в тому звітному періоді, в якому вони відокремлені від біологічного активу.
Біологічні активи відображаються в балансі підприємств (проміжному і річному) за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Якщо на дату балансу справедливу вартість довгострокових біологічних активів визначити неможливо, вони відображаються за первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності. Амортизація на біологічні активи нараховується відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби". Вартістю, що амортизується, таких біологічних активів є їх первісна вартість, зменшена на їх ліквідаційну вартість.
Як відомо, підприємство самостійно вибирає метод нарахування амортизації і встановлює строк корисного використання біологічного активу в межах бухгалтерського обліку.
Із відображенням в активах аграрних підприємств землі виникає проблема її вартісної оцінки з метою такого відображення. Адже дані про грошову оцінку землі, що здійснена за єдиною офіційною методикою, хоч і є важливими, але вони не завжди можуть бути використані для відображення в балансі, оскільки така оцінка може істотно відхилятися від реальної, що формується на ринку землі.
Отже, в умовах, коли такий ринок розвинутий в балансі земельні ресурси можуть відображатися за реальними ринковими цінами. В іншому разі можна скористатися досвідом вартісної оцінки землі для цілей відображення в балансі, що використовується в інших країнах.
Наприклад, у США за вартісної оцінки ресурсів з важко передбачуваним нестабільним розміром щорічних доходів у майбутньому періоді, до складу яких відносять і землю, застосовують специфічний метод оцінки – капіталізацію доходів. Згідно з цим методом грошова оцінка землі Г3 визначається так:
де Пч – чистий прибуток з 1 га земельної площі, який залишається підприємству після покриття всіх витрат; Вп – відсоткова ставка за довгостроковий кредит, коефіцієнт.
Оскільки нерідко важко передбачити масу чистого прибутку з одиниці земельної площі, а також відсоткову ставку, то часто цей вид оцінки використовують в поєднанні з методом порівняльної оцінки ринкових продаж.
Методологія вартісної оцінки оборотних активів вітчизняних підприємств, у тому числі переробних і аграрних, істотно наближена до норм міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Так, згідно з П(С)БО 9 оцінка запасів[2] на дату складання балансу здійснюється за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Первісна вартість запасів формується за різною методологією залежно від способу їх набуття підприємством. Так, до первісної вартості куплених запасів включають вартість їх придбання (за умовами договору з постачальником) за вирахуванням непрямих податків, суми ввізного мита, суми непрямих податків, що не відшкодовуються підприємству, транспортно-заготівельні витрати, а також витрати, пов'язані з доведенням придбаних запасів до стану, придатного до використання за цільовим призначенням.
Аграрні підприємства багато видів запасів виробляють власними силами (корми, насіння, тварини на відгодівлі і молодняк тварин тощо). Первісною вартістю таких запасів є їх собівартість. Якщо запаси вносяться до зареєстрованого (пайового) капіталу підприємства, то їх первісною вартістю визнається справедлива вартість, погоджена засновниками (учасниками) такого підприємства. За справедливою вартістю оцінюються і запаси, безплатно передані суб'єкту господарювання.
Підприємства можуть придбавати необхідні їм види запасів в результаті обміну на подібні або неподібні запаси. Якщо обмін відбувся на подібні запаси, то первісною вартістю придбаних запасів буде балансова вартість переданих запасів, але за умови, що вона не перевищує їх справедливої вартості. В іншому разі первісною вартістю одержаних в обмін запасів буде їх справедлива вартість. У разі обміну на неподібні запаси, то первісною вартістю таких запасів визнається їх справедлива вартість.
Метод чистої вартості реалізації застосовується тоді, коли на дату балансу ціна запасів знизилася (або вони зіпсувалися, застаріли чи з якихось інших причин втратили первісно очікувану економічну вигоду).
Чиста вартість реалізації відповідного виду запасів визначається з виразу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вартісна оцінка авансованого капіталу“ на сторінці 1. Приємного читання.
