Категорія авансованого капіталу підприємства є однією з найважливіших у системі економічних категорій ринкової економіки. Дослідження авансованого капіталу з точки зору його об'єктивного виміру, принципів і джерел формування та раціонального використання є однією з актуальних економічних проблем, вирішення якої дає змогу об'єктивно оцінювати фінансово-економічний стан підприємств, їх платоспроможність, обґрунтовано визначати рівень ефективності виробництва, всебічно проаналізувати його з метою виявлення резервів подальшого збільшення маси прибутку на кожну одиницю вартості ресурсів, вкладених у виробництво та в його обслуговування.
Але щоб обґрунтовано використовувати авансований капітал за названими напрямами, необхідно чітко визначити економічну суть даної категорії й на цій основі правильно кількісно виміряти її в прикладному аспекті.
Суть авансованого капіталу може бути розкрита на основі теорії відтворення факторів виробництва (виробничих ресурсів). Адже відомо, що для того, аби розпочати будь-яке виробництво, потрібна певна сума грошових коштів, отже, саме вони є первісною формою капіталу. Однак щоб організувати виробництво, капітал з грошової форми повинен перейти у продуктивну (виробничу). Така метаморфоза капіталу здійснюється через придбання за грошові кошти виробничих ресурсів – засобів праці, предметів праці, землі, а також через наймання робочої сили.
При здійсненні виробництва ресурси виробничо споживаються, у результаті чого створюються нові споживні вартості (товари), тобто відбувається трансформація капіталу з виробничої у товарну форму, а з останньої завдяки реалізації товарів – в свою первісну, грошову, форму. Такий рух капіталу відбувається безперервно, тому на кожний даний момент капітал одночасно перебуває у трьох формах – грошовій, виробничій (продуктивній) і товарній. Цим і зумовлюється та обставина, що певна частина капіталу завжди знаходиться в сфері виробництва, а інша – в сфері обігу.
Кількісною мірою виробничих ресурсів, що перейшли зі сфери виробництва до сфери обігу, є фонди обігу. Вони є функцією не тільки спожитих у процесі виробництва засобів виробництва, а й маси додаткового продукту – прибутку. Саме тому фонди обігу активно впливають на процес виробництва і виступають як відносно самостійний ресурс. Адже без фондів обігу (оборотного капіталу сфери обігу) підприємство не змогло б своєчасно покривати поточні витрати (виплата заробітної плати, купівля сировини, основних і допоміжних матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, отрутохімікатів, добрив тощо) та інвестувати основні виробничі засоби.
Слід брати до уваги, що в сучасній ринковій економіці діяльність суб'єктів господарювання може бути різнобічною. Тому деяка частина капіталу може авансуватися ними в придбання (створення) засобів, що функціонують за межами класичної виробничої сфери, наприклад, на купівлю цінних паперів, здійснення внесків до статутних фондів інших підприємств, на кредитування, фінансування розвитку соціальної сфери тощо.
Ця обставина дає одну із підстав трактувати капітал як економічну категорію значно ширше, ніж це прийнято в класичній політичній економії. Як відомо, нею капітал визначається як сукупність основних і оборотних засобів виробництва і нарівні із землею та працею визнається основним фактором виробництва. Проте основні та оборотні засоби, праця і земля мають багато істотних спільних рис, які дають, крім названого основного фактора виробництва, й інші вагомі підстави для того, щоб об'єднати всі ці ресурси в єдине поняття – "авансований капітал".
Такими рисами є притаманність кожному ресурсу (землі, праці, капіталу) грошової (вартісної) оцінки; незамінність кожного з ресурсів іншими засобами і неможливість здійснення процесу виробництва за відсутності будь-якого з них; можливість вивільнення з процесу виробництва з метою продажу, обміну, звільнення з місця роботи тощо; спрацювання (втрата родючості) вказаних ресурсів у процесі виробництва і потреба в їх відтворенні; необхідність в авансуванні грошових коштів в цілях придбання цих ресурсів, підтримання їх у функціонуючому стані.
Названі ресурси являють собою лише можливість для виробництва продукції. Для того щоб забезпечити таке виробництво, вони, включаючи фонди обігу, повинні перебувати в органічній єдності, метою якої є створення споживних вартостей.
Таким чином, авансований капітал підприємств можна визначити як сукупність авансованих органічно взаємопов'язаних ресурсів, взятих на всіх стадіях їх кругообігу, що забезпечують функціонування підприємства за всіма напрямами його діяльності.
Авансований капітал підприємства представлений його активами, що відображаються у ф. № 1 "Баланс".
Активи – це ресурси авансованого капіталу, що контролюються підприємством і використання яких, як очікується, приведе до одержання в майбутньому певної економічної вигоди.
Структура авансованого капіталу – це склад і співвідношення його елементів (статей активу балансу). На початку 2014 р. відповідно до П(С)БО 2 "Баланс" активи підприємства у згаданій ф. № 1 "Баланс" представлені трьома розділами: 1) необоротні активи; 2) оборотні активи; 3) необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття. Цей останній розділ не береться до уваги при розрахунку величини і структури авансованого капіталу. Детальніше про це йтиметься далі.
Структурними елементами необоротних активів є нематеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції, основні засоби, довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи, гудвіл, інші фінансові інвестиції.
Нематеріальні активи і основні засоби відображаються за первісною (переоціненою) та залишковою вартостями, наводиться також сума їх зносу. Проте до підсумку балансу ці ресурси включаються за залишковою вартістю.
Важливо знати, що до складу основних засобів включають і основні засоби, отримані підприємством на умовах фінансового лізингу, а також орендовані цілісні майнові комплекси.
Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі інших підприємств, – це такі фінансові інвестиції, які здійснюються на період більше одного року, наприклад, ті, що обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств. До цього елементу необоротних активів відносять також інші фінансові інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь- який момент.
Інші фінансові інвестиції – це вартість довгострокових інвестицій підприємства, які обліковуються за справедливою вартістю або за собівартістю з урахуванням зношення корисності.
В елементі "Довгострокова дебіторська заборгованість" відображається заборгованість юридичних і фізичних осіб, яка буде погашена після 12 міс. з дати балансу. Вона виникає за певних відхилень від нормального здійснення операційного циклу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суть авансованого капіталу та його структура“ на сторінці 1. Приємного читання.
