Кожне аграрне підприємство виходячи із власних потреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов'язань (укладених угод) розподіляє вироблену продукцію. В певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу розширеного відтворення (кормів, насіння, садивного матеріалу, відтворення стада тощо), на громадське харчування і забезпечення продуктами дитячих ясел і садків, на оплату праці натурою і нарешті – на продаж.
Продукція, що передбачена підприємством для продажу заготівельним організаціям, переробним підприємствам, на біржах, на експорт, на сільських ринках, безпосередньо своїм працівникам та іншим громадянам, а також використана для обміну за бартерними угодами, називається товарною продукцією.
Отже, товарна продукція – це та частина валової продукції, яку планується реалізовувати за межі підприємства різним споживачам.
Тут є потреба наголосити на такій важливій обставині. У планово-централізованій економіці, а також впродовж багатьох років входження аграрних товаровиробників у ринок вся продукція, що була призначена для продажу, повністю або майже повністю реалізовувалася за різними каналами. В цих умовах не було потреби виділяти поняття "реалізована продукція", бо кількісно остання збігається з товарною.
З розвитком ринкових відносин і появою явища надістотного коливання цін, пов'язаних з сезонним характером виробництва, підприємства намагаються щонайменше не продавати продукцію зразу після збору врожаю, коли ціни найнижчі' а зберігати її до підвищення кон'юнктури ринку. У зв'язку з цим великі обсяги продукції довготривалого зберігання (зерно, насіння соняшнику тощо) набувають форми перехідних запасів і реалізуються в наступному році. Отже, частина виробленої в поточному році товарної продукції не реалізується у звітному періоді, тоді як у цьому періоді може реалізовуватися продукція минулих років.
Як бачимо, в економіці аграрних підприємств є потреба оперувати і таким поняттям, як реалізована продукція, визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість реалізованої продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон'юнктури ринку та інших факторів.
Грошові надходження підприємства від реалізації продукції (робіт, послуг) називають чистим доходом (виручкою) від такої реалізації. Він відображається у ф. № 2 "Фінансові результати" статистичної звітності. До його складу входять і грошові надходження, що надійшли у звітному році від реалізованої продукції в минулому звітному періоді.
Чистий дохід (виручка) презентує грошові кошти, які одержує підприємство на завершальній стадії кругообігу капіталу в результаті визнання ринком вироблених ним товарів і які можуть бути де-факто використані для здійснення відповідних платежів. Це – важливий показник господарської діяльності ще й тому, що на його основі визначають прибуток за кожною галуззю і підприємству в цілому. За інших однакових умов воно матиме тим більший прибуток, чим більший чистий дохід (виручка) одержано від реалізації продукції, і навпаки[1].
Для аналізу стану економіки підприємства і його окремих галузей визначають відносну й абсолютну товарність виробництва.
Відносну товарність виробництва характеризують показники рівня товарності, що визначаються за кожною галуззю підприємства як відсоткове відношення реалізованої продукції до валової, взятих у натуральному виразі.
Рівень товарності можна визначити і в цілому по підприємству, але для цього потрібно реалізовану продукцію оцінити у вартісному виразі за тими самими порівнянними цінами, за якими оцінено валову продукцію, виключивши з її складу приріст незавершеного виробництва, приріст вартості молодих багаторічних культурних насаджень і малотоварні продукти (солому, гній, зелену масу).
Абсолютна товарність у рослинництві визначається в натуральному виразі діленням обсягу товарної продукції окремої культури на її посівну площу.
У тваринництві абсолютну товарність розраховують за двома показниками: 1) діленням обсягу товарної продукції певного виду на середньорічне поголів'я тварин, від якого одержана ця продукція; 2) відношенням певного виду тваринницької продукції до відповідної земельної площі.
Продукцію великої рогатої худоби і овець розраховують на площу сільськогосподарських угідь, свиней – на площу ріллі, птиці – на посівну площу зернових. У цілому по господарству абсолютна товарність визначається відношенням грошової виручки від реалізації продукції до площі сільськогосподарських угідь.
Рівень товарності за окремими видами продукції залежить насамперед від обсягу її виробництва. Чим він вищий, тим більше підприємство може продати продукції за інших однакових умов, і навпаки. Рівень товарності може змінюватися і за однакового обсягу виробництва валової продукції, якщо підприємство з певних обставин зменшило або збільшило свої потреби в даній продукції на внутрішньогосподарські цілі.
З огляду на сказане стає зрозумілим, що абсолютна товарність є функцією від рівня відносної товарності й обсягу валового виробництва продукції. У формалізованому вигляді залежність абсолютної товарності Ат від названих факторів можна подати як добуток
де ВП – обсяг виробництва валової продукції; КТ – рівень товарності (коефіцієнт).
На рис. 7.1 показано, як змінюється обсяг товарної продукції від зміни обсягу валового виробництва і рівня товарності у певному проміжку часу. Крива ГД відображує динаміку обсягу виробництва продукції, крива АВ – динаміку обсягу продукції, що залишена для внутрішньогосподарських потреб, лінія БВ – вказує на обсяг продукції, що необхідний для повного задоволення цих потреб в умовах стабільної структури і розміру галузей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Товарна і реалізована продукція та методика визначення показників товарності“ на сторінці 1. Приємного читання.
