Розвиток підприємства спрямований на зростання вартості підприємства, яку є всі підстави розглядати як узагальнений показник ефективності його діяльності. На користь такого висновку свідчить та обставина, що вартість підприємства орієнтована на досягнення не короткострокового, а довгострокового ефекту, з урахуванням при цьому перспективних змін. Це дає змогу бачити, яким підприємство стане в майбутньому в системі сучасних оцінних координат.
Максимізація вартості підприємства економічно вигідна усім заінтересованим сторонам: власникам – бо вона збагачує їх, працівникам – створюється економічна база для підвищення їх заробітної плати і здійснення соціальних програм, постачальникам – забезпечується своєчасність розрахунків за продані ними ресурси, споживачам – повніше задовольняються їх потреби, державі – збільшуються податкові надходження.
У теорії і практиці виокремлюють багато видів вартості підприємства, які мають різне цільове призначення. Наприклад, використовується поняття "ринкова вартість фірми" (market value), що кількісно розраховується як добуток ціни простої акції корпорації (підприємства) на їх кількість в обігу (ринкова вартість акціонерного капіталу); балансова (бухгалтерська) вартість (book value), яка визначається вартістю активів підприємства, зменшених на величину зобов'язань, а також на вартість привілейованих акцій і нематеріальних активів; вартість діючого підприємства, як уже існуючий бізнес, без залучення на період оцінки інвестицій {working concern value); ліквідаційна вартість (при банкрутстві) та ін.
Вартість підприємства насамперед доцільно розглядати як вартість особливого товару, бо лише він спроможний задовольнити виняткову потребу власників економічних суб'єктів у зростанні їх матеріального благополуччя. Коли йдеться про особливість цього товару, то береться до уваги й те, що він є неподільним, немасовим, не втрачає своєї корисності за правильної стратегії і тактики, має обмежений характер пропонування, а отже, й властивість рідкісності – однієї з фундаментальних категорій щодо обмеженості економічних ресурсів.
Для виявлення суто ринкової вартості підприємства воно повинно бути продане. Але продаж підприємства – це разовий акт, і отримана в результаті такого продажу вартість (ціна) уже не може бути використана попереднім і новим власником для цілей стимулювання менеджменту і розв'язання інших прикладних завдань із позицій ефективного ведення бізнесу. Тимчасом ринкова вартість, що є результатом капіталізації на ринку капіталу (market value) має переваги через існування достатньо високого позитивного кореляційного зв'язку між ціною акцій і фінансово-економічним станом підприємства. Позитивні зрушення в ціні акцій підприємства засвідчуватимуть і про його ефективну діяльність, і навпаки.
Проте цей метод оцінки вартості підприємства може бути використаний лише для акціонерних підприємств, акції яких котируються на фондовому ринку.
Вадою такого методу є й та обставина, що ціна акцій на фондовому ринку не завжди відображає справжній фінансово-економічний стан підприємства через різні спекулятивні операції, що викликані існуванням агентської проблеми та іншими причинами. Тоді капітал на фондовому ринку може набувати форму фіктивного капіталу, що не рідко породжує великі відмінності між вартістю акціонерного капіталу підприємства і його вартістю як діючого суб'єкта господарювання. Цим зумовлюється потреба в застосуванні й інших методів визначення вартості підприємства на ринкових принципах.
Одним із них є метод визначення так званої фундаментальної вартості (fundamental value), або ще як її називають – внутрішньої вартості підприємства (intrinsic value), що базується на дисконтуванні майбутніх грошових потоків (DCF– discounted cash flow) у тій чи іншій формі.
Логіка визначення вартості підприємства таким способом, на чому наголошується в літературних джерелах, полягає в тому, що власник підприємства (бізнесу) може продати його за ціною, яка не є нижчою за поточну вартість прогнозованих майбутніх доходів. У свою чергу для покупця прийнятною може бути така ціна за це підприємство, яка не є більшою за поточну вартість майбутніх доходів, що ним можуть бути генеровані.
Отже, є підстави очікувати, що ймовірніше всього ціна підприємства дорівнюватиме саме теперішній вартості його майбутніх грошових потоків. Аргументом на користь даного способу оцінки, як одного з основних способів дохідного методичного підходу до визначення ринкової вартості підприємства[1], є й та обставина, що за дослідженнями зарубіжних учених існує надто тісний зв'язок між ринковою вартістю компанії та її дисконтованими грошовими потоками.
Оцінка вартості підприємства на основі дисконтування грошових потоків є важливою для визначення ступеня довіри ринку до даного бізнесу. Якщо ринкова капіталізація, що сформована на фондовому ринку, значно перевищуватиме або значно буде нижчою від вартості за дисконтованими грошовими потоками, то це свідчитиме про можливу переоцінку чи недооцінку ринком вартості даного бізнесу. За всіх обставин така інформація є цінною для власників і управлінців з огляду прийняття стратегічних рішень і недопущення зростання фіктивного капіталу.
У межах дохідного підходу виділяють методи дисконтованого грошового потоку (DCF) і методи економічного прибутку (ЕР – economic profit). У рамках методів дисконтованого грошового потоку виділяють більш поширену модель грошового потоку для всього інвестованого капіталу (власного і позичкового) підприємства FCFF {free cash flow to firm), оскільки це дає змогу врахувати інтереси у вигляді очікуваної дохідності всіх постачальників капіталу фірми – основних її заінтересованих сторін (стейкхолдерів).
У зазначеній моделі основним результуючим показником діяльності фірми є її вільний грошовий потік FCFF. Він являє собою суму коштів, що може бути отримана та використана постачальниками як власного (акціонерного), так і позичкового капіталу (кредиторами), тобто містить суму грошей, яка доступна постачальникам капіталу, але після здійснення реінвестицій, тобто
де EBIT (earnings before interest and taxes) – прибуток до сплати відсотків і податків; t (tax rate) – ставка податку на прибуток, коефіцієнт; СЕ (capital expenditures) – капітальні витрати; D (depreciation) – амортизація; NCWC (іnon-cash working capital) – негрошовий оборотний капітал (запаси сировини, напівфабрикатів тощо); NOPAT = EBIT (1 - /) – чистий операційний прибуток підприємства.
У наведеній формулі вираз {СЕ - D) – це чисті капітальні витрати {net capital expenditures), a ANCWC – обсяг реінвестицій фірми в оборотний капітал. Тому вільний грошовий потік можна розглядати як різницю між операційним прибутком після оподаткування і чистими інвестиціями, що здійснювалися протягом періоду для забезпечення розширеного відтворення.
Вартість підприємства визначається шляхом дисконтування вільного грошового потоку. Зауважимо, що в сучасних працях, присвячених вартості підприємства, зокрема, А. Дамодарана[2] і Т. Коупленда[3], представлена удосконалена модель FCFF, оскільки враховує бухгалтерську рентабельність капіталу ROIC {return on invested capital) і ставку реінвестування RR {reinvestment rate), тобто ті параметри, що формують темп зростання операційного прибутку – основного елементу вільного грошового потоку. При цьому RR визначається так:
а рентабельність інвестованого капіталу ROIC = NOP AT : ІС, де ІС {invested capital) – інвестований капітал в активи підприємства. З цих формул випливає, що прибуток підприємства зростатиме лише тоді, коли воно певну його частину буде ефективно реінвестувати в основний та оборотний капітали. Темп такого зростання прибутку визначають за формулою
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вартість підприємства як результат його розвитку та методичні підходи до її визначення“ на сторінці 1. Приємного читання.
