Розмір, форма і строки внесення орендної плати за земельні ділянки приватної власності встановлюються за згодою сторін. Тимчасом перегляд орендної плати за земельні ділянки державної власності має здійснюватися один раз на три роки.
Рис. 8.1. Орендні земельні відносини
Орендна плата може встановлюватися в різних формах: грошовій, натуральній (за визначеною кількістю чи часткою врожаю" ЩО отримується з орендованої землі); відробітковій (надання різних послуг орендодавцю) і змішаній, в якій можуть бути поєднанні у певних співвідношеннях зазначені раніше форми орендної плати.
Станом на 1,01.2014 орендна плата у грошовій формі була передбачена в 41,7 % договорів, у натуральній формі (продукцією) – 55,1 %, у відробітковій формі – в 3,2 % договорів. При цьому склалася позитивна тенденція до збільшення частки договорів з грошовою формою орендної плати і відповідно зменшенням частки договорів з натуральною і відробітковою формами орендної плати. Наприклад, у 2001 р. частка договорів з грошовою орендною платою становила лише 13,9 %, тоді як з натуральною оплатою – 77,4 %, а відробітковою – 8,7 %.
Суть грошової орендної плати полягає в тому, що орендар виплачує орендодавцю наперед певну суму грошей за користування землею та іншим нерухомим майном. Така форма орендної плати для обох учасників орендних відносин має як недоліки, так і переваги.
Орендарю вигідно виплачувати фіксовану орендну плату грошима, оскільки за цієї умови він самостійно приймає управлінські рішення щодо виробництва, а весь додатковий прибуток від зростання продуктивності землі і цін на продукцію залишається в його розпорядженні. Однак орендар бере на себе і додатковий ризик від зниження цін на сільськогосподарську продукцію, а також зменшення обсягу її виробництва в неурожайні роки. Ця форма орендної плати для орендаря є одним із видів постійних витрат, які потрібно покрити незалежно від того, який одержано виторг від реалізації продукції.
Фіксована орендна плата вигідна тим орендодавцям, які не мають досвіду роботи в сільському господарстві, або не бажають брати на себе часткові управлінські функції щодо ведення сільськогосподарського виробництва, а також наражатися на ризик від можливого зниження доходів. Зрозуміло, що вони програють тоді, коїш орендар веде виробництво високоефективно і коли поліпшується кон'юнктура на ринку сільськогосподарських товарів.
Розмір фіксованої грошової орендної плати можна визначити різними способами, найпростіший з яких – помножити середню для даного району норму доходу від землі (у відсотках) на її ринкову вартість.
У нашій державі згідно з Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" (грудень 1999 р.) було рекомендовано встановлювати мінімальну орендну плату в розмірі не менше як 1 % грошової оцінки орендованої земельної частки (паю), визначеної за офіційною методикою. У наступні роки відповідними рішеннями державних органів мінімальна орендна плата підвищувалася і в 2012 р. її величину встановлену на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки землі.
Фактична орендна плата може бути більшою за мінімально встановлену і може виплачуватися в будь-якій формі за згодою сторін[1].
У зв'язку з певними позитивними зрушеннями в розвитку сільського господарства наприкінці 2000-х років посилилася конкуренція на ринку оренди землі, що зумовило, з одного боку, зростання орендної плати в ряді регіонів порівняно з мінімальним її рівнем, а з другого – створило економічні умови для застосування іпотеки сільськогосподарських земель на базі використання права їх оренди. Це відкрило шлях до іпотечного кредитування сільськогосподарських товаровиробників і нарощування ними інвестиційних ресурсів.
Слід наголосити, що вітчизняним законодавством накладаються і певні обмеження на величину орендної плати. Зокрема, Податковим кодексом України передбачено, що річна сума орендної плати не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення від розміру земельного податку, а для інших категорій земель – трикратного розміру земельного податку.
Водночас орендна плата не може перевищувати 12 % від нормативної грошової оцінки землі, за винятком випадків визначення орендаря на конкурсних засадах. Податковим кодексом також передбачено, що плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.
Фіксовану орендну плату можна визначити також виходячи із витрат власника землі, основний елемент яких також базується на ринковій вартості землі і сподіваній нормі прибутку (відсоток на вкладений капітал).
Якщо, скажімо, вкладений фермером капітал на 1 га становить 4 тис. дол. за відсоткової ставки 6 %, то витрати фермера по цій статті становитимуть 240 дол. До них слід додати (у розрахунку на 1 га) витрати на амортизаційні відрахування з меліоративних споруд, огорож, витрати на ремонт, податок на нерухомість, страхування.
У такий спосіб обчислюють усю суму витрат власника землі. Це буде тією фіксованою грошовою орендною платою, яку виплачуватиме орендар за 1 га землі. Зрозуміло, що ця орендна ставка коливатиметься залежно від попиту і пропонування землі для оренди в даному регіоні. Якщо є надлишок пропонування й обмежена кількість бажаючих брати землю в оренду, то грошова орендна плата буде нижчою за розраховану, і навпаки.
Є також інші способи визначення фіксованої грошової орендної плати, скажімо, виходячи із грошової оцінки тієї сільськогосподарської продукції, яку одержав би власник землі за умови, що він здав би її в оренду за частку врожаю.
Різновидом такої форми орендної плати є гнучка грошова орендна плата Г, розмір якої визначається за формулою
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оренда землі“ на сторінці 2. Приємного читання.
