де Ф – фіксована грошова орендна плата; Іц – індекс ціни на продукцію, що вирощується на орендованій землі, визначається діленням фактичної ринкової ціни у поточному році на базову ціну, що розраховується як середня величина за останні роки на місцевому елеваторі (ринку); Іу – індекс урожайності, що визначається діленням фактичної врожайності на базову, розраховану як середня за останні роки.
За взаємної згоди орендодавця й орендаря в основу розрахунку можна покласти лише один з наведених індексів. Але за будь-якого варіанта рівень базових цін і базової врожайності взаємно погоджується учасниками орендних відносин.
Домовленість досягається швидко, якщо сторони переконались в обопільній психологічній сумісності, порядності, чесності, готовності йти на зустріч один одному у визначенні справедливих для обох сторін умов оренди. Перевага гнучкої грошової орендної плати для орендаря полягає в тому, що вона дає змогу розділити можливий ризик між орендодавцем і орендарем.
У зарубіжній практиці за орендної плати часткою одержаного врожаю землевласник бере конкретну участь в управлінні виробництвом у виборі культур для посіву, встановленні співвідношення їх площ, визначенні кількості внесення добрив і отрутохімікатів тощо. Водночас землевласник відшкодовує частину змінних витрат, що безпосередньо позначаються на збільшенні врожайності сільськогосподарських культур (насіння, добрива, хімікати).
Ці витрати розподіляються між землевласником і орендарем у тій самій пропорції, що й одержана продукція. У свою чергу співвідношення між часткою продукції, що передається власнику землі у вигляді орендної плати, і тією, що залишається у власності орендаря, встановлюється відповідно до співвідношення витрачених ними ресурсів.
Найбільш імовірні витрати, які несе землевласник, – це податок на землю, капіталовкладення в землю (амортизація і ремонт меліоративних систем, огорож), капітальні будівлі. Якщо ці витрати співвідносяться із витратами орендаря на паливо і ремонт, найману робочу силу, машини й обладнання, оплату власної праці, виплату відсотків на поточні витрати, скажімо, як 30 : 70, то це означає, що землевласник може претендувати на 30 % врожаю, а орендар – на 70 %. У тій самій пропорції між ними будуть розподілені витрати на насіння, мінеральні добрива, отрутохімікати.
Це співвідношення є вихідним для початку переговорів про рівень орендної землевласник плати. Остаточне рішення залежатиме від позиції учасників орендних відносин на ринку оренди землі в даній місцевості з обов'язковим урахуванням якості цієї землі. Зрозуміло, що за інших однакових умов орендна плата часткою врожаю буде вищою при здачі в оренду кращих земель. Ця частка збільшується також при зростанні попиту на оренду, і навпаки.
У багатьох країнах світу частка орендованих сільськогосподарських земель у загальній їх площі є високою і становить 50 % і більше, наприклад, у Канаді – 50, Німеччині – 62, Франції – 63 %. У ряді країн їх частка хоч і є меншою, але достатньо значною, щоб стверджувати про велику роль оренди землі в раціональній організації землекористування. Скажімо, у Фінляндії та Австрії частка орендованих земель становить 22 %, Данії – 23, Греції – 26, Іспанії – 28, Нідерландах і Португалії – по 30, Великобританії – 36, США – 39, Швеції – 45 %.
Поняття ринку землі
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оренда землі“ на сторінці 3. Приємного читання.
