Ефективність використання основного виробничого капіталу та його вплив на кінцеві результати виробництва значною мірою залежать від характеру руху цього капіталу як авансованої вартості в умовах конкретного підприємства, а також від його фізичного стану.
Кількісно характер руху основного виробничого капіталу визначається за допомогою низки показників. Найважливішим серед них є коефіцієнт (швидкість) обороту, що визначається як. відношення річної суми амортизації основного виробничого капіталу до його середньорічної вартості або період обороту як зворотне співвідношення цих величин. У сільськогосподарських підприємствах ці показники за останні роки становили в основному 0,041 – 0,05 і 24 – 20 років. У підприємствах молочної промисловості, наприклад, період обороту перебуває у межах 17 – 25 років.
Швидкість обороту основного виробничого капіталу з розвитком наукового техніко-технологічного прогресу і впровадженням його результатів у виробництво має тенденцію до підвищення. Незважаючи на те, що можливості для вияву цієї тенденції в агропромисловому виробництві (порівняно з іншими галузями економіки) звужені, все ж чимало підприємств досягають вищої швидкості руху авансованих ресурсів, що позитивно позначається на результатах їх господарювання. Адже маса продукту, виробленого за певний період, дорівнює його розміру, одержаному протягом одного обороту, помноженому на число таких оборотів.
Аграрним і переробним підприємствам важливо своєчасно скористатися досягненнями наукового техніко-технологічного прогресу у фондоутворюючих галузях першої сфери АПК, результатом якого є створення нової техніки, обладнання з більш коротким строком експлуатації як важливої умови врахування темпів її морального зношення.
Швидкість обороту основного капіталу, таким чином, з переходом до нових конструкцій у фондостворюючих галузях і кожним черговим циклом технічного переозброєння має тенденцію до зростання. Скорочення тривалості цих циклів веде до збільшення швидкості оборогу основного капіталу, а отже, до швидшого перетворення цих авансованих ресурсів у спожиті, тобто втілення їх у заново створений продукт. Для характеристики руху основного капіталу використовують і такі показники:
• коефіцієнт зростання – відношення суми основного капіталу на кінець року до його вартості на початок року;
• коефіцієнт вибуття – відношення вартості вибулих за звітний рік основних засобів (основного капіталу) до суми усіх основних засобів на початок року;
• коефіцієнт оновлення – відношення заново введених за рік основних засобів до вартості всіх основних засобів на кінець року.
Між цими показниками існує тісний взаємозв'язок. Очевидно, що за умови, коли
, і навпаки. Якщо сума вибулих фондів дорівнюватиме сумі заново введених, то
;
• коефіцієнт сукупного відтворення – відношення вартості основних засобів, що надійшли протягом року, до первісної вартості усіх основних засобів на початок року.
Цей показник дає змогу судити про те, яка частка нововведених основних засобів використана на просте відтворення, а яка – на розширене. Він акумулює в собі значення коефіцієнта вибуття і приросту
. У формалізованому вигляді зв'язок між цими коефіцієнтами можна подати так:
(10.1)
(10.2)
де і
– основні засоби відповідно на початок і кінець року.
Для того щоб переконатися в існуванні такого зв'язку, розглянемо випадок, коли вартість основних засобів, що надійшли протягом року , більша за основні засоби, що вибули протягом року
. Оскільки
, то
Отже, виходячи із формули визначенняцей показник буде більшим за нуль, звідси
(10.3)
Оскільки можна записати виразом
, тоді вираз (10.3) набуде вигляду
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ефективність використання основного виробничого капіталу“ на сторінці 1. Приємного читання.
