Позичковий капітал – це частина авансованого капіталу, сформована за рахунок ще неповернутих позичкових джерел, які повинні бути відшкодовані кредиторам через певний строк у зумовленій формі.
У попередніх розділах уже зверталась увага на необхідність залучення аграрними і переробними підприємствами позичкового капіталу, насамперед через сезонність виробництва. В розвиток сказаного зазначимо, що будь-яке підприємство, яке орієнтується лише на використання власного капіталу, істотно звужує можливості підвищення його рентабельності, не в змозі за сприятливої кон'юнктури ринку швидко і в значних масштабах наростити обсяги виробництва.
Позичковий капітал відображається в пасиві балансу бухгалтерської звітності підприємств, зокрема, у розділах 2 – 4: "Довгострокові зобов'язання і забезпечення", "Поточні зобов'язання і забезпечення"[1] і "Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття". У цьому елементі відображаються борги, які мають бути повернуті іншим суб'єктам господарювання за куплені в них необоротні активи для їх подальшого перепродажу. Залежно від джерела позичкового капіталу підприємства формують відповідні структурні елементи авансованого капіталу. Так, довгострокові банківські кредити спрямовуються на формування основного капіталу, а короткострокові, як правило, – на поповнення оборотного капіталу[2].
Кредити як частина позичкового капіталу надаються підприємствам за плату, тобто вони сплачують за його використання певний відсоток від їх суми. Платним для підприємства є і таке джерело формування позичкового капіталу, як випуск облігацій[3]. Це вигідна форма залучення капіталу, оскільки власники облігацій не мають права втручатися в господарську діяльність підприємства на відміну від акцій, які дають право участі в капіталі, а отже, і в управлінні ним.
Крім кредитів і випуску облігацій підприємства можуть залучати для виробничих потреб засоби інших юридичних осіб у вигляді позик, сплачуючи за це певний відсоток. Так, підприємства можуть користуватися комерційним (товарним) кредитом для здійснення розрахунків за куплену продукцію, надані їм послуги чи виконані для них роботи. Даний кредит може надаватися постачальниками у формі відстрочки платежу без сплати відсотків.
Безоплатним для підприємства є використання і такого джерела позичкового капіталу, як кредиторська заборгованість по заробітній платі, за товари і послуги, за розрахунками з бюджетом, за страхування тощо[4]. Ці елементи позичкового капіталу мають бути повернуті підприємством, але поки воно ними володіє до терміну їх погашення (а нерідко і за межами цього терміну), то вказаними коштами таке підприємство розпоряджається на свій розсуд.
Використання позичкового капіталу надає підприємствам, крім прямих, раніше розглянутих переваг, і опосередковані переваги, як, наприклад, зменшення бази оподаткування, а отже, і скорочення платежів до бюджету (відсотки за кредит відносять до витрат і завдяки цьому зменшується прибуток до оподаткування). Підприємство може дістати додаткову вигоду від використання позичкового капіталу в період підвищення темпів інфляції. Це зумовлено тим, що повернення боргу здійснюється грошима меншої купівельної спроможності.
Водночас залучення підприємствами позичкового капіталу несе в собі і певні загрози, головна з яких – це зростання ризику зниження їх фінансової стійкості та платоспроможності. Крім того, виплачені відсотки за кредит є елементом витрат, а отже, вони зменшують масу прибутку підприємства і рентабельність авансованого капіталу. При цьому треба брати до уваги, що на суму відсоткових платежів, а отже, на величину витрат від звичайної діяльності та на ефективність виробництва, істотно впливає рівень відсоткової ставки за взятий підприємством кредит.
Вплив відсоткової ставки на формування витрат підприємства можна визначати як різницю між витратами із залученням кредитних ресурсів і витратами без такого залучення.
Формалізовано формування величини витрат із залученням кредиту ВВк можна подати так:
де ЗВв – змінні витрати, сформовані за рахунок використання власних ресурсів; ЗВп – змінні витрати, сформовані за рахунок придбаних за кредит елементів оборотного капіталу (без нарахованих відсотків за користування цим кредитом); і – річна номінальна ставка за короткостроковий кредит; Д – кількість днів користування цим кредитом; ПВ – постійні витрати; – середньорічна сума довгострокового кредиту, взятого для придбання основних засобів; ip – річна відсоткова ставка за довгостроковий кредит.
Вирази і
визначають суму нарахованих відсотків за кредит, що використаний для придбання відповідних елементів оборотного та основного капіталів. Ця сума залежить від величини відсоткової ставки і розміру кредитних ресурсів, які залучають підприємства.
Витрати без залучення кредитних ресурсів можна розрахувати з виразу ВВ = ЗВв + ПВ. Різниця між ВВК і ВВ й дає шуканий результат щодо впливу на величину витрат рівня відсоткової ставки і суми залучених кредитів.
Разом з тим необхідно враховувати й ту обставину, що відсоткові виплати визначаються за номінальною відсотковою ставкою і та ір, яка нерідко банками змінюється з урахуванням інфляційних процесів. З метою аналізу й одержання повнішого уявлення про вплив відсоткової ставки на економіку підприємства доцільно розрахувати відповідно до рівняння Фішера реальну відсоткову ставку РПс з виразу
де НПс – номінальна відсоткова ставка; Рщ – рівень інфляції. Якщо, скажімо, НПс = 21 %, а Рін = 110 %, тоді РПс = 11 %.
Важливо врахувати і той факт, що підприємства, які розраховують на взяття кредиту, можуть понести серйозні втрати в умовах нестабільного зовнішнього середовища і через виниклу у зв'язку з цим недоступністю кредиту (високі відсоткові ставки за кредит, завищені вимоги до застави як гарантії кредиту тощо).
У контексті сказаного наголосимо ще й на такому. Надання кредиту безпосередньо пов'язане з кредитоспроможністю підприємства, під якою розуміють його здатність своєчасно і в повному обсязі виконувати взяті на себе кредитні зобов'язання. Кредитоспроможність залежить від фінансового стану позичальника, наявністю в нього ліквідної застави. Рішення про надання кредиту кредитною установою залежить також від кредитної історії підприємства, його ділової репутації, якості поданого бізнес-проекту, під який береться кредит.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Позичковий капітал та критерій доцільності його залучення“ на сторінці 1. Приємного читання.
