Собівартість продукції переробних підприємств, як правило, визначається методом виключення вартості поворотних відходів або вартості супутньої (побічної) продукції. По окремих виробництвах застосовують крім цього методу і коефіцієнтний.
Визначення собівартості окремих видів продукції цих підприємств має певну специфіку, тому доцільно розглянути механізм такого визначення на прикладі конкретних виробництв. Нагадаємо, що обчислення собівартості з урахуванням такої специфіки здійснюється згідно з Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах відповідної галузі переробної промисловості.
Визначення собівартості цукру здійснюють методом виключення вартості супутньої (побічної) продукції – жому і меляси, що оцінюється за можливими цінами реалізації.
Основною статтею витрат є сировина – цукровий буряк. До цієї статті включають вартість переробленого цукрового буряку, вартість втраченого цукрового буряку при зберіганні і витрати, пов'язані з транспортуванням, прийманням і зберіганням коренеплодів. Якщо цукровий завод самостійно вирощує цукровий буряк у відокремлених підрозділах, то його оцінюють за собівартістю виробництва, а придбаний в інших підприємств – за закупівельною ціною, мінімальний рівень якої регулюється державою.
При переробці коренеплодів вихід свіжого жому становить 70 % маси перероблених коренів, а меляси – 3 %. Отже, витрати на сировину становитимуть різницю між загальними витратами на закупівлю чи на власне виробництво коренеплодів, витратами на їх транспортування, приймання і зберігання та вартістю супутньої (побічної) продукції Всп, яку визначають так: Всп = Q • 0,7 • Ц1 + + Q • 0,03 • Ц2, де Q – обсяг переробки цукрового буряку; 0,7 і 0,03 – коефіцієнти виходу жому і меляси; Ц1 і Ц2 – можлива ціна реалізації 1 т жому і 1 т меляси.
Витрати за статтею "Допоміжні матеріали" визначають нормативно виходячи із норм витрат того чи іншого допоміжного матеріалу та ціни його придбання. Наприклад, норматив витрат вапнякового каменю становить 7 % ваги коренеплодів, що йдуть на переробку, полотна фільтрувального – 3 м2 на 100 т буряку.
Витрати на паливо та енергію на технологічні цілі розраховують з нормативу витрачання гігакалорій на 1 т цукру і поточних цін на паливо та енергію.
Витрати на заробітну плату технологічних працівників, безпосередньо зайнятих на виробництві цукру, обчислюють виходячи із прийнятих на підприємстві форм і систем оплати праці. Соціальні нарахування на заробітну плату здійснюються згідно з чинним законодавством щодо визначення величини єдиного внеску на державне соціальне страхування.
Загальновиробничі витрати цукрового заводу є комплексною статтею витрат, вона включає утримання апарату управління цехів, амортизацію технологічного обладнання (ці витрати можуть бути виділені в окрему статтю), витрати на ремонт обладнання, на внутрішньозаводське переміщення вантажів, утримання очисних споруд, відстійників, утримання складу мішкотари, витрати на утримання жомосушки, знос малоцінного інвентарю, проба і пуск заводу та ін.
Сума розглянутих витрат дає виробничу собівартість всього обсягу виробленого цукру, який визначається з виразу ОЦ = Q • БЦ • КВЦ, де БЦ – біологічна цукристість цукру, коефіцієнт; КВЦ – коефіцієнт вилучення цукру, рівень якого залежить від технології, тому може коливатися в межах 0,75 – 0,85 і більше.
Виробнича собівартість 1 т цукру обчислюється діленням загальної суми виробничих витрат на обсяг виробленого цукру. Якщо до загальної суми виробничих витрат додати адміністративні, на збут та інші операційні витрати, що не є складовою собівартості продукції, і одержаний результат поділити на обсяг виробленого цукру, то в результаті матимуть повну собівартість 1 т цієї продукції.
Визначення собівартості продукції м'ясокомбінату (на прикладі яловичини). За такого визначення використовують методи виключення вартості зворотних відходів і коефіцієнтний. Витрати на переробку розраховуються по всьому м'ясо-жировому виробництву.
Спочатку визначається загальна сума операційних витрат, що включається до виробничої собівартості продукції – яловичини. При цьому непрямі витрати розподіляються на окремі види м'яса різних тварин пропорційно до основної заробітної плати технологічних (виробничих) працівників. Ця сума витрат зменшується на вартість зворотних відходів (кишковий тракт, інші внутрішні органи). Після визначають умовну продукцію УП коефіцієнтним методом: яловичина I категорії ЯI переводиться в умовну продукцію за коефіцієнтом 1, а яловичина II категорії ЯII – за коефіцієнтом 0,61. Отже, умовна продукція становитиме УП = ЯI • 1 + ЯII • 0,61.
Діленням операційних витрат, зменшених на вартість зворотних відходів, на умовну продукцію визначають виробничу собівартість 1 т цієї продукції. Водночас це і є собівартість 1 т яловичини І категорії Собівартість яловичини другої категорії визначають як добуток собівартості 1 т яловичини І категорії на перевідний коефіцієнт 0,61.
По свинині всі розрахунки ведуться аналогічно, лише з тією особливістю, що використовуються інші перевідні коефіцієнти: свинина м'ясна без шкіри – 1; свинина жирна без шкіри – 1,1; свинина беконна у шкірі – 1,1.
Для того щоб мати уявлення про набір статей (елементів) витрат у ковбасному виробництві, наведемо калькуляцію партії 77 кг ковбаси "Одеська" вищого ґатунку (табл. 6.2).
Таблиця 6.2
СТАТТІ ВИТРАТ У КОВБАСНОМУ ВИРОБНИЦТВІ ТА КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ 1 КГ КОВБАСНИХ ВИРОБІВ
| № з/п | Стаття (елемент) витрат | Одиниця вимірювання | Кількість | Ціна (грн коп.) | Сума (грн коп.) | |
| 1 | Яловичина жилована першого ґатунку | кг | 65,0 | 47,55 | 3090,75 | |
| 2 | Свинина жилована напівжирна | кг | 10,0 | 41,80 | 418,00 | |
| 3 | Шпик хребтовий | шт | 25,0 | 25,83 | 645,75 | |
| 4 | Сіль | кг | 3,0 | 1,66 | 4,98 | |
| 5 | Перець чорний гіркий мелений | кг | 0,08 | 40,00 | 3,00 | |
| 6 | Нітрат натрію | кг | 7,50 | 17,50 | 131,25 | |
| 7 | Цукор | кг | 0,12 | 8,55 | 1,03 | |
| 8 | Перець духмяний | тис. м | 0,06 | 40,00 | 2,40 | |
| 9 | Часник свіжий | кг | 0,25 | 55,00 | 13,75 | |
| 10 | Білкозин | м | 118,0 | 1,77 | 208,86 | |
| 11 | Заробітна плата | грн | X | X | 206,36 | |
| 12 | Амортизація | грн | X | X | 26,18 | |
| 13 | Ремонт | грн | X | X | 15,40 | |
| 14 | Вода | грн | X | X | 96,25 | |
| 15 | Атестація, сертифікація | грн | X | X | 4,16 | |
| 16 | Профмедогляд | грн | X | X | 0,85 | |
| 17 | Електроенергія | грн | X | X | 93,94 | |
| 18 | Проведення аналізів | грн | X | X | 3,91 | |
| 19 | Дератизація, дезинфекція | грн | X | X | 11,28 | |
| 20 | Ветеринарні послуги | грн | X | X | 112,40 | |
| 21 | Загальновиробничі витрати | грн | X | X | 14,63 | |
| 22 | Інші витрати | грн | X | X | 11,83 | |
| Усього | X | X | 5117,0 | |||
| На 1 кг | ||||||
| Собівартість | 66,45 | |||||
| Загальногосподарські та збутово-маркетингові витрати | 10,72 | |||||
| Повна собівартість | 77,17 | |||||
| Ціна реалізації без ПДВ | 77,17 | |||||
| Ціна реалізації з ПДВ | 92,60 | |||||
| у тому числі ПДВ | 15,43 | |||||
Визначення собівартості масла тваринного здійснюється методом виключення вартості зворотних відходів – відвійок і маслянки (сколотин). Вихід відвійок становить 89,85 % від обсягу молока, що використовується для виробництва масла, а маслянки – 4,9 %. Їх вартість визначається як певна частка від закупівельної ціни молока. По молокопереробних підприємствах частка може бути різною і коливається в межах 0,54 – 0,6 і більше (54 - 60 %).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методика визначення собівартості продукції переробних підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
