При заміні живої праці капіталом закономірно постає питання: яку суму інвестицій підприємство може дозволити собі вкласти у виробництво (придбання обладнання, машин і механізмів, будівництво виробничих приміщень, споруд, під'їзних шляхів тощо), щоб заощадити таку кількість живої праці, завдяки вивільненню якої досягається вища ефективність виробництва.
Відповідь на це запитання може бути вичерпною за умови обгрунтованого визначення необхідної вихідної інформації і правильного використання відомого в економічній теорії принципу: заміна живої праці минулою доцільна лише тоді, коли вартість машини нижча від вартості робочої сили, яку вона заміщує.
Підготовка вихідної інформації передбачає розрахунок річної суми витрат на 1 тис. грн капіталовкладень, що спрямовуються на заміну живої праці минулою, і витрат на робочу силу, яка вивільнятиметься завдяки механізації виробництва або у разі заміни старого обладнання новим, що потребує менших затрат живої праці.
Загальна сума витрат на 1 тис. грн інвестицій складається з постійних витрат (амортизації, страхування, податок на майно і відсоток на вкладений капітал[1]) і змінних витрат (ремонт, технічний догляд, спожита енергія, пальне тощо).
Витрати на робочу силу, яка вивільняється в процесі механізації, визначають за формулою
де – тарифна годинна ставка; Трд – тривалість робочого дня, год;
– кількість робочих днів, які відпрацював працівник протягом року;
– коефіцієнт соціальних нарахувань на заробітну плату (єдиний внесок на загальне обов'язкове державне соціальне страхування).
На основі цих даних визначають суму капіталовкладень, за яких витрати на механізацію виробництва збігаються із витратами на робочу силу, що вивільняється.
Розрахунок ведуть за формулою
де – зрівноважені капіталовкладення, за яких витрати на механізацію виробництва збігаються з витратами на робочу силу, що вивільняється;
– загальна сума витрат (постійних і змінних) в розрахунку на 1 тис. грн капіталовкладень.
Розрахована таким способом сума зрівноважених капіталовкладень означає, що підприємство матиме економію, якщо інвестиції на заміну працівників будуть менші, ніж ця сума. Зрозуміло, що економія буде тим більшою, чим меншими будуть фактичні капіталовкладення порівняно з показником, і навпаки. Підприємство нестиме збитки, якщо фактичні капіталовкладення перевищуватимуть зрівноважені.
Припустимо, що заробітна плата із соціальними нарахуваннями двох працівників, які можуть бути вивільнені завдяки модернізації кормоцеху, становить 24 тис. грн на рік. Вартість та установка нового обладнання обійдеться підприємству в 79,4 тис. грн. Строк експлуатації обладнання – 15 років. Залишкова його вартість становить 10 % первісної вартості. Податок на майно і страхування –
1625 грн на рік. Витрати на ремонт і технічний догляд беруться нормативно – 6,5 % первісної вартості. Витрати на енергію становлять 7560 грн на рік. При розрахунку відсотка на вкладений капітал ставка береться на рівні 9 %. Дана інформація є достатньою для визначення усіх статей витрат.
Зокрема, витрати на амортизацію в розрахунку на 1 тис. грн інвестицій розраховують з виразу
де ЗВ – залишкова вартість основного засобу в розрахунку на 1 тис. грн інвестицій.
Оскільки в нашому прикладі залишкова вартість становить 10% первісної вартості, то ЗВ дорівнюватиме 100 грн (1000 • 10 %): 100.
Отже, витрати на амортизацію становитимуть при Т = 15 років (1000 - 100) ÷ ÷ 15 = 60 грн.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заміна живої праці капіталом“ на сторінці 1. Приємного читання.
