Поняття підприємства, його складові ланки та умови ефективної роботи в ринковому середовищі
Підприємство є багатоаспектним ємним поняттям. У широкому розумінні підприємство – це організаційно відособлений, економічно самостійний суб'єкт ринкової економіки, основна ланка господарювання, об'єкт регуляторної, податкової та інвестиційно-інноваційної політики держави.
У вужчому виробничо-економічному та правовому трактуванні – це самостійний суб'єкт господарювання, який має права юридичної особи і здійснює систематичну діяльність (виробничу, торговельну, науково-дослідну та іншу господарську діяльність) з метою задоволення суспільних та особистих потреб.
Досягнення підприємством зазначеної мети можливе за умови одержання ним прибутку – основного джерела розширеного відтворення і забезпечення його конкурентоспроможності та існування в довгостроковій перспективі (це твердження не стосується підприємств, що ведуть некомерційну господарську діяльність).
Підприємство як юридична особа має відокремлене майно, баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційний код. Це визначення підприємства є узагальненим.
Проте специфічні особливості сільського господарства накладають свій відбиток на діяльність організаційних форм господарювання у цій галузі, тому виникає необхідність в уточненні визначення поняття аграрного (сільськогосподарського) підприємства. При цьому потрібно розрізняти два типи таких підприємств: класичні аграрні й аграрні з переважним аграрним товарним виробництвом.
Сільськогосподарське (аграрне) підприємство першого типу – це юридична особа, основним видом діяльності якої є виробництво та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить 75 % і більше від загальної суми виручки. Таке аграрне підприємство – платник фіксованого сільськогосподарського податку, що є пільговим і його сплата передбачена Податковим кодексом України.
Разом з тим не можна не враховувати тієї обставини, що багато підприємств можуть виробляти і переробляти сільськогосподарську продукцію, частка якої в загальній виручці менша 75 %. Не вважати такі підприємства аграрними немає підстав.
Тому, крім аграрних підприємств першого типу платників фіксованого сільськогосподарського податку, виокремлюються аграрні підприємства другого типу, в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва (виробництво сільськогосподарської продукції та її переробка) є переважаючою в грошовій виручці і становить більше від 50 до 75 %. Для таких аграрних підприємств – неплатників фіксованого сільськогосподарського податку Податковим кодексом України передбачене пільгове оподаткування прибутку, а саме: сума нарахованого податку на прибуток зменшується на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.
Аграрні підприємства цих двох типів є сільськогосподарськими товаровиробниками. Це поняття наведене в Податковому кодексі України і трактується як юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції і/або розведенням, вирощуванням і виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Отже, поняття "сільськогосподарський товаровиробник" у наведеному трактуванні є ширшим від поняття "аграрне підприємство" першого і другого типів, оскільки таким товаровиробником може бути юридична особа, в якої частка сільськогосподарського товаровиробництва може бути і невеликою (скажімо, 5 – 10 %) у загальному обсязі грошової виручки.
Важливою особливістю аграрних підприємств є те, що вони функціонують в умовах підвищеного виробничого ризику, а головне – є основою розвитку сільських територій, збереження способу життя сільського населення, його традицій, мови, культури. Підприємства в Україні функціонують відповідно до їх правового статусу, визначеного Господарським кодексом України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, Законами України "Про господарські товариства", "Про акціонерне товариство", "Про фермерське господарство", "Про сільськогосподарську кооперацію".
В умовах ринкової економіки підприємство не може ефективно працювати, якщо не матиме економічної свободи у виборі видів діяльності та ринків збуту своєї продукції, партнерів (постачальників, споживачів, страхових компаній, банків та ін.), найму працівників і встановлені ціни. Але економічна свобода підприємств може бути реалізована повною мірою лише за умови забезпечення економічної свободи людини у виборі сфери своєї діяльності і способу отримання доходу, наприклад, через одержання заробітної плати, дивідендів на цінні папери, банківських відсотків за збереження в банку грошових коштів, здавання в оренду майна і землі, через одержання підприємницького доходу.
Підприємства працюють в умовах конкуренції, яка є необхідною властивістю ринкової економіки.
Конкуренція – це змагальність підприємств (підприємців) з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.
Як бачимо, конкуренція між підприємствами ведеться насамперед за споживача, тобто за завоювання, розширення й утримування своєї позиції на ринку. Але цього можна досягти тільки за умови повнішого задоволення потреб споживачів порівняно зі своїми конкурентами. Сказане дає підстави розглядати конкуренцію як важливу умову підвищення життєвого рівня людей, удосконалення виробництва, зростання продуктивності праці та прибутковості підприємств.
Конкуренція між підприємствами супроводжується конкуренцією між працівниками як власниками своєї робочої сили. Вона впливає на ефективність їхньої праці, породжує почуття відповідальності за доручену ділянку роботи і збереження робочого місця.
Для ефективної роботи підприємств та інших учасників ринку їм треба забезпечувати автономність дій, тобто відповідну незалежність у діяльності, здійснюваної у власних інтересах. Досягти тут повної самостійності неможливо, тому відбувається певна інтеграція груп виробників. У цих межах кожному забезпечується автономність і поінформованість про дію своїх партнерів.
Крім того, для правильного прийняття рішень підприємства повинні мати можливість за відповідну плату одержати надійну і повну інформацію з пріоритетних для них питань. У нашому випадку йдеться про забезпечення належної поінформованості всіх економічних суб'єктів, без чого ринкова економіка не може бути повноцінною, а отже, ефективною.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. ПІДПРИЄМСТВО – ОСНОВНА ЛАНКА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
