Підприємство і мікросередовище, яке його оточує, перебувають під впливом макросередовища. Його ланки щодо підприємства є неконтрольованими факторами, тобто такими зовнішніми силами, що можуть відкривати для нього нові можливості або створювати нові загрози. Підприємство не може вплинути на макросередовище, але воно мусить добре орієнтуватися в ньому, стежити за його змінами і відповідним чином реагувати на них. Якщо ці зміни можуть створити для підприємства сприятливіші умови для виробництва або збуту продукції, воно мусить внести необхідні корективи в тактику, а можливо, і в стратегію своєї діяльності з тим, щоб максимально скористатися з цих умов. Якщо ж зовнішні сили макросередовища несуть у собі загрозу для підприємства, воно вживатиме заходів, щоб запобігти їх дії або пом'якшити їх негативний вплив.
Основними ланками макросередовища, що тією чи іншою мірою впливають на підприємства, є такі середовища, як економічне, природно-екологічне, технологічне, науково-технічне, політико-правове, соціально-культурне і міжнародне. Кожна з цих ланок макросередовища здійснює притаманний їй вплив на діяльність підприємств, який може посилюватися або зменшуватися в різні періоди розвитку країни та її суспільного життя. Скажімо, різною може бути роль політико-правового середовища залежно від ступеня зрілості ринкових відносин.
Економічне середовище є однією з провідних ланок макросередовища і характеризується багатьма параметрами: темпами економічного зростання, платіжним балансом, величиною валового внутрішнього продукту та його динамікою, рівнем інфляції або дефляції, ступенем розвитку конкурентного середовища, рівнем зайнятості, податковою політикою, відсотковими ставками банків, динамікою і співвідношенням цін на сільськогосподарські і промислові товари тощо.
В узагальненому вигляді економічне середовище може бути визначене через купівельну спроможність населення. Його доходи на стадії економічного піднесення зростають, ціни на товари, у тому числі сільськогосподарські, стають доступнішими; скорочується безробіття, зростає обсяг продажу, активізується інвестиційна діяльність. В умовах насиченості ринку сільськогосподарською продукцією зростання купівельної спроможності населення є сигналом для аграрних і переробних підприємств до збільшення виробництва насамперед дорогих високоякісних товарів.
З цією метою такі підприємства можуть задіяти додаткові ресурси і недовикористовувані потужності, зняти з консервації частину земельних ділянок, застосувати нові досягнення агрономічної і зоотехнічної науки для підвищення врожайності культур і продуктивності тварин, запровадити у переробне виробництво досконаліші технології.
У період економічного спаду купівельна спроможність знижується як за рахунок зменшення особистих доходів працюючих, так і через зростання безробіття. При цьому підвищуються відсоткові ставки на кредит, скорочується інвестиційна діяльність, зменшується обсяг продажу сільськогосподарської продукції. Через нееластичність цінового попиту на неї це зменшення відбувається повільніше, ніж на промислові товари, але це не означає, що аграрні і переробні підприємства не повинні реагувати на зниження купівельної спроможності населення.
Залежно від конкретних обставин ця реакція може бути різною – від завчасного скорочення виробництва більш дорогих видів продовольства і переорієнтацією на виробництво більш доступних за ціною продуктів, до знаходження нових ринків її збуту, в тому числі і міжнародних. Саме таким чином діяли багато переробних підприємств, особливо молокопереробних і м'ясокомбінатів у період світової економічної кризи 2008 – 2009 pp.
Прикладом негативної дії економічного середовища на діяльність сільськогосподарських підприємств є економічна криза в Україні. Запізні лі кроки держави в регулюванні цін на сільськогосподарську продукцію, диктат переробних підприємств щодо встановлення вигідних для себе закупівельних цін на сільськогосподарську сировину призвели до того, що аграрним підприємствам, іншим сільськогосподарським товаровиробникам стало економічно невигідним виробництво тваринницької продукції, і вони різко скоротили її обсяг. Досить сказати, що в 2013 р. порівняно з 1990 р. обсяг виробництва молока становив лише 46,9 %, м'яса у забійній вазі – 54,8, вовни – 11,8. Зросло лише виробництво яєць –120,4 %.
Потрібно брати до уваги, що економічні кризи рано чи пізно долаються, починається зростання виробництва і пропонування сільськогосподарської продукції і продовольства. Тоді виникає гостра потреба в стимулюванні платоспроможного попиту населення (ПСП). Адже відомо, що коли ПСП < ПОТП (попит на товари і послуги), у суспільстві настає бідність. За умови, що ПСП = ПОТП, населення має змогу задовольнити свій попит на товари і послуги, але позбавлене можливості здійснювати нагромадження, без якого не може розвиватися підприємництво.
Тому згідно з вимогами закону обміну, за якого забезпечується нагромадження і зростає ділова активність, необхідно, щоб ПСП > ПОТП. Тоді споживачі матимуть достатньо грошей для закупівлі товарів і в них з'явиться можливість для здійснення нагромадження.
Тут треба брати до уваги, що справедливість такого висновку витримується за умови помірного перевищення ПСП над ПОТП. В іншому разі настає інфляція, зумовлена надмірною масою грошей в обігу. На ринку тоді складається таке негативне співвідношення між важливими макропараметрами економічного середовища: ПТП > ПСП > ПОТП, де ПТП – пропонування товарів і послуг. Для його зміни держава повинна вжити низку жорстких заходів, що забезпечать необхідну синхронізацію між зазначеними макропараметрами.
Економічне середовище в агропромисловому комплексі значною мірою визначається масштабами економічної підтримки сільськогосподарського виробництва з боку держави. При здійсненні такої підтримки треба брати до уваги її вплив на макроекономічну стабільність, оскільки при цьому мають місце підвищення прямого чи. побічного податкового навантаження на інші сфери економіки, відносне зменшення використовуваних у них ресурсів через відносне збільшення їхнього виробничого споживання сільськогосподарськими товаровиробниками.
Тому ідеальними інструментами підтримки аграрного сектора можна вважати такі, які стимулюють виробництво потрібної сільськогосподарської продукції, забезпечують зміцнення економіки сільськогосподарських товаровиробників, не спричиняючи. при цьому негативного впливу на загальний стан економіки країни через рух доходів від неаграрних секторів до аграрного.
У разі коли сільськогосподарські товаровиробники через інструменти економічної підтримки додатково отримують менше доходів, ніж втрачають їх внаслідок такої державної підтримки аграрної галузі несільськогосподарські товаровиробники, загальні доходи в економіці країни зменшуватимуться, і суспільство опиниться в економічному програші.
У 2013 р., як і в попередні роки, рівень державної підтримки вітчизняного сільського господарства був значно нижчим, ніж у країнах ЄС, США, Канаді, інших розвинутих країнах (за показниками частки такої підтримки у доходах сільськогосподарських товаровиробників, отриманих від сільськогосподарської діяльності, та в розрахунку на 1 га ріллі). За таких обставин вітчизняне сільське господарство ставиться в нерівні умови розвитку порівняно з умовами, створеними для цієї галузі у розвинутих країнах.
У результаті є загроза, що чимало видів української сільськогосподарської продукції втрачатиме конкурентоспроможність на світовому і навіть на внутрішньому ринках на користь продукції країн з високим рівнем державної підтримки її виробництва. Саме завдяки такій високій підтримці зарубіжні фермери примножують свої можливості щодо здійснення необхідних інвестицій у запровадження новітніх технологій, передової техніки, інших заходів, які в сукупності забезпечують їх продукції конкурентні переваги як за ціною, так і за якістю.
Економічне середовище характеризується також станом економічного розвитку підприємств інших галузей, що виробляють продукцію для сільськогосподарського виробництва. Аграрні та переробні підприємства повинні знати, які товари і за якими цінами вони можуть придбати в своїй країні, а які за рубежем, в яких саме регіонах ціна на них доступніша, де сприятливіші транспортні умови тощо.
Природно-екологічне середовище (стан і характеристики земельних і водних ресурсів, повітряного басейну, температурний режим, кількість опадів, реальний і допустимий рівень забрудненості землі, води, повітря, тенденції в зміні екології тощо) істотно впливає на характер виробничої діяльності аграрних підприємств та АПК, а отже – на переробні підприємства.
Вплив природно-екологічного середовища на цю діяльність посилюється зі зростанням дефіциту окремих видів сировини, подорожчанням енергії, підвищенням вимог до збереження навколишнього середовища. Важливо також зазначити, що багато переробних підприємств є забруднювачами навколишнього середовища (наприклад, молокопереробні підприємства, м'ясокомбінати) через недостатню глибину переробки сільськогосподарської сировини й утворенням у зв'язку з цим відходів. Джерелом забруднення є й діяльність багатьох аграрних підприємств, особливо великих тваринницьких комплексів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Макросередовище функціонування підприємств агропромислового комплексу“ на сторінці 1. Приємного читання.
